Тема 3. Управлінська думка в Україні з часів Київської Русі до кінця ХІХ ст. 2 страница

Література основна [5, 7, 9, 11]

Література додаткова [25]

Тема 4. Виникнення і розвиток наукового управління

1. Менеджмент періоду промислової революції в Англії.

2. Індустріалізація в США: пріоритети управління і виробництва.

3. Фредерік Тейлор – творець наукового менеджменту.

1. Менеджмент періоду промислової революції в Англії.

Менеджмент не був важливим елементом промислової революції. Але саме вона створила умови для зародження менеджменту в його теперішньому розумінні і передумови для наступної еволюції управлінської думки.

Як уже зазначалося, Великобританія була країною, де в середині XVTO ст. почалася промислова революція. Природно, що саме в цій країні набули подальшого розвитку економічні ідеї, що склало основу менеджменту як теорії і практики, координації людських та ініпих ресурсів з метою задоволення потреб ринку масового споживача. Розвиток цих ідей пов'язаний насамперед з іменами Ч. Веббіджа, Е. Юра и У. Джевонса.

Ч. Беббідж (1792—1871) більше, ніж хто-небудь інший, зробив для обгрунтування і розвитку наукового підходу до вивчення менеджменту. Навіть тоді, коли Беббідзк конструював машини, він думав про їхнє використання, про організацію і координацію людських зусиль для цієї цілі.

Беббідж народився в сім'ї багатого банкіра. Його фізичну слабість природа компенсувала силою інтелекту, наділив до того ж такими рисами, як допитливість і винахідливість - істотно допомагали фундаментальні математичні знання, привів Беббіджа до винаходу першого у світі цифрового комп'ютера — обчислювальної машини, що працювала на перфорованих картах. Він був ученим, професором математики в Кембриджі, автором багатьох праць.

Запозичивши в Адама Сміта його знамениту ідею про поділ праці, Ч. Беббідж використав її при вивченні промислових підприємств не тільки в Англії, а й у Європі, якою він подорожував протягом 10 років. Результатом його наукових спостережень стала публікація книги "Економіка машин і промислових підприємств" (1832).

За три наступних роки ця книга ще тричі видавалася в Лондоні, а потім була опублікована в Нью-Йорку в журналі "Mechanic Magazin".

Чим же був викликаний такий величезний інтерес до книги Беббіджа?

Насамперед тим, що його інтерпретація поділу праці допомагала зрозуміти природу і призначення фабрики з її різноманітними машинами, устаткуванням і інструментами. Спеціалізація, тобто поділ праці, відповідно до вчення Беббіджа, однаковою мірою стосується як фізичної, так і розумової праці. У поглибленні спеціалізації він бачив шлях до підвищення кваліфікації, зростання обсягів виробництва, прибутку.

Беббідж склав перелік позитивних ознак спеціалізації, що надалі було використано у процесі розвитку наукового управління, стало хрестоматійним матеріалом при підготовці менеджерів. У своїй праці він також висунув низку питань, що наперед визначили багато напрямів наукового менеджменту. Так, зокрема, він вважав за необхідне:

— аналізувати не тільки виробничі процеси, а й пов'язані з ними витрати;

—— для досліджень використовувати прийняті стандарти;

— при вивченні ділової активності використовувати метод порівняння;

— визначати попит на основі статистики прибутків;

— централізувати виробничий процес;

— просувати до впровадження наукові розробки;

— при будівництві нових фабрик і заводів забезпечувати оптимальність Їхнього розміщення відносно природних ресурсів та ін.

Е. Юр (1778—1857) відомий своєю книгою "Філософія виробництва". Він народився в Глазго (Шотландія), здобув учений ступінь в галузі медицини, збирався вивчати природничі науки. Проте глибоко і серйозно протягом життя Юр цікавився лише фабриками і заводами.

Старанно обстеживши фабричні регіони Великобританії живучи і думаючи так само, як і заводські робітники, Юр мав усі підстави дати своїй книзі зазначену вище назву. У ній міститься як критика фабричної системи Англії, так і її захист, прославляння.

Юр; як і Беббідж, закликав до спеціалізації. Особливу увагу при цьому він звертав на роботу тих, хто займався організацією праці. Саме в її недоліках він бачив соціальну причину важкої праці і злиденного становища робітників, грубого ставлення до них, зловживання дитячою працею.

