Навчальне книговидання

"Контекст стратегічних завдань розвитку освіти", зауважу, не вичерпується

завданнями, які сформульовані в Національній доктрині розвитку освіти, Зако

нах щодо освіти, у низці аналітичних і прогностичних документах. Сутність

стратегічних завдань визначається насамперед тим, що ті концепції, за якими

сьогодні працює сучасна українська освіта, надають можливість українському

суспільству здобувати всього 56 тис. доларів ВВП на особу. Не будемо в цьому

звинувачувати лише освіту, але не можна і відкидати її відповідальність за такі

наслідки діяльності, сформованих нею свого часу фахівців і працівників різних

сфер нашого суспільства. Отже, стратегічні завдання щодо освіти полягають у то

му, щоб здійснювати такі концепції освіти, за якими уможливиться досягнення

цивілізованого валового внутрішнього продукту на душу населення у 1020 тисяч

доларів. Трансформація навчального книговидання є одним із найважливіших

стратегічних завдань розвитку освіти, оскільки шкільний підручник є мірою то

го, що може відбутися незабаром у нашому суспільстві.

Стратегічним завданням освіти є і подолання загальної катастрофи національ

ного книговидання. Хоча в 2004 р. в Україні видано 14 тисяч назв книг, але це

значно нижче європейських стандартів, навіть порівняно з Польщею (десь 50 ти

сяч назв щороку друкується), не говорячи вже про Німеччину та інші подібні кра

Енергозберігаючий посібник

їни, де число назв книг досягає на рік 100 тисяч. Щоб вийти на середньоєвропей

ські показники, в Україні необхідно щорічно видавати більше 500 млн. примірни

ків книг. Хоча занепад національного книговидання – показник економічних

проблем, але водночас він є дзеркалом стану освіти, науки, культури в цілому на

теренах України.

Чому так відбувається? Колишні Уряди не допомагали книговидавцям так, як

це потрібно. Бізнес ще недостатньо "розуміє книгу". Автори, на жаль, образно ка

жучи, не створюють героїв, якими б захоплювалися наші читачі і які були б ціка

вими закордонним читачам. Опитування у Києві засвідчило, що в учнів 57 кла

сів за чинними підручниками складається враження, ніби "українська література

– це література нитиків". Мені здається, що українські автори підручників нама

гаються всерйоз "читача ставити на місце", хоч О.Мандельштам радив це жарто

ма. Так, читач через різні причини, передусім економічні, сьогодні в нас не зорі

єнтований на цивілізований книжковий ринок. Але й інші актори книжкового

ринку – уряд, бізнес, автор – теж не в кращому стані.

Основне, що маємо усвідомити сьогодні, це факт, що книговидання є синтезом

культури і бізнесу. Книжка стала в Україні товаром, тобто сукупністю різнома

нітних вартісних і змістовних показників, тому маємо переосмислювати, яким

чином вона має задовольняти споживачів, а не лише "ставити на місце" читачів.

Нерозуміння того, що навчальна книга – це товар, є фундаментальним недоліком

системи національного навчального книговидання. Коли це всі зрозуміють, почи

наючи від Міністерства освіти і науки, органів управління освітою і закінчуючи

авторами і учнями школи, то тільки тоді відбудеться перехід до цивілізованого

ринку поширення навчальної літератури і, відповідно, її виробництва та укладан

ня.

Яку ситуацію маємо сьогодні? В. Круглов, директор видавництва "Ранок", у

журналі "Книжковий клуб"382 окреслив, що ринок навчальної літератури роз

дроблений у нас фактично на п'ять сегментів.

Перший сегмент регламентований Переліком Міністерства освіти і науки, за

яким дозволяється використовувати в школі до тисячі видань. Другий сегмент –

офіційний, той що встановлюється на підставі статистичних даних Книжкової

палати, третій – масовий, стихійні книжкові базари. На останніх представлено

близько 1700 найменувань літератури для школи, проте серед них не більше 390

книг, що рекомендуються МОН (тобто 40% від рекомендованих МОН видань).

Розцінюючи книжкові базари як барометри попиту, можемо вважати, що 60% ре

комендованих МОН книг не затребувані споживачами. Четвертий – видавничий,

тобто ринок навчальної літератури, який існує в результаті комерційної діяльнос

ті видавництв. Тут пропонується близько 4200 найменувань навчальної літерату

філософія освіти в європейському контексті

ри (за прайсами 42 видавництв). І п'ятий – реальний: уся навчальна література, що

є в обігу. У школі використовується те, що видається зараз, інколи навіть книги ра

дянського часу, частина завезених із Росії та книги закордонних видавництв. Існує

і тіньовий ринок прямих продажів по школах. Ми бачимо, що перелік МОН фак

тично не визначає зміст освіти, який би нам хотілося. Стихійний базар залишається

показником результативності роботи авторів і відповідних ланцюгів від автора і

МОН, тому що читач, батько пране купувати ту книжку, яка може навчати.

