Французький сад

Італійський сад

Гірська місцевість Апеннінського півострова сприяла створенню особливого італійського стилю ландшафтної архітектури. Він сформувався в Стародавньому Римі і поширився у XV ст., за епохи Відродження. Італійським називається терасований сад, організований ступенями на схилі пагорба. Кульмінація пейзажу – зведена на вершині пагорба вілла, яка возноситься над околицями і з якої відкривається вид на море чи долину. Терасований сад має відносне регулярне планування. Права і ліва частини саду зазвичай мають лише приблизну симетрію щодо основної вісі. Індивідуальний стиль італійського ландшафту створюють вічнозелені пірамідальні кипариси та оливкові дерева. Лави і кам'яні балюстради напівприховані кучерявими рослинами. Дикі гірські річки оформлюються як водоспади. Італійцям з їх живим темпераментом до душі великі обсяги води – її буйство, шум, бризки і сплески.

Середземноморський стиль зручно копіювати на горбистих ділянках із значними перепадами висот і відкритими просторами. А оскільки море для більшості українців рідкість, з вікон "палацу" має бути видно хоча б безкрає поле.

Французький величний "сад-свято" – це класичний приклад регулярного планування ландшафту. Такий принцип сформувався у XVII ст., в епоху абсолютистського правління монархії, і був покликаний відображати ідею загального порядку: тут є головний елемент і ціла ієрархія підлеглих. Зазвичай головним елементом, основною віссю парку є центральна алея, що перетинає всю територію і закінчується скульптурою, фонтаном, водоймою або лавою. Доріжки, розташовані перпендикулярно до центральної вісі, членують сад на невеликі геометричні ділянки. Алеї мають чіткі межі, їхні краї зазвичай обрамляються низькорослими або середньо-рослими підстриженими кущами – самшит, кизильник, барбарис, спірея, туя західна. Перед будинком обов’язковий парадний квітник-партер, яскравий і помпезний. Велич французького саду легше за все оцінити з верхньої оглядової точки, наприклад з балкона.

У французьких садах XVII-XVIII ст. було модним "пригощати" гостей різними диковинами: один з боскетів оздоблювали як вольєр з екзотичними тваринами, в іншому будували оранжерею з незвичайними рослинами або розміщували клітки з екзотичними птахами. Створювали зелені лабіринти. Господар розважав гостей цікавою бесідою і заводив углиб такого лабіринту, а потім несподівано зникав, залишаючи гостей у подиві. Розквіт французького саду збігся з періодом поширення стилів бароко і рококо. Пишність і примхливість цих напрямків у мистецтві відзначились в неприродно химерній стрижці дерев, у вензелевих орнаментах квітників, у витончених кам'яних рамах басейнів, експресивній скульптурі.

Найвідоміший з французьких садів – Версаль, спроектований архітектором Ленотром. Знаменита 3-променева композиція парку – це не просто архітектурний засіб, а й певний символ. Алеї променями розходяться від площі "сонячного" бога Аполлона, свого роду іпостасі "короля-сонця" Людовика XIV. Версаль розвивається зі сходу на захід, і в ранкові та вечірні години сонце віддзеркалюється в гладі водойм – в цей час відвідувач може побачити знамениту "золоту вісь" Версаля.

Дата добавления: 2015-05-22