Вихід із такого становища багато хто бачив у відмові від машин, великого фабричного виробництва, масового ринку товарів. Юр же мислив інакше. Для нього справжньою причиною зазначеної й інших проблем була слабка механізація праці. Спеціалізація праці, вважав він, яка ґрунтується не на машинному виробництві, не може полегшити працю робітників і створити достатню кількість товарів. Потрібна спеціалізація, заснована на заміщенні живої праці машинами й устаткуванням, тобто матеріалізованою працею, капіталом.

2. Індустріалізація в США: пріоритети управління і виробництва.

Майже до кінця XVIIl ст. Америка залишалася країною в якій панівною економічною доктриною був меркантилізм, а сама вона плелася в кільватері англійської політики. Проте два літературних документи 1776 p. докорінно змінили ситуацію. Мова йде про американську Декларацію незалежності і книгу А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів".

Ідеї Сміта цілком вписувалися у філософську концепцію лідерів нової нації, а принцип laissez-faire став основним для творців її конституції.

Спроби Англії зберегти своє панування, перешкоджати промисловому розвитку Америки шляхом заборони продажу устаткування й еміграції кваліфікованої робочої сили не увінчалися успіхом. З початку XIX ст. в Америці, як гриби, ростуть мануфактури, засновані на запозиченій передовій британській системі менеджменту, акціонерній і корпоративній формах власності.

Суттєвим було те, що підприємці Америки, які працювали у текстильній і інших галузях промисловості, прислухалися до порад Юра стосовно використання машин. Водночас американські робітники чинили менший опір введенню машин. Щоб утримати робочу силу, підприємці платили високу заробітну плату, зловживання були не настільки масовими і суворими, дитяча праця не переважала. До того ж в Америці набагато спокійніше, ніж в Англії, поставилися до об'єднанання робітників у спілки, що давало їм додаткову можливість захищати свої права.

Таким чином, розвиток Америки кінця XVIII — початку XIX ст. відбувався у відносно сприятливіших економічних, соціальних і політичних умовах, які заохочували працю і конкуренцію, сприяли інноваціям. Розпочавшись у текстильній промисловості, індустріалізація Америки швидко розгорнулася в інших галузях економіки.

Вище зазначалося, що в індустріальному розвитку американці багато в чому повторювали Англію. Водночас ще в ранній період індустріалізації характерною рисою Америки стало прагнення до нововведень. Однією з новацій у першій половині XIX cm. стало широке використання в американській промисловості взаємозамінних деталей на основі їхньої стандартизації.

У світовій практиці принцип стандартизації так само, як і взаємозамінності, був не новим. Особливо широко він використовувався у військовому виробництві Італії, Франції, в інших країнах. ніде до Америки ідеї взаємозамінності деталей і механізованих фабрик навіть не намагалися об'єднати в єдину систему виробництва.

"Велика виставка промисловості всіх країн", що відбулася в 1851 p. у Кришталевому палаці в Лондоні, показала Америка не тільки здійснила спробу реалізувати ідею взаємозамінності деталей, а й почала переходити на нову систему виробництва. У планах винахідників було розроблення багатьох нових взаємозамінних деталей для найрізноманітніших і необхідних для ринку виробів. Згодом цей принцип виробництва був використаний при розробленні і налагодженні в Америці випуску автомобілів.

Переваги американської системи виробництва полягали в зростанні швидкостей машин і можливості обслуговування їх малокваліфікованими робітниками, у спрощенні складання готових виробів, деталі яких були взаємозамінними, у скороченні часу і витрат на підготовку складальників. Нарешті, і Це саме головне, така система давала можливість організовувати виробництво продукції на ринок у кількості, що відповідає масовому споживанню.

Розвиток систем виробництв Америці відбувався одночасно зі створенням систем транспорту і зв'язку Сукупність цих систем і забезпечити прискорений прогрес Америки вимагала систематизації менеджменту.

Усе почалося з того, що в 1830 р. у штаті Нью-Джерсі була побудована перша гілка залізниці, протяжність якої до 1850 p. досягла 9 тис. миль. Відкриття в той самий період телеграфу стало початком розвитку принципово нової системи зв'язку. До 1860 p. проводи загальною протяжністю 50 тис миль зв'язували різні частини країни.