Я згадую феномен Насті, сусідської учениці, яка навчається в українській шко

лі з 2005 року і заходить до моєї сім'ї консультуватися. На початку навчального

року вона просила взяти в бібліотеці інституту післядипломної освіти україн

ський підручник з математики 2004 р. за міністерським переліком, якого в біблі

отеці не виявилося, бо не надходив. Батькам Насті довелося його придбати. Про

те розв'язувати математичну задачку Настя приходить до мене... з російським

підручником 1993 року видання.

Ми всі добре знаємо, що є підручники, за якими вчитель формально має нав

чати, але є реальні знання вчителем відповідних методик, які дають йому можли

вість і впевненість ефективно навчати учнів. І він використовує всілякі, навіть

списані підручники, за якими він знає, що зможе навчити.

Реальний масовий ринок показує ефективність нашої освіти. Важко його, цей

ринок, зібрати і побачити. Добрий він чи поганий, але споживач завжди правий.

Тому ми повинні так діяти, щоб сьогодні стратегія забезпечення учнів підручника

ми та посібниками відповідала потребам інформаційного суспільства і щоб були

всі задоволені – і учителі, і учні, і видавці.

З точки зору інтересів видавця, існують серйозні перешкоди з боку МОН для

ритмічного видання навчальної літератури. Але не менше форсмажорів мають

учитель, школа, не отримуючи вчасно підручники, а нерідко отримуючи не ті, які

замовлялися школою383. Одне з видавництв надало мені інформацію, що на його

підручник зібрано замовлення у декілька сот тисяч примірників по Україні, про

те його тираж визначено у декілька тисяч. Запитується: яким чином інтереси уч

нів, шкіл, батьків, учителів були знехтувані і як вони можуть бути відшкодовані в

цій ситуації? Все те має врегулювати Закон про підручники, який пропонує ухва

лити О. Афонін. Але, як на мій погляд, ще більш потрібний сьогодні відповідний

бізнесплан навчального книговидання в Україні, який би прокреслював розви

ток і завдання усіх задіяних у ньому суб'єктів на 5 років, а можливо, і на 10 років.

Тому що законів у нас прийнято багато, а відповідних стратегічних бізнеспланів

розвитку освіти, на жаль, у нас немає.

Стратегія забезпечення учнів підручниками та посібниками практично визна

чена в Постанові Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року "Про вдос

Енергозберігаючий посібник

коналення роботи із забезпечення учнів та студентів навчальних закладів підруч

никами та посібниками". Цією відомою Постановою зупинено фактично підго

товку підручників за старими програмами і встановлено відповідні терміни щодо

підготовки нових підручників. Постанова охопила найосновніші моменти, але не

був розроблений відповідний комплексний план, яким було б все передбачено,

щоб не відбувалися ті процеси минулого року, коли про конкурс програм, підруч

ників виходило по дватри накази МОН, постійно вносилися корективи, коли

встановлені стиснуті терміни проведення конкурсів не давали видавцям і авто

рам можливості зінтегруватися для кооперативної роботи.

Внаслідок цього міжнародні експерти Світового банку, які консультували під

готовку проекту позики Світового банку для освіти України "Рівний доступ до

якісної освіти", визнали, що новий зміст освіти є незбалансованим по горизонталі,

що наявний Базовий навчальний план породжує дуже дорогу систему підручни

ків, що в результаті формування на основі конкурсних засад змісту освіти виника

ють ті проблеми, які дуже важко розв'язувати в конкретному випадку кожному ви

давцю і кожному автору. Чому так сталося? Тому що не використовуються демок

ратичні процедури розробки змісту освіти і підручниковиробництва, які застосо

вуються в Європі. У неї, звичайно, є певні проблеми також, але як би там не було,

нам потрібно рухатися до нової моделі українського підручниковиробництва.

На її розроблення було спрямоване дослідження "Система навчального книго

видання в Україні: проблеми та перспективи", проведене мережею експертів у га

лузі освітньої політики при Міжнародному фонді "Відродження". У дослідженні

проаналізовано весь процес національного навчального книговидання, починаючи

від первісного імпульсу Міністерства освіти і науки у формі Базового навчально

го плану і закінчуючи проблемами зустрічі учня з навчальною книжкою. Зупиню

ся конкретно на тих пропозиціях, які визначила мережа на основі дослідження.

