Інфляція пропозиції

46.

47. Товарне виробництво – така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Продукт праці – матеріальний результат праці людини.

Товар – продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну

Товари поділяють на дві великі групи:

1) для задоволення особистих потреб;

2) для задоволення виробничих потреб.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей;

в) виготовлятися для обміну.

Споживча вартість – річ (кілька речей) або послуга, яка своїми корисними властивостями задовольняє різноманітні потреби людини, трудового колективу і суспільства.

Корисність – конкретна форма якості споживної вартості, яка виражає відношення внутрішніх властивостей речей до людських потреб, використання людьми цих властивостей.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на II інші у певних кількісних пропорціях, форма вияву вартості.

Вартість – економічні і передусім виробничі відносини між: людьми, що виникають у безпосередньому виробництві та сфері обміну, пов'язані процесом праці, виробничою діяль­ністю людини, а також: з приводу зіставлення кількості вті­леної в порівнюваних товарах суспільна корисної праці.

Якісний аспект вартості виражає економічні відносини між товаровиробниками.

Кількісний аспект вартості виражає величину втіленої у то­варі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності товару.

Суспільно необхідний робочий час – час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості (матеріального блага або послуги) за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і середнього суспільного рівня інтенсивності та продуктивності праці, техніки, а також за відповідних економічних відносин.

Індивідуальний робочий час – час, який витрачає окреме підприємство (або товаровиробник) на виробництво товару або послуги.

Конкретна праця – праця в особливій доцільній формі, що
характеризується застосуванням специфічних способів виробництва, своєрідністю виробничих операцій і створює окрему споживчу вартість.

Абстрактна праця – специфічна економічна категорія і передусім суспільна форма праці (тобто витрати розумової та інших видів енергії) в умовах товарного виробництва і розвинутого суспільного поділу праці, яка є основним чин­ником створення вартості.

Продуктивність праці – кількості продукції, яка виготовляється за одиницю робочого часу.

Інтенсивність праці – напруженість праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу, її динаміку вимірюють затратами фізичної, розумової, нервової енергії протягом однієї години, робочого дня, тижня та ін.

Проста праця – це праця, що не потребує попередньої освіти і кваліфікації, наприклад праця землекопа.

Складна праця – це праця, для якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає здобуття освіти.

Закон вартості – особливий економічний закон (тобто закон, що діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Функції закону вартості:

1. Стихійне регулювання товарного виробництва.

2. Рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил.

3. Основа диференціації товаровиробників.

48. - «гіперінфляція» – зростання цін 200% до 1000% на рік.

49. інвестиційних фондів.

Грошова система — це певна форма організації грошового обігу, яка істо­рично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Грошова система складається з:

1) грошової одиниці;

2) масштабу цін;

3) видів грошових знаків;

4) порядку випуску та регулювання грошей.

Грошові системи є двох типів:

1) металевого обігу;

2) паперово-кредитного обігу.

Валюта – це грошова одиниця, яка використовується у функціях світо­вих грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і пла­тежу.

Розрізняють три види валюти:

- національну;

- іноземну;

- колективну;

Валютний курс – це вартість грошової одиниці однієї країни, відобра­жена у грошових одиницях інших країн

50. До ринкових установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові й постачальницько - збутові організації, пункти прокату і лізингу.Зі схеми можна дійти висновку, що кожен сегмент ринку має конкретну ринкову установу.

Банк — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансових операціяхБанківська система складається з:

1. Комерційних банків, що безпосередньо здійснюють обслуговування фізичних та юридичних осіб;

2. Центрального банку, що здійснює емісійну та грошово-кредитну політику у державі, організує міжбанківські розрахунки

Біржа— організований торгівельний майданчик, на якому відбувається оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді стандартизованих біржових Залежно від активів якими торгує біржа, їх поділяють на:

§ товарні

§ фондові

§ валютні

§ ф'ючерсні

§ універсальні

Брокерська контора - підприємство з правами юридичної особи, створене іншим підприємством, членом біржі або їх незалежними підрозділами. До брокерської контори можуть бути зараховані юридичні особи (за винятком нерезидентів), які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Брокерська контора, згідно зі Статутом, має право самостійно укладати посередницькі та інші господарські договори, відкривати власні поточні та інші рахунки в банках, бути платником податку та інших обов'язкових платежів до бюджету з прибутку.Дилери-посередники,що здійснюють продаж фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці у цінах. Дилерську діяльність на фінансовому ринку може здійснювати виключно юридичні особи,які пройшли ліцензування – в процесі такого ліцензування надаються певні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації виняткових спеціалістів та інше. Фінансові посередники, здійснюючі дилерські операції, мають змогу при наявності співвідношенної ліцензії здійснювати й брокерську діяльність, а також виступати у якості емітентів, інституціональних інвесторів та таке інше.

Державна служба зайнятості — спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України і місцевих органів державної влади. Державна служба зайнятості діє на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року Організація — специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) послуг. До комерційних організацій належать товариства, виробничі кооперативи, торговельні організації, фірми тощо і різних форм власності, що займаються підприємництвом, бізнесом, торгівлею з метою одержання прибутку.

51. Натуральне виробництво - тип господарства, в якому процес створення

матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних

потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не набуває

товарної форми (тобто не стає об'єктом купівлі-продажу), а утворює фонд

життєвих засобів для самого виробника.

52. Інфляція – знецінення грошей у результаті перевищення грошових знаків, що перебувають в обігу. Розрізняють наступні типи інфляції:

1. В залежності від темпів знецінення грошей:

- «повзуча» – зростання цін до 10% за рік;

- «галопуюча» – зростання цін від 10% до 200% на рік;

- «гіперінфляція» – зростання цін 200% до 1000% на рік.

Стагфляція – становище в країні, коли гіперінфляція співпадає з загальною економічною кризою.

2. В залежності від зовнішнього прояву:

- відкрита інфляція (зростання цін очевидне);

- прихована інфляція (ціни утримуються на попередньому рівні адміністративними методами).

3. В залежності від причин виникнення:

- інфляція попиту;

Методи боротьби з інфляцією:

1) нуліфікація – (знищення) знецінені гроші анулюються (обмін грошей, грошова реформа);

2) ревалоризація – повернення до попередньої купівельної сили грошей (з обігу вилучаються зайві гроші); (при невеликих масштабах інфляції).

3) девальвація - зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої.

4) ревальвація – підвищення обмінного курсу.

Стагфляція – це стан повільного економічного зростання і порівняно високий рівень безробіття – час застою – в супроводі зростання цін, або інфляції.

Дата добавления: 2015-05-22