Безперечно, залізниці і телеграф означали революцію у сферах перевезення і зв'язку. Вони відкривали межі для торгівлі, розширили ринки і сферу дії товарно-грошових відносин прискорили освоєння і заселення нових земель.

Залізничні компанії за своїми масштабами перевершували мануфактури, компанії текстильної промисловості. Сотні станцій і тисячі миль шляхів потребували постійного нагляду і контролю па величезних територіях. Інвестиції в будівництво залізничних ліній і поїздів були величезні. Все це потребувало не тільки значних фінансових вкладень, а й нових форм управління зростаючою індустрією.

Одним із перших, хто розробляв нові форми управління, слід вважати Деніела Крей Маккаллума (1815 - ] 878). Вт народився в сім'ї шевця. Працював теслею, побудував багато будинків, потім улаштувався в залізничну компанію Нью-Йорк-Ері, правління якої в 1854 p. призначило Маккаллума генеральним управляючим Ерійської лінії.

Маккаллум вважав, що для ефективного управління необхідна сувора дисципліна, конкретні і докладні інструкції, часті і точні звіти про виконувані роботи, справедлива виплата заробітної плати і премій, певна ієрархія влади, особиста відповідальність і підзвітність у всій організації. Для реалізації своєї концепції управління він розробив детальний механізм, що містив у собі принципи управління, докладну схему відповідної організації, широку інформаційну систему, засновану на використанні телеграфу, систему контролю.

Найвідомішим послідовником Маккаллума був Генрі Варнум Пурр (1812—1905). На відміну від Маккаллума він не був практикуючим менеджером. Пурр обіймав посаду редактора журналу «American Railroad Journal», зарекомендував себе теоретиком менеджменту.

Якшо Маккаллум свою систему управління обмежував рамками компанії, її внутрішніми операційними проблемами, то для Пурра характерний широкий погляд на управління, хоча його дослідження стосувалися лише залізниці. Розглядаючи її проблеми, він думав про роль залізниць у житті Америки, а у зв'язку з цим і про її майбутнє, яке він оцінював дуже оптимістично.

У своїх працях про управління Пурр спирався на досвід кращих організаторів залізниць, обстоював проведення управлінських реформ для створення національної системи перевезень,.зокрема, він запозичив у іЛз.ккаллумй три фундаментальних принципи: організацію, зв'язок і комунікацію.

Проте, вивчивши проблеми управління в Америці, а потім і в Англії, Пурр дійшов висновку, що цих принципів недостатньо. Вони не враховували людського чинника. проблем поведінки і дисципліни робітників, без чого неможливо було досягти систематичного менеджменту. Успіх управління він пов'язував з усвідомленням робітниками своїх обов'язків, добровільним підпорядкуванням чіткій бюрократизації, що, у свою чергу, вимагало гнучкості в організації. Роботи Пурра свідчать про його значний внесок у розвиток управлінської думки в Америці.

З появою нових ринків в Америці швидко зростало і промислове виробництво. Незабаром окремі його комплекси за складністю нагадували залізниці. Одночасно ускладнювалися проблеми, розв'язувані управлінцями, що змушувало їх рухатися до наукового менеджменту. Про це свідчать виступи менеджерів протягом останніх трьох десятиліть XIX ст. перед членами різноманітних об'єднань, де вони спільно шукали шляхи вирішення нагальних проблем, а також їхні стати в журналах. Переважно це були журнала інженерії. Одним із таких менеджерів був Генрі Таун (1844-1924), котрий, будучи упродовж 48-ми років президентом однієї з промислових компаній, упроваджував у ній сучасні методи управління.

Вже перша доповідь Тауна на засіданні Американського товариства інженерів-механіків у 1886 p. була незвичною новаторською за змістом, про що свідчить навіть її назва - "Інженер як економіст". У доповіді Таун звернув увагу на те що наявний досвід управління поки що не став предметом теоретичного узагальнення, вказав на відсутність спеціальної літератури, журналів та асоціацій. За таких умов, підкреслював він, неможливо поширювати знання в галузі управління одержувати від них вигоду. Спеціалісти вважають, що саме цей виступ Тауна, прослуханий Ф. Тейлором, надихнув останнього на послідовне розроблення наукового менеджменту.