Попередньо зауважу, що вже висловлені пропозиції переважно формулюють

ся взагалі щодо механізму організації ланцюга процесів підручниковиробництва,

який коротко можна позначити як "МОН – автор – видавництво – учитель –

учень", або ж у формі індивідуальних рекомендацій авторам з написання гарних

підручників. Але ці форми рекомендаційпропозицій не враховують ту обстави

ну, що кожний підручник є не лише результатом індивідуального проекту ство

рення навчальної книги, а передусім результатом усієї системи. Конкретний під

ручник є функцією від змінних – змісту навчального предмету, змісту усіх інших

підручників, мети, яка поставлена перед навчальним предметом тощо. Тому про

позиції, спрямовані на створення нового покоління підручників у відповідності

до нових освітніх стандартів (від орієнтованих на факти до компетентнісно орієн

тованих підручників) мають формулюватися з урахуванням колективної приро

філософія освіти в європейському контексті

ди індивідуального посібника, необхідності механізму кооперації між авторами,

який дозволив би узгоджувати кожний підручник із плинною системою інших

підручників у контексті його розуміння як продукту постіндустріальної галузі.

З метою подолання кризи в системі підручниковиробництва необхідно, поP

перше, окреслити нову концептуальну, інституційну, стратегічну політику і прог

раму підручниковиробництва, задавши ланцюгу "автор – учень" вектор від цен

тралізованокерованого процесу виробництва підручників до децентралізованого,

від бюджетного забезпечення підручниками до придбання підручників у певному

майбутньому батьками учнів. Державна політика у сфері навчального книгови

дання має надати можливість варіативного підходу в навчанні на основі єдиного

освітнього стандарту, а перелік підручників, рекомендованих МОН має розгляда

тися не як догма, а лише як рекомендація школам.

Необхідно прокоментувати таку пропозицію. Відповідно рішення Конститу

ційного суду в нас формально безплатні підручники, але за різними даними 20

40 % батьків купують своїм дітям підручники. На мій погляд, перехід на систе

му колективістського, бібліотечного користування підручниками заради певної

економії паперу тощо – це ідеологія колективізму, коли ми позбавляємо дити

ну індивідуального підручника, сім'ю – можливості поповнення домашніх біб

ліотек підручниками, які залишаються у них як пам'ять родоводу. Я думаю, ця

тема – про недопустимість масового позбавлення прав батьків і дітей придбава

ти підручник у відповідних точках розвиненої мережі дистрибуції книжкової

продукції – потребує окремого обговорення. І врештірешт визнати, що не буде

постійно бідно жити народ України, ми повинні мати перспективу зростання

нашого благополуччя. Тому недоцільно було призупиняти схеми оренди під

ручників у деяких областях, внаслідок чого сталося погіршення їх пропозиції.

Маємо обговорити, що на певному етапі необхідно встановлювати нормальне

поширення підручників, що потрібно вирішити в політиці і програмі розвитку

навчального книговидання.

ПоPдруге, має бути укладена єдина, узгоджена, концептуальна і нормативна

база написання стандартів, програм, концепцій вивчення дисциплін і підручни

ків. Її основою може бути наскрізне проведення ідеї моделювання при викладі те

орії та матеріалу в підручниках, при забезпеченні формування компетентностей,

типологічного моделювання підручника. Це відкриє ясну перспективу для логіко

математичної формалізації, машинного моделювання змісту освіти української

школи384, укладання термінологічного словника (тезауруса) всіх типологічних ха

рактеристик шкільного підручника та різних курикулярних продуктів.

Сьогодні ці процеси роз'єднані як по галузях освіти (школа, вища освіта, квалі4

фікація науково4педагогічних кадрів), у яких кожні групи самі по собі укладають

Енергозберігаючий посібник

різноманітні стандарти. Все це має бути зведено докупи, і ми повинні передбача4

ти, коли програма складається, які виникатимуть проблеми при укладанні підруч4

ників, починаючи від Стандарту. Це складна робота. Росія дещо пізніше за Украї4

ну на місяць4два ухвалила свої стандарти, які розроблялися протягом десяти ро4

ків, було обговорено півдесятка кардинально різних варіантів стандартів змісту

освіти, але через три місяці після ухвалення Росією стандартів, вона їх призупини4

ла, оскільки була визнана і неготовність їх прийняти, і певні проблеми цих стан4

дартів. У нас ухвалені стандарти діють, але сьогодні має розпочатися негайна

розробка стандарту нового покоління, відповідного як викликам технологічного сві4

ту, так і можливостям досягнень світової педагогічної науки.

