Охарактеризуйте філософські погляди С.Боеція

Укладання.

Вчення Августина стало визначальним духовним чинником середньовічного мислення, його філософські погляди вплинули протягом усього християнську Західної Європи. У цьому Августин є дуже яскравим відображенням періоду патристики, навчань своїх попередників.

Августин заклав підвалини нової християнської філософії. Він відкинув класичний підхід греків, заснований наобъективизме іинтеллектуализме, його підхід був інтроспективним, волі він приписував першість над розумом. Аналізуючи його літературну діяльність, ми відзначимо у розвитку його вчення три стадії, відповідні його боротьби з трьома християнськими єресями:манихейством,донатизмом іпелагианством. 1) протиманихеев вона розгортає вчення про об'єктивному єдності світового плану іпротивополагает їх раціоналізму єдність церковного авторитету; 2) протидонатистов хоча б принцип єдності світового порядкуспецифицируется, якunitasecclesiae; їх церковномупартикуляризмупротивополагается католицький універсалізм; 3) протипелагиан, котрі заперечують благодать, стверджується єдність дії благодаті, як об'єктивного що рятує початку, єдність, як загальне доля, тріумфуюче над індивідуальної людської свободою.

Розвиваючи окремі боку своєї вчення проти єресей, котрі заперечують той чи інший бік християнства, Августин зосереджує і підсумовує його в усій повноті проти язичників. Тут ідеал нашого перворозума отримує саме яке закінчила та досконале вираз, формулюється якCivitasDei, як єдність всесвітньогобоговластия.

Северин Боецій — філософ, теолог, схоласт, представник західноєвропейської середньовічної філософської думки.

Боецій народився близько 480 року нашої ери, в родині дрібного феодала. З раннього дитинства прагнув пізнати світ, природу, людину і Бога. В цьому йому допомагала його мати. Його батько був зайнятий важливими державними справами, що давало можливість утримати його сім’ю. Найбільшу свою увагу його син приділяє вивченню таких навчальних дисциплін як риторика, граматика і філософія.

Філософія у його житті відіграла чимало важливу роль і дуже сильно вплинула на подальший розвиток філософських поглядів Боеція.

Навчання у школі надавало йому певного смислу життя, виховувало у ньому найщиріші почуття: любов до людей, патріотизм, в тому числі і любов до Бога. Боецій жив у період формування і розвитку культури, економічної стабільності остготської держави. У молодому віці Северин займає державну посаду при остготському королю Теодоріху. За успішну діяльність та відданість своєму королеві, Теодоріх призначає Боеція консулом міста Равени.

Підвищені посади Боеція чомусь у короткому часі закінчилися, натомість почалися падіння. Серед довірливих осіб короля Теодоріха почали поширюватися різні чутки, які торкнулися і самого правителя остготської держави. Його вірного консула Равени Боеція було звинувачено у зраді і таємній змові з Візантією. Боецій у своє оправдання сказав Теодоріху, що усвідомлюючи про свою посаду, даровану королем, не мав жодного наміру або ж думки зробити такий вчинок.

Ще будучи консулом Равени, Боецій покохав молоду дівчину Елоїзу. Дівчина також відповідала взаємністю, проте кохання молодих людей не було довготривалим, у цьому завадив її дядько. Елоїза дізнається про те, що Боеція не справедливо засудили і кинули до в’язниці. Вона письмово переписується з ним, в надії знову його побачити. У в’язниці Северин Боецій пише філософський вір під назвою «Утіха філософією». Цей твір стає смислом життя, буття і існування для молодого філософа. Філософія Боеція дуже сильно захоплює Елоїзу.

Боецій довгий час згадував про заборону дядька Елоїзи одружитися з нею, після чого змушений був стати схоластом і присвятити своє життя для Бога. Натомість найщиріші почуття до Елоїзи не загасили у ньому стрімкі бажання бути поруч з нею. Один із своїх філософських творів він присвятив саме їй.