На той час необхідність управлінської освіти стала загальновизнаною. У 1881 p. фінансист і промисловець із Філадельфії Джозеф Вартон виділив 100 тис. доларів університету в Пенсільванії для відкриття відділення, де молоді люди могли б здобувати освіту і знання для кар'єри в менеджменті. На його думку, вища освіта необхідна менеджерам такою самою мірою, як і докторам, юристам та іншим спеціалістам. Нове відділення університету s Пенсільванії, яке пізніше стали називати школою, розробило програми для підготовки спеціалістів у сфері бізнесу. Вони включали такі курси, як принципи кооперації, господарем⁶ право, природа резервів і облігацій, причини паніки і грошових криз, ораторське мистецтво, проблеми страйків та ін. Школа менеджменту Вартона була єдиною у 80-х роках минулого століття. Проте в 1898 p. університети в Чикаго і Каліфорнії організували свої школи бізнесу. XX ст. значно прискорило цей процес, що вийшов далеко за межі Америки.

Підготовка спеціалістів у сфері менеджменту стала додатковим чинником переходу від випадкових підходів, часткового аналізу до систематизації знань у царині економічних зусиль людини. Менеджер був визнаний спеціалістам, що заслуговує на увагу і повагу. Повне ж його визнання означало остаточне утвердження менеджменту як окремої галузі знань, що, у свою чергу, пов'язано з діяльністю великого теоретика і практика управління — Ф. Тейлора.

3. Фредерік Тейлор – творець наукового менеджменту

Тейлор Ф. - американський інженер і дослідник вважається основоположником науки управління. Запропонована ним система організації праці й управлінських відносин викликала «організаційну революцію» у сфері виробництва й управління. Уперше свої погляди він виклав у статті “Система кусочних розцінок” (1895). Потім вони були розширені в книзі «Цехове управління» (1903) і одержали розвиток в «Основах наукового менеджменту» (1911).

У 1898 р. Тейлор на запрошення Джозефа Вартона котрий, як ми вже знаємо, був фундатором першої школи бізнесу і котрому належала одна чверть Бетлхемського металургійного комбінату, починає працювати на цьому комбінаті. Тут вір на практиці апробує свої управлінські ідеї, проте багато з них сприймалися іншими менеджерами вороже. Тому в 1901 р Тейлор залишає комбінат,

З 1901 р. і до кінця свого житгя Тейлор займається дослідницькою і пропагандистською діяльністю. Він багато подорожує, читає лекції, у тому числі в Гарварді, бере участь у дискусіях і різноманітних слуханнях, захищає себе і своє учення від критики. У ці роки він також продовжує писати і видавати свої праці.

Однією з перших праць, написаних Тейлором, була "Тарифна система" (1895), де він виклав розроблену ним систему диференційованої оплати. На віді.ііку йід раніше існуючої системи оплати праці, в основу якої був покладений принцип "розподілу прибутку", Тейлор запропонував систему, що складалася з трьох частин:

1. Установлення норм (стандартів) за допомогою хронометражу.

2. Відрядна оплата праці.

3. "Платити людям за роботу, а не за їхню при­сутність''.

На його думку, така система усувала головну ваду оплати, побудованої на принципі "розподілу прибутку" наприкінці року або за результатами праці, і максимально стимулювала щоденний виробіток робітника. При цьому Тейлор ясно визначав обов'язок менеджера брати на себе відповідальність у разі загальної невдачі, а не перекладати її на робітника.

Індивідуалізація праці робітника шляхом відрядної оплати, природно, вела Тейлора до неприйняття трудових спілок. Але таке ж неприйняття і вогонь критики з боку цих спілок і тих, хто їх підтримував, викликала, безперечно, його система відрядної оплати праці. Очевидно, ця обставина стала причиною того, що розроблена ним концепція менеджменту з питання оплати праці залишилася непоміченою, що засмутило Тейлора.