ПоPтретє, необхідно модифікувати на наукових засадах та європейських під

ходів до компетентісно орієнтованого навчання основний вузловий визначаль

ний момент українського підручниковиробництва – Базовий навчальний план,

який визначає специфікацію підручників, увести жорсткі обмеження на обсяг і

вагу підручників відповідно обсягу навчальних планів у контексті використання

електронних підручників та допоміжної навчальної літератури.

Мова йде про "священну корову"сучасного МОН – Базовий навчальний план,

який сьогодні фактично задає всі орієнтири розвитку системи освіти, проте не під

дається критиці і не обговорюється. Відбуваються абсолютно незрозумілі явища:

з'являються предмети, які не були передбачені стандартом, відміняється варіатив

ність програм, передбачена стандартом. Це все обумовлює проблеми підручнико

виробництва. Є різноманітні позиції. Наприклад, Європа здійснює інтегроване вив

чення мови й літератури, тоді робиться один підручник. У мене взагалі є така єре

тична ідея: чому, оскільки на підручники не вистачає грошей, ми не друкуємо удві

чі тонші підручники за ті гроші, які держава виділяє? Адже ми добре знаємо, що

учень рідко прочитує весь підручник. Існують різні варіанти підручникотворення,

зокрема, за одним із них учням пропонуються величезні фоліанти. Можливо, з яко

гось предмета і має бути фоліант, але з інших потрібні значно тонші підручники.

Має створюватися українська Панбіблія, за висловом Коменського, сукупна

навчальна книга. Є сайт, на якому планувалося виставлення змісту підручників,

які друкувалися в Україні, але він призупинив свою роботу. Необхідно створити

електронну базу змісту шкільної освіти України з метою розміщення у ній прог

рам та підручників, розмістити в її розділах "Методологічна та методична літера

тура з підручникотворення", "Українські підручники нового покоління", "Взірце

ві іноземні підручники" наявні джерела. Це має бути активна система, бо такий

сайт надасть можливість авторам узгоджувати, порівнювати, аналізувати ту чи

іншу систему укладання підручника.

філософія освіти в європейському контексті

Має бути організований також постійний дистанційний " круглий стіл " з автоP

рами шкільних підручників з таких питань: "Які принципи ви поклали в основу

побудови програми, підручника і добору їх змісту? Як узгоджена ваша програма

(підручник) з програмами (підручниками) з інших предметів щодо формування

компетентностей учнів? Які методичні ідеї ви прагнули реалізувати при написан

ні підручника? Як відображено у вашому підручнику принцип диференційовано

го підходу до навчання учнів? Які книги ви розраховуєте включити в навчально

методичний комплект на допомогу вчителеві?"

Четверте. Необхідно провести професійний розвиток співробітників МОН та

потенційних авторів і експертів, організувати постійні дистанційні чи очні курси

з цих питань. Зробити переклади навчальних посібників, які широко використо

вуються в підготовці курикулумів європейських країн та Північної Америки. Не

обхідно ужити заходів для цілеспрямованого формування нового корпусу авторів

підручників, здатних створювати взаємодіючі моделі традиційного підручника і

цифрового підручника, нові лінії підручників, об'єднаних однією концепцією,

єдиними дидактичними прийомами й авторським задумом.

Звичайно, має бути удосконалена система експертизи, система грифування. Є

відповідні пропозиції з цього питання Інституту навчальної літератури, коли ство

рюється пул експертів, коли кожний підручник потрапляє випадковим шляхом на

експертизу. Є відповідні пропозиції групи видавців. Я вважаю, що так чи інакше

має бути подоланий конфлікт інтересів. Він долається дуже просто. Той, хто пра

цює в міністерстві, не має права писати підручники. Той, хто проводить експерти

зу, не має права писати підручники. Якщо ти пишеш підручники, то ти тільки пи

шеш підручники. А експертизу і затвердження відповідні в тендерних комісіях

приймають люди, які в цих процесах не задіяні. Я розумію, що це досить револю

ційно для України, але разом з тим пропоную над цим поміркувати.

