Національна філософія як складова національної культури

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Теми індивідуальних робіт

1. Матеріальна культура східнослов’янських племен.

2. Релігійні вірування давніх слов’ян.

3. Феномен двовір’я в Київській Русі.

4. Народні обряди, що дісталися українцям у спадок від язичества.

5. Розвиток науки та освіти в Київській Русі.

6. Візантійські впливи в культурі Київської Русі.

7. Вплив християнства на мистецтво Київської Русі.

8. Мозаїки і фрески Софії Київської.

9. Стилі та напрямки в архітектурі Галицько-Волинського князівства.

10. Ренесансний гуманізм в Україні.

11. Український ренесанс: особливості та періодизація.

12. Реформаційні ідеї в українській ренесансній культурі.

13. Мистецькі здобутки українського Ренесансу.

14. Етнічні тенденції в малярстві українського Ренесансу.

15. Початок книгодрукування в Україні.

16. Світоглядно-естетичні засади українського бароко.

17. Музика в українській бароковій культурі.

18. Бароко в українській архітектурі.

19. Розвиток українського барокового живопису та скульптури.

20. Українська література др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст.

21. Г. Сковорода та просвітницька ідеологія.

22. Просвітництво в українській культурі.

23. Розквіт класичної архітектури в Україні.

24. Український романтизм як чинник національного відродження.

25. Романтизм в українському музичному мистецтві.

26. Українське мистецтво доби реалізму.

27. Суспільно-політичні обставини формування модерної української культури.

28. Реформа 1861 року та зміна соціокультурної ситуації в Україні.

29. Витоки українського модернізму.

30. Трагедія української культури у період сталінізму.

31. Українська культура в умовах кризи авторитарного режиму (друга половина 60-х – 80-і рр.).

32. Новий статус національної культури в сучасній Україні.

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Грушева Тетяна Вікторівна

Навчально-методичний посібник

для студентів неісторичних напрямів підготовки

Рецензент І.М. Кривко

Відповідальний за випуск В.Г. Ткаченко

Коректор Т.В. Грушева

[*] анти

[†] Долів – униз

[‡] відступник від православної віри.

[§] Павло Алепський – автор записок про поїздку в 1654 р. до Росії його батька, антіохійського патріарха Макарія, якого він супроводив. У своїх записках Алепський подає відомості про Україну на підставі власних вражень.

[**] Місто.

[††] Полки.

[‡‡] Про волю.

[§§] М. К. Заньковецька примушена була на цьому офіційному з’їзді називати Україну Малоросією.

Укр ф в - складова част процесу розвитку євр ф: укр ф не зароджується в поступовому русі власної к-ри (як, наприклад, у Греції чи Китаї), а запозичується із Візантії вже в досить розвиненому стані. І хоча вона набуває певних конкретно-культурних рис та забарвлень, по сьогоднішній день існують сумніви щодо реальності такого феномену, як укр ф. Ректор Вільного укр університету у Празі Д. Чижевський казав, що укр ф ще належить проявити себе і, писати її історію зарано. Підставами для такої оцінки укр ф слугує те, що не існує таких філ ідей, систем чи теор, створених укр філос, які б набули визнання та поширення як явища світ к-ри.Хоча тут існ деякі винятки (напр, ф Г. Сковороди, О. Потебні та В. Вернадського). З ін боку ф супроводжує усю цивілізовану істор Укр. Укр ф - явище внутр - вона виражала важливі риси нац характеру. У наш час пит нац самоідентифікації, набуло особл значущості тому, що йдеться про свідомий вибір подальшої істор долі нар. Укр нац характер(Чижевський вважає, ці риси мають як позитив, так і нег прояви.): емоційність(=співчуття, зацікавлене ставлення до людей, в нег прояві -> нехтування раціональних обґрунтувань), естетизм, сентиментальність(= любов до краси, бажання прикрасити життя, але, в нег прояві -> поверховостm, схильність до пишнот та декоративізму, "схильність більше здаватися, ніж бути насправді"), психічна рухливість(->швидко адаптуватись до різних ситуацій життя, але проявлятися у псих нестабільності), вшанування індивідуальної свободи(->небажання коритися насильству, негативно - у вигляді неузгодженості дій, невміння об'єднувати), релігійність(теоретично не заглиблена, теологічно не деталізована) та культ Землі, відчуття близькості із природою.Як правило, умовно виділяють ядро нації (чи етносу) - так звану національну еліту, а також "шари", що розташовані навколо даного ядра:1 - ті представники нації, що в основному "вписуються"у провідні тенденції національних проявів, 2 - ті люди, що мають скоріше такі риси характеру, якими вонипротистоять загальним чи провідним національним тенденціям.

Дата добавления: 2015-05-22