Філософські ідеї Боеція слугують своєрідним мостом, який з’єднує античну спадщину із західноєвропейським середньовіччям. Мислитель написав багато праць, що складають собою літературну спадщину середньовічної епохи: «Про музику», богословський труд «Про Святу Трійцю» (у ній Боецій виступає проти аріанства), «Про католицьку віру» (теологічна праця, адресована на захист доктрини віри католицької церкви), логічні труди Аристотеля «Про тлумачення», «Категорії», а також «Введення» Порфирія, що ще носить іншу назву «Ісагога»; «Основи арифметики» Нікомаха.

Боецій займався перекладом праць античних філософів з грецької на латинську мову. Його переклади відіграли значну роль у поширенні філософії і освіти в добу середньовіччя. Він подає свій коментар до «Введення» Порфирія в дусі Аристотеля, стверджуючи, що загальне може виникати у розумі на підґрунті загальних властивостей, які у свою чергу є присутніми в одиничних речах.

А тому проблема співвідношень загального і окремого стала в Боеція предметом ретельного дослідження у середньовічній філософській думці. Основна його праця принесла йому всесвітню славу. У своїй праці, автор намагається вирішити проблему сумісності свободи волі людини з Божим промислом.

Якщо ж Бог все передбачає, то свободи волі може існувати. Це лише одна його точка зору. Згідно з іншою, свобода людини та її волі все ж таки є, а це у свою чергу підриває можливість проникнення Бога у темряву майбутнього. Таким чином виникає деяке протиріччя. Боецій пояснює його наступним чином: знання Богом про наші майбутні дії, а також їхнє передбачення, не можуть бути причиною тих самих дій.

У теологічній праці «Про Святу Трійцю», Боецій порушує головну богословську проблему — октрину про Святу Трійцю. Автор стверджує, що людський розум не здатний сприйняти чи осягнути одноістотність, сутність Святої Трійці. Адже пізнання – це пошук людським розумом істини, хоч насправді істина знаходиться за межею досяжного. Насправді ж людський розум – це лише інструмент пізнання світу, природи і видимих речей, сутність яких можливо пояснити.

Проте, ірраціональні речі не можуть бути охоплені людським інтелектом, їх не можна побачити, відчути на дотик. Річ у тому, що ми маємо справу з якоюсь певною нерозкритою субстанцією у самій собі. Якщо ж субстанція не може бути сприйнятою зором, розумом, навіть дотиком, то в такому випадку її можна пізнати внутрішніми відчуттями. На думку Боеція, надрозумовий світ може сприйматися через призму ментального (внутрішнього) світу – душі, тоді як матеріальний світ, людина може пізнавати за допомогиою інтелекту (розуму).

Субстанція — це не частина окремого, розділеного між собою, але ціле від єдиного, що й складає одну сутність. Сутність не повинна бути розмежована, розділена, проте завжди знаходитись у цілісній структурі. Розум, воля і дух повинні залишатися нерозривними як людські тіло, душа і дух.

У своїх книгах, Северин Боецій намагається наставити читача щоб він йшов лише істинним шляхом, відхиляючись від зла. Він бажає, щоб читач направляв своє серце до добродійства, а розум – до пізнання істини.

За життя його називали «останнім римлянином». Боеція було звинувачено у державній змові і засуджено до страти королем Теодоріхом. Северин Торкват Боецій прожив лише сорок п’ять років життя. Він помер у 524 році відразу ж після страти. Тіло його було поховано на територій остготського королівства.

Боецій вважається одним із найяскравіших представників періоду середньовічної схоластичної філософії. Завдяки йому відбулося осмислення і поєднання філософії античного світу із західноєвропейською цивілізацією, і як результат, вплинуло на подальший розвиток філософії у Західній Європі.

РОЗРАДА ВІД ФІЛОСОФІЇ(РОЗРАДА ФІЛОСОФІЄЮ)

Темою свого есе я вибрала досить цікаву особистість Ані? ція Ма? нлія Торквеї? та Севери? на Бое? ція і його основне твір В«Втіха філософієюВ» (В«De consolatione philosophiaeВ»). Здивувало мене і те, що незважаючи на традиції неоплатонізму, ця людина була ще й християнським теологом. Для того, щоб розібратися, як ці, здавалося б, несумісні характеристики гармонійно уживалися в одній людині, та й більше того, Взаємозбагачуючий один одного, я почала читання вищезгаданого трактату. Після перших же сторінок у мене почали чітко складатися в струнку систему відповіді на питання, поставлені мною особисто до даної історичної особистості, до часу, традиції, звичаїв, звичаїв і людям тієї далекої епохи, а також безпосередньо на основою питання, яке я розгляну у своєму есе: що саме і яким чином Боецій взяв у античності і з блиском провів у християнське середньовіччя.