У 1903 р. Тейлор опублікував свою нову велику роботу "Цеховий менеджмент". У ній він сконцентрував увагу не стільки на заробітній платі, скільки на концепції менеджменту. Проте обмеженість його концепції рамками цеху знову не дала змоги гідно оцінити важливість внеску Тейлора в наукове осмислення управління.

Визнання управління наукою, а також величезного теоретичного внеску в неї Ф. Тейлора відбулося після опублікування ним книги "Принципи наукового управління"

В основу системи Ф. Тейлора покладено такі принципи:

• уміння аналізувати роботу, вивчати послідовність її виконання;
• підбір робітників (працівників) для виконання даного виду;
• навчання й тренування робітників;
• співробітництво адміністрації й робітників.

Важлива характеристика цієї системи - її практична реалізація за допомогою певних засобів, або «техніка системи». Ф. Тейлор скрупульозно заміряв кількість залізної руди й вугілля, які людина може підняти на лопатах різного розміру. Ґрунтуючись на отриманій інформації, він змінював робочі операції, щоб усунути зайві, непродуктивні рухи й, використовуючи стандартні процедури й устаткування, прагнув підвищити ефективність роботи. Тейлором було виявлено, що максимальна кількість залізної руди й вугілля може бути перекинена, якщо робітники будуть користуватися лопатою-совком ємністю до 8,6 кг. У порівнянні з більш ранньою системою це дало феноменальний виграш.

Відповідно до розробок Ф. Тейлора засоби управління мають включати:

1. Визначення й точний облік робочого часу й вирішення в цьому зв'язку проблеми нормування праці.
2. Підбор функціональних майстрів - по проектуванню роботи; рухами; нормуванню й заробітній платі; ремонту встаткування; планово - розподільним роботам; вирішенню конфліктів і дисципліні.
3. Введення інструкційних карт.
4. Диференціальну оплату праці.
5. Калькуляцію витрат на виробництво.

Резюмуючи, можна сказати, що головна ідея Ф. Тейлора полягала в тому, що управління повинне стати системою, заснованою на певних наукових принципах, повинне здійснюватися спеціально розробленими методами й заходами. За Ф. Тейлором необхідно проектувати, нормувати, стандартизувати не тільки техніку виробництва, але й працю, її організацію й управління. Практичне застосування ідей Ф. Тейлора довело всю свою важливість, забезпечивши значний ріст продуктивності праці.

Література основна [1-5, 8-11, 15-16]

Література додаткова [19, 37]

Тема 5. Розвиток наукового менеджменту

1. Науковий менеджмент Генрі Ганта.

2. Наукові розробки подружнього союзу Френка і Ліліан Гілбрейт.

3. Гаррінгтон Емерсон: досягнення ефективності через організацію.

1. Науковий менеджмент Генрі Ганта

Г. Л. Гантт (1861—1919) був найбільш ортодоксальним із послідовників Тейлора. Після закінчення з відзнакою університету Джона Хопкінса молодий Гантт працював шкільним учителем, викладачем коледжу, креслярем. У 1887 p. став асистентом в інженерному відділі компанії "Мідвел Стіл". Саме тут він зустрівся з людиною, що вплинула на все його наступне життя, — Ф. У. Тейлором. Гантт став головним послідовником батька наукового менеджменту. Вів опублікував понад 150 своїх праць, у тому числі три книги. Ним запатентована дюжина винаходів. Гантт читав лекції в багатьох університетах Америки, давав консультації з різноманітних галузей менеджменту.

Як послідовник Тейлора, Гантт насамперед займався організацією праці робітників і управлінців, розуміючи, що саме в ній криється головне джерело зростання продуктивності праці. Так само, як і Тейлор він акцентує увагу на спільності інтересів гармонічній співпраці робітників і управлінців, науковому підборі кадрів прогресивних ставках, розроблені детальних інструкцій для робітників.

Зі свого досвіду роботи шкільним учителем Гантт виніс переконаність v важливості знань і усвідомив необхідність навчання. Майстра на виробництві він І бачив не керівником, а вчителем і \ помічником підлеглого. Йому належать слова: «Ми не можемо управляти людьми ми повинні управляти їхнім розвитком». У процесі навчання робітників головну увагу Гантт приділяв такому складовому навчання, як «навички виробництва». На його думку, цими навичками є: працьовитість, кооперація, чіткість, максимальне використання робітником своїх здібностей, постійне прагнення підвищувати кваліфікацію. Результатом упровадження "навичок" має стати, з одного боку, підвищення заробітної плати, створення атмосфери задоволення і гордості робітника, а з іншого — зниження витрат виробництва і вища продуктивність праці, що вигідно роботодавцю.

