Поняття про відчуття та їх фізіологічні основи

Психологічний захист, його призначення та види.

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних преживань.

Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяеться на такі рзновиди: 1. Конструктивний - не веришуючи проблеми, хоча бне ускладнює її. 2. Деструктивний - ускладнення проблеми,погіршення ситуаціїї для особистості, причому останніх значно більше.

Компенсація- досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері, для збереження позитивної оцінки себе (не везе в коханні, повезе в навчанні).

Сублемація - переведення неприйнятих емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (прибирання квартири при агресії, тощо).

Витіснення - штучне забування людиною, травмуючих спогадів, через їх перехід у несвідоме.

Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям, для самозспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі брехуни, то вона сама часто говорить неправду.

Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину та дітей,вони лупцюють домашніх тварин).

Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, (впадання в дитинство)(при сварці дорослих вони надуваються і не розмовляють,пиятцтво чоловіків чи перегонах на великій швидкості).

Формування реакцій - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку

зворотнього характеру (при надмірній показовій діяльності людина приховує неприязнь і навпаки).

Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутися до винограду, вирішила,що він зелений і не смачний). Втеча- уникнення неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами. Основною функцією псих. захисту є "відмежування", сфери свідомості, від негативних травмуючих особистість переживань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків. Самосвідомість - це не першочергова данність, а продукт розвитку.

Відчуття - це пізнавальний психічний процес відображення в мозку окремих властивостей предметів і явищ оточуючого світу, які в даний момент діють на органи чуття людини

Життєве значення відчуттів полягає також у тому, що вони завжди емоційно забарвлені. Експериментально підтверджено факт різної психофізіологічної дії кольору на людину: зелений - заспокоює, червоний - збуджує. Особливі відчуття, що йдуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус. Не випадково в слові "чутливість" закладена характеристика пізнавальної функції відчуттів, і слова "відчуття" і "почуття" (переживання) мають однаковий корінь.

Відчуття - процес чуттєвого пізнання. В процесі діяльності, на практиці людина здобуває перші чуттєві знання про навколишні предмети, їх якості та властивості, про власне тіло. Фізіологічно ці знання забезпечуються діяльністю першої сигнальної системи, а тому чуттєві форми відображення спільні для людини і тварини.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.

Кожний аналізатор складається з 3-х частин;

1) периферійний відділ, або рецептор (від лат. "приймач");

2) чутливі нерви (аферентні, провідникові шляхи);

3) мозковий (центральний відділ).

Аналізатор - анатомо-фізіологічний апарат, спеціалізований для прийому впливів певних подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища і переробки цих відчуттів.

Фізіологічний механізм відчуттів представництва може бути охарактеризований як механізм аналізаторів у корі умовно-рефлекторної діяльності аналізаторів, який виникає на базі обмеженої кількості безумовних рефлексів. У першосигнальні механізми відчуттів людини включається діяльність другої сигнальної системи.

Дата добавления: 2015-05-22