Для того, щоб чіткіше зрозуміти заслуги Боеція перед обличчям світової культури, має сенс дати короткі характеристики епох античності та середньовіччя. Підсумовуючи наявні у мене знання, можу сказати, що античність - це вільнодумство, демократичність, плюралізм поглядів, живий інтерес до питанням світобудови з матеріалістичної і ідеалістичної точок зору (Лінії Демокріта - Платона), досить високий рівень розвитку науки; середньовіччі ж характеризується монотеїзмом, переслідуванням інакомислення, незаперечним авторитетом Священного писання, верховенством церкви в державних справах, деякий призупинення розвитку наукового знання та ін

Сам Боецій в В«Розраді філософієюВ» називає себе філософом. При розмові з Філософією (у першій книзі) він навіть звертається до неї В«годувальницяВ», що, по-моєму, говорить про те, що незважаючи на написані ним раніше теологічні трактати, в яких він доводить, що Бог єдиний і інші, прийнятні християнством аспекти, набагато голосніше в його голові звучить голос Філософії, яка була з ним поруч у бібліотеці, коли він осягав таємниці світу і буття. Це філософ напрямки неоплатонізму, а як відомо, Платон створив унікальну ідейну систему, охопив безліч питань, таких як держава, суспільство, пізнання та ін Слова цього авторитетного для Боеція філософа пронизують весь трактат. Нерозумно, звичайно, невміло сказати, що Бога Боецій В«любивВ» менше філософії. Бог для нього - це те, що понад людського розуміння. Про характер предзнанія, Провидіння, божественної необхідності добре написано у п'ятій книзі. Головна ідея - це те, що пізнає пізнає тільки з людської, доступною йому точки зору. Зовсім інша природа пізнання, знання і вічності у Бога. Філософія ж виступає в поясненні подібних теологічних моментах ні як інакше як В«служниця богослов'яВ», що характерно епосі середньовіччя. Виходить, що Філософія - єдина, хто може зрозуміти сутність божества і донести це людям. p align="justify"> Написане Боецієм "Розрада філософією" незважаючи на те, що в цьому творі немає згадки про Христа, було дуже авторитетним в середньовічних університетах. Концепція Бога в даному твір анітрохи не суперечить ідеям християнського верховенства. Все доладно: філософія - цариця розуму розумних, це мудрість для меншості, це усебачення, справедливість, однак, життя у вигнанні і нерозуміння найгірших людей, але людей владних, які складають більшість. Достатньо було б вже і того, що Бога Боецій називає найвищим благом, але можна спробувати подумати трохи глибше. Відомо, що в основі християнства лежить емоція страждання. Тобто людина повинна сама обрати шлях істинний, без надмірностей, далеко від суєти і грязі щоденної метушні можливостей, далеко не завжди корисних і прийнятних. Втіха Богом (= філософією), прийняття тяжб життєвих через їх переосмислення (в обох випадках шляхом знецінення), покірність правителю, шлях якого ти обрав (не тільки в політичному сенсі), смиренність. Як ми бачимо, дві різні системи, проте кожна бачила в трактаті саме В«своє, ріднеВ». Вважаю, що передати, провести любомудренние надбання в нову християнську епоху і було ідеєю цього тексту, хоча не слід виключати також і відчай засудженого на страту людини, якій просто не в чому було більше шукати розради, окрім як в улюбленому занятті (філософії) і незаперечному авторитеті (в Бозі). Тому ми і бачимо це дивовижне несуперечливе відповідність двом ворогуючим фракціям одночасно. Що ж саме намагався зберегти Боецій? У нього в трактаті згадуються і даються посилання не тільки на одного Платона. Там є відомості про діяльність і життєвий шлях Піфагора, Зенона і деяких інших відомих мислителів. Це, враховуючи особливу прихильність Боеція до творчості Сенеки, наприклад, вказує на римський екл...

Дата добавления: 2015-05-22