Основні синтетичні властивості позитивного характеру

Характер утворюють не тільки окремі риси (працьо­витість, чесність, сміливість тощо), а й загальні (інте­грально притаманні) його властивості. їх систему становлять глибина, цілісність, стійкість, мінливість, активність, сила, повнота, визначеність, врівноваже­ність, моральна спрямованість характеру.

Синтетичними риси характеру називають тому, що в них виявляється не одна, а багато якостей особистості. За моральної вихованості як синтетичної властивості характеру людина є цілеспрямованою, гуманною, діяльною і доброю, тактовною.

Глибина характеру. Виражає стійкий внутрішній зв'язок рис характеру з основними інтересами, спрямо­ваністю особистості. Більш глибокими є риси, зумовлені її головними стосунками. Через відмінності у глибині рис характери­стика людини має відображати властивості, які визнача­ють її загальний психічний, соціальний і моральний склад.

Цілісність характеру – внутрішня єд­ність, відсутність суперечних рис, відповідність між спрямованістю потреб, інтересів, діяльністю і свідомі­стю та вчинками. Недостатня цілі­сність проявляється в тих людей, які за різних умов демонструють різний характер. Часом особистість ви­являє цілісність у спрямованості, світогляді, а у вчин­ках, роботі — цілком протилежні якості.

Стійкість характеру – визначеність характеру. Поведінка особистості зі стійким характе­ром у всіх випадках відповідає її переконанням, основ­ній спрямованості, сенсу життя і діяльності. Вона зав­жди передбачувана.

Мінливість (пластичність) характеру. Проявляється як особлива здатність його рис до змін. Вони можуть від­буватися під впливом зовнішніх умов, роботи людини над собою (самовиховання). Певна мінливість характеру є необхідною умовою його розвитку, виховання. Надто висока піддатливість характеру зовнішнім умовам при­зводить до його невизначеності, безхарактерності.

Активність характеру. Постає як постійна потреба людини бути в діяльному стані. Така особистість не може сидіти склавши руки, коли інші працюють. Ця властивість характеру вия­вляється в цілеспрямованій діяльності. Ознаки нецілеспрямованої активності – намагання одночасно вирі­шити багато справ, унаслідок чого жодну не вдається завершити. Так поводиться метушлива особистість.

Сила характеру. Про неї судять, зважаючи на послі­довність і наполегливість дій, свідоме обстоювання своїх поглядів. Вона визначає енергію людини на шляху до мети, здатність пристрасно захоплюватися і розвивати велике напруження при зіткненні з трудно­щами, перешкодами.

Повнота характеру. Стосується різнобічності потреб та інтересів, прагнень і захоплень, розмаїття діяльності людини. Вони можуть бути багатогранними, різноспрямованими або вузькими, однобічними, обмеженими, не­дорозвиненими

Визначеність характеру – твердість і цілісність поведінки, відповідність переконанням, мо­рально-політичним уявленням, загальній культурі осо­бистості.

Врівноваженість характеру – найсприятли­віше для діяльності і спілкування співвідношення стри­маності й активності, рівність поведінки. Урівноваже­ність зумовлюють вроджені особливості людини, вихо­вання вольової витримки, що дає змогу індивіду триматися в складних ситуаціях.

Моральна спрямованість характеру. Про характер людини свідчать цілі, які вона ставить перед собою. Розуміння і знання його спрямованості потребує ана­лізу інтересів та ідеалів особистості (стійкі, широкі, глибокі). Спрямованість пов'язана і зі значущими переживаннями людини сенсу життя, задоволеності від нього, радості від самоствердження, самовиражен­ня та самореалізації тощо.

Отже, характер утворюють стійкі властивості, зумо­влені особливостями соціальних та моральних відносин людини, передусім спрямованістю особистості, основою якої є духовність, цінності, потреби тощо.

5. Акцентуації рис характеру

Різні риси характеру можуть бути виявлені в людини у різному ступені. Окремі риси бувають настільки різкими й надмірними, що починають перешкоджати адаптації в суспільстві й особистісному розвитку.

Риси характеру, різко виражені, що представляють собою крайні варіанти норми, називаються акцентуаціями.

Дебют акцентуацій відбувається у підлітковому віці. Акцентуації характеру нерідко виявляються у школярів-підлітків. Якщо у когось із них спостерігається швидка стомлюваність, часті афекти без особливих причин, значні труднощі в спілкуванні з однолітками, недотримання дистанції в спілкуванні з дорослими, замкненість і відгородженість від навколишніх або інші поведінкові відхилення, до них має бути виявлена пильна увага з боку вчителів і шкільних психологів. При кожному типі акцентуації є вибіркова вразливість, свої слабкі місця до певних психологічних впливів. Визначення типу акцентуації дозволяє передбачити ситуації, де можна очіку­вати виникнення патологічних реакцій (порушення поведінки, невротичні стани).

Акцентуації характеру можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних факторів, наприклад, такими можуть виступати особливості сімейного виховання, соціального оточення, професійної діяльності, фізичного здоров'я.

Врахування акцентуацій характеру є важливим для здійснення індивідуального підходу у вихованні дітей і підлітків та професійної орієнтації. Варто при цьому враховувати, що кожен з типів акцентуацій має свої переваги, недоліки, які виявляються в ситуаціях, що переносяться важко. Знання цих типів має важливе практичне значення для орієнтування в людях, особливо малознайомих і вибору ефективних способів спілкування з ними, які полягають у виключенні важких ситуацій і в максимальному використанні потенціалу позитивних рис характеру.

Класифікація акцентуацій: за тілесною кон­ституцією людини Е. Кречмера (атлетичний, пікнічний, астенічний); типологія соціальних характерів Е. Фромма («мазохіст-садист», «руйнівник», «конформіст-автомат»); за характером манери спілкування К. Леонгарда (гіпертимний, дистимний, циклоїдний, збудливий, застрягаючий, педантич­ний, тривожний, емотивний, демонстративний, екзальтова­ний, екстравертований, інтровертований); підліткові акцентуації А. Личко.

Типологія підліткових акцентуацій характеру за А.Личко передбачає 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна пе­ріодів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схильність до різкої зміни настро-їв, відповідно до змін ситуації), антено-невротичний (нерішучість, дратівливість, схильність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної неповно­цінності), психастенічний (тривожність, швидка стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоцій­на холодність, відсутність співпереживання іншому), епілептоїдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демонстративний, авантюрний, некритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильний до пошуку нових вражень, поверховості стосунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність)

Дата добавления: 2015-05-22