Потрібно створити і розвивати інституційні спроможності відслідковування

якості і узгодженості посібників (ІНЛ, НМЦ); дієву систему апробації (експерти

зи) навчальної літератури, яку з метою зміцнення позицій на ринку, мають здій

снювати видавці, постійно продукуючи нові ідеї. МОН України і видавництвам

фінансувати оплату праці вчителів з апробації нової навчальної літератури, як з

коштів державного бюджету України, так і власних коштів видавництв. Перед

масовою апробацією підручників оприлюднювати результати їх вибіркової апро

бації у декількох школах, направляти на рецензування підручники вчителям і не

залежним експертам. Необхідно створити і підтримувати центр незалежної гро

мадської експертизи програм і підручників, включивши в нього педагогівіннова

торів, спеціалістів із психологічної, соціологічної, психотерапевтичної експерти

Енергозберігаючий посібник

зи навчальної літератури та розвитку дітей.

Коли сьогодні, ми знаємо, видавці напружено працюють над тим, щоб дати в 5

клас за новою системою нову систему підручників, згадується виступ О. Я. Сав

ченко на парламентських слуханнях в жовтні 2002 року, в якому ставилося питан

ня, що відсутність відповідного фінансування апробації перетворить країну в су

цільний експериментальний майданчик. "Експериментальна апробація, яка по

винна супроводжувати процес запровадження нового змісту, – попереджала

О.Я.Савченко, –... може захлинутися... вся країна одночасно перетворюється на

експериментальний майданчик"385. І це сталося. І якщо не відбудуться радикальні

зміни з цих питань, то цей суцільний експериментальний майданчик триватиме

ще 56 років, поки не буде пройдено повністю весь цикл переходу на 12річну сис

тему освіти.

Як створити дієву систему апробації? Є відомий приклад в Україні, коли учи

телі, які проводили апробацію підручника "Практична економіка", щотижня на

давали відповідний звіт про те, як сприймалося вивчення певної теми, які труд

нощі з нею в учнів тощо. У нас сьогодні апробація зводиться до чого? Доручивши

учителю апробацію на добровільних засадах, підручники можуть надійти під вес

ну. Дуже рідко відбуваються зустрічі авторів з учителямиапробаторами, майже

не надходять конкретні рекомендації до проведення апробації. Немає науково

достовірного апарату апробації. Внаслідок цього маємо надто сумну картину

якості українських підручників, встановлену в дослідженні Т. Лукіної386. Загаль

на картина, ймовірно, ще більш сумна, оскільки багато питань виникає стосовно

цього моніторингу: чому, наприклад, тільки 134 книги було обрано для цього мо

ніторингу з тисячі, чому саме цих авторів...

Та й навряд чи дослідження 134 підручників протягом березнятравня 2001

року у формі анкетування можна кваліфікувати як моніторингові. Так, під час

цього дослідження з'ясовувалася думка учнів, батьків і вчителів про якість чин

них підручників, але моніторингом (тобто систематизованим збором спеціальної

інформації про функціонування певного об'єкту з наступним аналізом) якості іс

нуючих підручників це не є, оскільки:

1) не з'ясовані принципи відбору підручників для дослідження (чому саме ці

134, а не інші з тисячі існуючих підручників, чому взято видання до 1999 року);

2) суб'єктивна думка споживачів (учнів, батьків, учителів) не співвідноситься

з об'єктивною оцінкою результативності навчання за цими підручниками;

3) разове опитування щодо якості підручника в кінці навчального року (бере

зеньтравень 2001 р.) поверхово відображає думку про підручник, яка зміню

ється протягом навчального року.

Моніторинг, передусім, має бути систематизованим спостереженням, яке перед

філософія освіти в європейському контексті

бачає збір достовірної інформації у різні періоди навчального процесу. Є так звана

методика "педагогічна картографія", коли певна інституція з певної території з пев

ною періодичністю збирає інформацію про підручник за кожною його темою387.

І п'яте. Необхідно вирішити проблему узгодження принципів номенклатури

державного замовлення і замовлення книг споживачем за принципом вільного

вибору, створивши відкриту систему електронних замовлень літератури школа

ми і учнями, ліквідувавши таким чином приховане лобіювання певних видав

ництв з боку МОН та регіональних керівництв у формі доведення школам зав

дань на замовлення їхніх підручників.

Отже, проблем у навчальному книговиданні України достатньо. Щоб вирішити

їх, необхідно повернутися до початку розмови про "контекст стратегічних завдань

розвитку освіти". Потрібно зрозуміти: сьогодні маємо учня, який приходить у пер

ший клас з мобільним телефоном і цифровим фотоапаратом, який звик до супут

никового телебачення і має вдома комп'ютер. Скажуть, що є різні верстви населен

ня, у селі інша ситуація тощо. Але якщо в розвиткові освіти орієнтуватимемося по

найменш забезпеченій верстві, як це фактично сьогодні робиться, то ті стратегічні

завдання, які стоять перед суспільством і освітою, не вирішаться. Тому автори нав

чальної книги мають думати про те, що сьогодні текстовий підручник вже не є

"слоном" навчального книговидання. Його "слоном", тобто основною одиницею

системи навчального книговидання, є електронний підручник, який і породжує

увесь клон навчальної літератури – посібники, робочі зошити, хрестоматії, довідни

ки тощо. А традиційна паперова книжка, підручник – це усьогонавсього паперо

вий файл "Прочитай мене".

