Аристотель. Афінська політія, II

25....Протягом приблизно сімнадцяти років після мідійських війн держава залишалася під контролем ради ареопагу, хоч і схилялася потрохи до занепаду. Коли ж сила народу стала зростати, простатом його став Ефіальт, син Софоніда, який ко­ристувався репутацією людини непідкупної і справедливої у державних справах; він й став нападати на цю раду. Насамперед він домігся виключення багатьох з ареопагітів, притягаючи їх до відповідальності за вчинки під час виконання ними службових обов'язків. Згодом при архонті Кононі, він відібрав у цієї ради всі додатково набуті нею права, внаслідок чого в її руках перебувала охорона державного порядку, і передав їх почасти раді п'ятисот, почасти народу і судам.

26....А після цього, коли ареопаг позбувся права нагляду, державний лад став втрачати чимраз більше свій строгий поря­док з вини людей, які ставили перед собою демагогічні цілі...

Хоч у всьому взагалі управлінні афіняни не так строго, як колись, дотримувалися законів, проте порядку виборів дев'яти архонтів не змінювали; лише на шостий рік після смерті Ефіальта вирішили проводити попередні вибори кандидатів для подальшого жеребкування в комісію дев'яти архонтів одночасно й із середовища зевгітів, і вперше з їх числа архонтом був Мнесифід. А до того часу всі були з вершників і пентакосіомедимнів, зевгіти ж переважно займали рядові посади, якщо тіль­ки не дозволялося якесь відхилення від вимог законів. На п'ятий рік після цього, за архонта Лісикрата, було знову встановлено [ко­легію] тридцяти суддів, так званих „за демами”, а на третій рік після нього, за Антидота, внаслідок надзвичайно великої кіль­кості громадян, за пропозицією Перикла, постановили, що не може мати громадянських прав той, хто походить не від обидвох громадян.

27. Перикл відібрав деякі права у ареопагітів, й особливо рішуче наполягав на розвитку у держави морської міці. Завдяки їй простий люд відчув свою силу й прагнув зосередити усі полі­тичні права в своїх руках...

Так само й заробітну платню в судах ввів уперше Перикл, застосовуючи демагогічний жест, на противагу багатству Кімона. Справа в тому, що Кімон, володіючи направду царським маєтком, спершу виконував блискуче тільки громадські літур­гії, пізніше почав надавати матеріальну допомогу багатьом своїм демотам. Так, будь-кому з лакіадів можна було щодня приходити до нього й отримувати скромний прожиток. Окрім того, його маєтки були всі необгороджені, щоб кожен міг кори­стуватися плодами. Перикл, не маючи такого багатства, щоб зма­гатися з ним у щедрості, скористався порадою Дамоніда з Еї... Порада ця полягала в тому, що якщо Перикл не володіє таким особистим майном, як Кімон, то слід давати народу його ж влас­ний здобуток. З цих міркувань Перикл і ввів платню для суд­дів...

28. Доти, доки Перикл стояв на чолі народу, державні справи були порівняно добрими; коли ж він помер, вони стали значно гіршими...

Дата добавления: 2015-05-22