Від учительської практики Гантт успадкував і орієнтацію на графічну інтерпретацію менеджменту. Спочатку об'єктом графічного відображення було "фіксування навичок виробництва". За кожним робітником щодня вівся облік виконання стандарту й одержання премії, що відображалося чорним кольором, а невиконання — червоним. Графік допомагав як управляючому, так і робітникові, оскільки наочними були і прогрес в роботі, і причини позбавлення премії. Метод діаграм Гантт використовував при відображенні балансу щоденного виробництва, руху засобів виробництва і предметів праці, продуктивності машин і робітника, вартості простою устаткування тощо.

Особливо слід відзначити використання Галітом діаграм планування часу й управління роботою. Головним у них було те, що в діаграмах робота була розписана і розподілялася в часі за окремими операціями аж до її виконання. Це давало змогу

менеджеру стежити за виконанням плану і застосовувати дії, необхідні для утримання проекту в часових межах або ж у межах відведеного бюджету.

Ще при житті Гантта графічні засоби планування й управління роботою дістали визнання не тільки в Америці, а й в інших країнах світу. Західні учені вважають, що вони стали основою радянської системи центрального планування для управління п'ятирічними планами, а також для розроблення подальших діаграм і графіків управління виробництвом.

Після смерті Тейлора, очевидно, під впливом прискореного розвитку промисловості, а також поширення ідей інституціонального напряму економічної теорії (зокрема Торстена Веблена) Гантт вивчає різноманітні ідеї, що стосуються ролі промислового інженера і підприємства як організації. Створивши в 1916 p. організацію під назвою "Нова машина", метою якої було формування існуючої соціально-економічної системи, Гантт відходить від вузькозаводських питань і досліджує загальні проблеми реформ суспільства.. Він критикує систему прибутку, а також підприємців, які, прагнучи одержати найвищий дохід, перестають служити суспільству, Поліпшення системи, як і захист її від революцій, він вбачав у створенні "суспільних корпорацій" і управління ними за допомогою комітетів, що складаються з представників виробників, дистрибьютерів і споживачів, роль економічного керівника яких він усе ж відводив інженеру.

Як бачимо, найбільш ортодоксальний із послідовників Тейлора, Генрі Гантт прийшов наприкінці життя до цікавого висновку про те, що удосконалення суспільства перебуває в руках інженерів, а гармонію інтересів його членів забезпечують картелі і державні корпорації. Цей висновок суперечить поглядам Тейлора і його власним, які Гантт усе життя пропагував.