У цей час для багатьох учителів і учнів така концепція навчального книгови

дання видається нереальною, але через рікдва, оскільки комп'ютеризація відбу

вається прискореними темпами, ніж радіофікація в 2030 роки минулого століт

тя, вона стане реальністю. Ми не маємо права дозволити бути зненацька захопле

ними цифровою ерою. Вже й так Україна відстає від сучасних зразків, коли поди

вимося на запропоновані українські експериментальні електронні засоби навчан

ня. У навчальну книжку все не зможемо вмістити, потрібно переробляти психо

логію і методологію наших авторів. На жаль, новий журнал "Підручник XXI сто

ліття" ще не пронизаний ідеєю, що сьогодні в суспільство знань маємо входити з

підручником, зовсім інакшим, ніж з тим, з яким не лише ми ходили в школу, а й

з тими, з якими діти ходять сьогодні.

Українська освіта пишається своє системою – повним комплектом національ

них підручників. Але зрозумілу національну гординю варто оцінювати критичніше.

Чому в деяких штатах США взяли для вивчення математики сінгапурські підруч

ники? Порізному можна ставитися до ідеї Співаковського: "Щоб бути багатим, не

Енергозберігаючий посібник

потрібно ходити до школи", але його ідея також та, що ми маємо відслідковувати

кращі підручники у світі і не обов'язково придумувати "національні велосипеди". І,

очевидно, оптимальніше і важливіше не самотужки якийсь підручник розробляти,

а домовлятися про адаптацію кращих підручників у світі. Звичайно, про націо

нальну забарвленість потрібно дбати, але важливіше не нехтувати досвідом тисяч

авторів у світі, які працювали над тим, щоб випустити кращі підручники. Ми по

винні їхній досвід використати, але скільки з наших авторів були на екскурсіях в

Інституті підручника в Німеччині, працювали там, вивчаючи інші підручники? У

кращому випадку в автора на столі півдесятка випадкових закордонних підручни

ків і цим обмежується його "світовий досвід".

І для останнього акорду. У статті "Філософія книги в епоху "кінця книги" 388 ав

тор спробував спроектувати перехід національного навчального книговидання до

філософії підручника епохи "кінця книги". Рецензуючи посібник "Енергозбере

ження"389 сконструйовано основну методологічну ідею щодо підручника: він, як і

енергія, є мірою того, що може відбутися. З іншого боку, організація праці і діяль

ності в школі за підручниками повинна вивільнювати енергію учителів та учнів,

спрямовуючи її на варті людського життя цінності. " У глибинах нашого розуму

збережено стільки ж розумової енергії, скільки енергії фізичної зберігає атомне яд4

ро", – повторимо, як девіз, мудрі слова Г. Сельє. Нові підручники мають допомог

ти розбудити могутню розумову енергію учнів і вчителів, спрямувати нарешті

шкільний зміст освіти з "теоретичного неба" на актуальні потреби особистості, а

не породжувати масові стреси учнів і вчителів.

8. Література і філософія

Сучасна освіта не задовольняє інформаційне суспільство з заплутаною економі

кою, не навчає усіх літер "Алфавіта міра", хоч автори шкільних підручників, навіть

у ситуації катастрофи книговидання в Україні, живіздорові. Як обігравання теми

"філософія і література" з питаннями про їх цінності і технології, "живий чи мер

твий автор" тощо може допомогти вирішенню проблем навчальної літератури?390

Актуальність цієї теми передусім обумовлюється незадовільним представлен4

ням знання у наш час. Вище вже характеризувався його стан за допомогою мета

фори Олександрійської бібліотеки як символа крихкості людської культури, що

допускає знищення через "непотрібність" 700 тисяч зшитків. Необхідність зміни

парадигми представлення знань, яку відчув вперше доглядач цієї бібліотеки Кал

лімах, обумовлює потребу інформаційних систем, що опираються на методи ло

гічної пам'яті, яка є досконалішою за будьяку накопичувальну пам'ять.

Такою логічною пам'яттю прагне бути філософія, переборюючи неможливість

філософія освіти в європейському контексті

і бажання єдино правильної універсальної мови для опису світу, відшукуючи

свою мову в багатоваріантному його представленні, усвідомлюючи, що вона нав

ряд чи буде кращою за інші. Філософія, яку Сковорода вважав фундаментом і

центром освіти, турбується питанням: "Чи можливо уявити знання як таке, роз

крити його у системі суджень"391.

Проте важливіше з'ясувати, що і як потрібно знати. Для цього розробляється

ідеальний проект забезпечення "інформаційних бажань" у формі колекції найріз

номанітніших інформаційних систем. Із дослідницької площини в практичну пе

реходить завдання навчитися перекладати природні (наукові) тексти певною мо

вою представлення знань (мовою програмування) і одержувати на машині пот

рібне від обробки цих програм/знань392. Тому низка метафор щодо представлен

ня знань завершує "Порожня книга"("динамічна книга") – фантастичне компак

тне вмістилищевсевідання всіх існуючих у світі 65 млн. книг393, кожна з яких за

бажанням читача миттєво з'являється на її сторінках.

Виокремимо із багатозначущості понять літератури і філософії потрібні нам

інтерпретації. Література – це Олександрійська бібліотека, накопичувальна

пам'ять, розум "субстантивного" типу, здатний роздумувати над цілями і ціннос

тями, що знаходяться в основі наших рішень. Філософія – Порожня книга, дос

конала логічна пам'ять, розум "інструментального" типу, спрямований на досяг

нення як істини, так і конкретного результату.

Філософія і література сьогодні – не лише дві екстенсивні нескінченні книги,

нехай і справжні, а глобальні інформаційноінтелектуальні системи. Перша з них

прагне інтенсивно інтегрувати філософський супертекст у сумірну людині конеч

ність. Інша безперервно, але екстенсивно, розігрує старі сюжети, оновлюючи деко

рації. Проте, чи не перебільшуємо їхню нескінченність? Адже "існує кінцева мно4

жина базових відношень між інформаційними одиницями, використовуючи комбіна4

ції яких, можна виразити будь4яке необхідне відношення. Число цих базових відно4

шень лежить у межах 200. Це дозволяє сподіватися, що в базах знань можна пред4

ставляти описи всіх цікавих для нас проблемних галузей"394. Використовуючи ці 200

базових відношень, література стає експериментальною наукою, яка досліджує лю

дину і слово, приблизно так само, як фізика експериментує з реальними речами, а

математика – із числами. Але від того її екстенсивність не меншає.

За цих обставин тема "філософія і література" переростає у питання про їх екс

пансію на поле освіти у формі одночасних процесів "філософізації освіти" і "педа4

гогізації філософії", "літературизації педагогіки" і "педагогізації літератури". Фі

лософія у змаганні за поле освіти, здається, програє літературі як унаслідок сво

го неекспериментального характеру, так і через непродуктивні форми представ

лення своїх ідей та нездатність рекламувати, що вона вміє робити. Людям потріб

Енергозберігаючий посібник

ні не трактати, а вирішення їхніх проблем.

Тому все більше прихильників знаходить ідея з'єднання освіти і літератури,

говорять навіть про новий педагогічний логос395. "Літературизація освіти" вихо

дить з того, що наше життя – це твір із відкритим кінцем, який безперервно ство

рюється, і є спробою протистояння одномірності освіти, її затопленню фактологі

єю теперішнього часу. Література повинна не стільки відкривати справжнє Я, а

допомагати в пошуках стилістики Я, конструюванні власного життя як худож

нього твору, бути своєрідною самопедагогікою та атакою на сучасне панування

інструментального розуму. Прагненням реформаторів у галузі освіти є перепису

вання суб'єктивності. Однак потрібно ще зрозуміти, чи може література дати ос

нови для такого переписування, і чи не перетворюється вона у його ході у витон

чену "технологію маніпулювання Я".

"Педагогізація літератури" вказує на хибність припущення, що "великі тексти"

зрозумілі всім, здатні впливати на кожного, досить лише занурити дитину в їх

красу. Це ідеалістичний підхід, який панує в шкільній літературній освіті. Нас

правді немає таких текстів, які впливали б на кожного, незалежно від його осо

бистих і соціальних обставин. Література, навчаючи "умінню бути", не здатна ви

конати першочергове завдання школи – навчити "умінню робити". Прагматич

ний текст містить фактологію, дає орієнтацію в ситуації, є трампліном до дії. У ху

дожньому полі мета змінюється, це вже не дія, а лише можливість руху кожного

у власний бік. Тому "педагогізація літератури" веде до зміни оптики художнього

сприйняття на прагматичний фокус.