2. Наукові розробки подружнього союзу Френка і Ліліан Гілбрейт

Гілбрейти Френк і Лілія – подружжя Френк Банкер Гілбрейт (1868-1924) і Ліліан Моллер Гілбрейт (1878-1972) зробили значний внесок у ранній період розвитку менеджменту; представники школи наукового управління. Г. Ф. народився 7 липня 1868 р. в Фейрфілді, штат Мен, США; його батьки походили з поселенців з Нової Англії й жорстко притримувалися пуританських традицій; по закінченню школи працював учнем каменяра, вивчав будівельну справу, почав розробляти методи скорочення втрат робочого часу; в 1904 р. одружився з Ліліан Моллер; з 1907 по 1913 рр. співпрацював з Ф.Тейлором й Г.Гантом в розробці “наукових методів управління”, його вклад полягав в створенні “науки про рух”; в 1912 р. відкрив власну консультаційну фірму, щоб сконцентрувати зусилля на “техніці управління”; помер 14 червня 1924 р. Г. Л. народилася 24 травня 1878 р. в Окленде, Штат Каліфорнія, США в сім’ї процвітаючих вихідців із Німеччини; навчалася в Каліфорнійському університеті; в 1911 р. завершила роботу над докторською дисертацією “Психологія менеджменту”; в 1912 р. приєдналася до діяльності консультаційної управлінської фірми чоловіка, стала здатною до самостійної роботи співробітника, який здійснював пошук “найкращого способу виконання робіт”; після раптової смерті чоловіка в червні 1924 р. приймала участь замість нього в роботі першого Міжнародного конгресу з проблем управління, який відбувся в Празі; продовжувала керувати фірмою свого чоловіка, писала власні наукові праці, читала лекції й добровільно допомагала багатьом організаціям; отримала понад 20 почесних звань та спеціальний подяк від університетів й професіональних асоціацій; померла 2 лютого 1972 р. Г. Л. була першою жінкою – членом Спілки промислових інженерів; першою жінкою – членом Американського товариства інженерів-механіків; першою жінкою, що здобула ступінь “Почесного магістра інженерних наук” Мічиганського університету; першою жінкою-професором у галузі менеджменту інженерних шкіл ряду університетів. Вона єдина жінка, якій в 1913 р. була присуджена “Медаль Гілбрейта”; вона єдина жінка, що одержала Золоту медаль Ганта. Г. Л. називають “Першою леді менеджменту”. Подружжя Г. займа­лось переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих про­цесах і досліджувало можливість збільшення випуску продукції за раху­нок зменшення зусиль, затрачених на виробництво. Основні наукові праці подружжя Г.: “Вивчення рухів” (1911), “Психологія управління” (1916), “Дослідження втоми” (1916), “Прикладна наука про рух” (1917), “Наука про рух для інвалідів” (1920) та ін. Робота подружжя Г. з поліпшення вивчення рухів робітників заклала фундамент для сучасного розроблення стандартів праці, а також принципів його стимулювання за допомогою заробітної плати. Метою досліджень вивчення руху був розвиток у людини її повного потенціалу, методів роботи, поліпшення інструментів, створення для праці здорового психологічного середовища. Подружжя Г. детально вивчало трудові рухи, систематизували їх і спрощували. Так, вивчаючи прийоми кладки цегли Г. Ф. скоротив кількість рухів та сконструював спеціальні пристрої і в результаті робітник став укладати за годину 350 цеглини замість 120. Г. Ф. виступав за широке впровадження в менеджмент сучасних вимірювальних методів та інструментів. Щоб бути прибутковою, будь-яка виробнича діяльність повинна плануватися і управлятися, за нею повинні стояти здібності, досвід та знання управляючих. Вони розробили і використовували багато устроїв і механізмів. Першими застосували фотоапарат і кінокамеру для дослідження рухів робітників, винайшли мікрохронометр – годинник із секундною стрілкою, спроможній зафіксувати час із точністю до 1/2000 хвилини. Мікрохронометр і сьогодні використовується при фотографуванні і вивченні дій. Подружжя Г. широко використовували для запису трудового процесу графіки і діаграми. Вони розвинули систему “білих карток” для персоналу, що передувала системі оцінки заслуг. Велике значення надавали написанню інструкцій з метою недопущення безладдя і непорозуміння. Гілбрейти першими почали підтверджувати, що принципи менеджменту й аналіз рухів могли б ефективно використовуватися у сфері самого менеджменту. Вони почали досліджувати причини втоми та її вплив на здоров’я і продуктивність праці. Г. Ф. виокремив 42 причини, які викликають втому, 15 з яких були безпосередньо пов’язані із робочими, 14 – з навколишньою обстановкою, 13 – з рухами, які необхідно здійснити для виконання робіт. В 1917 р. Г. Ф., перебуваючи на службі в американській армії в званні майора, з успіхом застосовував свою науку рухів для навчання новобранців й реабілітації рухових функцій поранених. В 1915 р. Г. Ф. опублікував статтю, в якій поясняв, як наука про рух могла би допомогти лікуванню інвалідів. Г. Л. особливо наполягала на важливості створення добрих людських відносин й організації навчання на робочому місці та багато зробила для гуманізації поглядів Г. Ф. й розширення кругозору клієнтів консультаційної фірми. Вона використала методи науки про рух для розробки обладнання й спеціальних процедур, які полегшують ведення домашнього господарства для інвалідів. Отримані результати були викладені в книзі “Нормальне життя для інвалідів” (1944), яка написана у співавторстві з Едной Йост.

Дата добавления: 2015-05-22