Залишаючись поза цією дихотомією, освіта прагне продукувати читачів. Про

те люди, якщо вони взагалі читають, читають до тих пір, поки не віднайдуть пот

рібну для себе комбінацію відношень у якійсь книзі. Тоді вони або зупиняються

на улюбленій книзі, або поакадемічному жартують: "Я не можу багато читати,

бо мушу багато писати". Ця максима не тільки констатує смерть homo legens і

"виправдовує" будьяку писанину як літературу, а навіть стає основою наукової

політики у незнаннєвих суспільствах. Читач трансформується (деградує?) в ав

тора, що не читає інших. Унікальність автора "масовизується". Гіпотеза смерті ав

тора і панування Скриптора (компілятора), різниця між Автором і Скриптором

починають вивчати у школі. Але Інтернет, здатний незабаром навчитися викри

вати плагіат і компіляторів, обумовлює кінець і Скриптору.

Метою освіти є продукувати Авторів. Тоді буде можливим постскриптове

суспільство, у якому кожний зможе заявити про себе як автор чи наговореного

ним, чи своєї біографії (це майже одне і теж саме). Настане "час P.S." – "після

письма", "коли папір вже не здатен стерпіти" безмежного банального писання про

наші проблеми, болі та надії заради утвердження очевидних і прийнятних для

філософія освіти в європейському контексті

усіх істин, наприклад, тієї, за якою освіта має навчати прагнути досягати.

Задовго до Д. МакКлелланда, який показав залежність економічного розквіту

нації від її мотивації до досягнення мети, Сковорода формулював імператив "Бу4

ду прагнути, може досягну". Прищеплювання такої мотивації і є рушійним меха

нізмом процесу соціалізації396. Економіка не є "системою підтримки", у якій пове

дінка людини повинна бути адаптивною. Вона швидше "проективна система",

зростання якої залежить від ступеня виразності в суспільстві мотивації, пов'яза

ної з досягненням, від кількості енергії й ініціативи, яку люди вкладають в еконо

мічну активність. МакКлелланд, порівнявши шкільні підручники 39 країн відпо

відно змісту в них "мотивації до мети" з темпами росту виробництва електроенер

гії в цих країнах прийшов до висновку, що в країнах із високим рівнем "мотивації

до досягнення мети", відображеної у шкільних підручниках, високі й темпи росту

виробництва і споживання електроенергії. На жаль, українські підручники не

турбуються про "мотивацію до мети", навпаки, нерідко вони критикуються за на

садження в учнів комплексів меншовартості, невдалої історії України тощо.

Отже, підручники недосконалі частково через те, що автор не встигає запису

вати все те, що він продумує. Цифризація наговореного у тексти на папері надає

писанню швидкості думання. Проте це призводить і до нової проблеми. Писання

вимагає виучки, говоріння ж може породжувати тексти без вишколу в оратор

ських майстернях. У "час P.S." – "після письма" – політичний "касетний скандал"

лише блідий провісник глобального філософськолітературного "касетного скан

далу", який очікується незабаром внаслідок автоматичної транслітерації говоре

ного в писане. Сьогодні публіку й академічну спільноту, як і учнів, не здивуєш

уже потоком мислення з того чи іншого питання, з опорою на ті чи інші джерела.

Їм усім потрібні текстиконсерви з релевантним знанням та "їстівні" у нашому ча

сі з гарантією на вживання, байдуже якого автора, генератора чи інтегратора.

Навчальна література має виходити з того, що книга, навіть коли вона була на

писана тисячі років тому, сьогодні є продуктом постіндустріальної галузі. Потріб

но навчати не вмінню читання Олександрійської бібліотеки, а читанню і писанню

Порожньої книги. Педагог має говорити й аналізувати ті Слова і ті Речі, які убе

режуть його учнів від читання зайвої літератури. Йому важливіше бути інтегра

тором, ніж автором. Філософ весь час апелює до початку і потрапляє в пастку су

перечностей, повторюючи банальності і втішаючи себе тим, що мислить ніким ще

не мислиме або мислить ширше, точніше, глибше за Платона. Тема "філософія і

література", розігруючи партитури цих сфер культури, віднаходить їх дисонанси

і хвилі резонансу чи синергії між ними, на яких і проростають у суспільстві авто

ри, які здатні читати, і відмирають автори, які вимагають публіки. Проте це вже

проблема для іншої розвідки.

Інноваційні ідеї демократизації школи

Дата добавления: 2015-05-22