Основний виклад. План викладу Криза мисливського суспільства

План викладу

1. Криза мисливського суспільства.
2. Життя людей за мезоліту.
3. Поширення землеробства й скотарства на землях України за неоліту.
4. Трипільська культура. Прабатьківщина та розселення трипільців. Господарство і побут. Духовне життя.
5. Скотарі Степу. Середньостогівська культура. Ямна культура доби бронзи. Індоєвропейці.

Основні поняття та терміни

Археологічна культура – сукупність схожих речових залишків, здобутих під час археологічних розкопок, що належать до одного історичного часу і території. Подібність форми та оздоблення посуду, типу прикрас, особливостей будівництва жител і рис поховального обряду свідчать про належність археологічних пам’яток одному народові чи близьким народам. Назви археологічних культур зазвичай утворюються від назв місцевостей, де було вперше виявлено типову пам’ятку (черняхівська культура – від села Черняхів), або за характерними ознаками археологічних знахідок (культура кулястих амфор, шнурова культура), від особливостей поховань (зрубна культура). Визначаючи межі поширення археологічних культур, учені роблять висновки про розселення давньої людності, встановлюють корені й походження народів тощо.

Мезоліт – епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом та неолітом. На землях України доба мезоліту тривала приблизно від 10 тис. до 7 тис. років тому.

Неоліт – доба нового кам’яного віку, заключний етап кам’яної доби, що заступив палеоліт та мезоліт. Вживається для епохи, протягом якої людина перейшла до добування їжі, вирощуючи рослини і одомашнивши тварин. На території України вона тривала від 7 тис. до 5 тис. років тому (5–3 тис. до н.е.), за іншими даними, починається у степовій зоні у 6 тис. до н.е., лісовій у 5 тис. до н.е. закінчується у степах у першій половині 4 ст. до н.е., у лісостеповій на початку 3 тис. до н.е.

Енеоліт – мідно-кам’яного вік – перехідна ланка від кам’яного віку до віку металів, коли з’являються речі з міді – першого металу, опанованого людиною, але провідна роль у виготовленні знарядь праці ще належала каменю. На території України енеоліт тривав у 4–3 тис. до н.е.

Бронзовий вік – період в історії людства, коли поряд із кам’яними були поширені знаряддя із бронзи (сплав міді з оловом, рідше – свинцем, цинком тощо). На наших теренах доба бронзи тривала від початку 2-го до початку 1-го тис. до н. е.

Хронологія

4 тис. до н.е. – перша половина 3 тис. до н. е.	Трипільська культура
Середина 4-го – середина 3-го тис. до н. е.	Середньостогівська культура
Середина 3-го – початок 2-го тис. до н. е.	Ямна культура

1. Криза мисливського суспільства

Від 16 тис. років тому розпочалося поступове потепління клімату. Льодовик танув, звільняючи від крижаного панцера нові й нові землі. Повітря ставало теплішим і вологішим, побільшало води в річках, з’явилися болота. Сухі степи перетворилися на болотисті тундри, зрідка порослі березово-сосновими гаями. Деякі тварини, непристосовані до нових кліматичних умов, вимерли. Така доля спіткала, зокрема, шерстистих велетнів – мамонтів, носорогів, бізонів, вівцебиків.Багато холодолюбних тварин відійшло на північ. Територія України стала землею північних оленів.

• Мисливці на оленів влаштовували великі колективні лови, вистежуючи тварин під час сезонних переходів. Масові поколки (від колоти) північних оленів відбувалися здебільшого тоді, коли тварини переправлялися через річку.
• Доба мисливців на північного оленя на землях України порівняно з попередніми епохами давньої історії людства була нетривалою.
• Льодовик відступав далі й далі на північ, спричиняючи глибокі зміни в природі планети.
• Близько 10 тис. років тому в Європі встановився клімат, подібний до сучасного.
• Близьким до сучасного став і тваринний світ. Північні олені назавжди полишили наші землі. У соснових та березових лісах оселилися лосі, благородні олені, тури, дикі кабани тощо. Настала доба лісових мисливців.

2. Життя людей за мезоліту

• Кінець льодовикового періоду збігся в часі з кінцем палеоліту. Наступну добу в історії людства археологи називають мезолітом.
• Тварини, що заступили північних оленів, ніколи не збирались у великі стада чи зграї. Тож полювання перетворилося на копітку й марудну справу. Годинами, а часом і днями мисливцеві доводилося вистежувати здобич. Одначе впольованого м’яса вистачало ненадовго. У пошуках здобичі лісові мисливці переходили з місця на місце, споруджуючи тимчасові житла.
• Мисливці тієї доби навчилися користуватися луком і стрілами – тож мали змогу прицілитися і влучити у тварину здалеку.
• До спорядження мисливців узимку долучалися лижі. Люди доби мезоліту користувалися також човнами.
• А ще, як вважають дослідники, саме за тих часів було приручено собаку – незамінного помічника під час полювань.
• Знаряддя для полювання виготовляли з дерева, кістки, рогу та кременю. Малесенькі гострі крем’яні пластиночки закріплювалися в кістяній чи дерев’яній основі. Так виготовлялися ножі, списи, гарпуни, стріли.
• Лісові мисливці мешкали у північній частині України.
• На півдні життя людей трохи відрізнялося, що зумовлювалося іншим тваринним і рослинним світом. Там, зокрема, значно вагмішими були збиральництво й рибальство. Вздовж Дніпра поблизу порогів природа була настільки багатою, що люди могли мати постійні місця проживання. В Криму, як засвідчують численні археологічні знахідки, люди залюбки обживали печери й гроти.

3. Поширення землеробства і скотарства на землях України за неоліту

• Упродовж сотень тисяч років люди споживали те, що дарувала їм природа (власне, тому найдавніші людські заняття – мисливство й збиральництво – вчені називають привласнювальними).
• Землеробство і скотарство давали змогу, використовуючи природу, вирощувати щороку нові рослини та збільшувати поголів’я свійських тварин – тобто відтворювати природні багатства.
• Ось чому нові види діяльності людини вчені вмовилися називати відтворювальними.
• Землеробство і скотарство виникли в останній період кам’яного віку, що його називають неолітом.
• Територія України не належить до регіонів, де виникли землеробство і скотарство.
• Проте місцеві мисливці протягом 8–6 тис. рр. тому переймали нові види людської діяльності від мешканців Центральної Європи, які, у свою чергу, запозичували їх від переселенців із Передньої Азії. Тож досвід землеробів і скотарів наші давні предки засвоювали від різних народів.
• Поява землеробства підштовхнула людей до винайдення першого штучного матеріалу – кераміки (випалена глина). З неї виготовляли різноманітний посуд для збереження зерна й приготування страв. Кожен із народів мав свої улюблені форми горщиків і віддавав перевагу тим або тим візерункам.
• Оскільки назви давніх народів не збереглися, вчені послуговуються умовними, користуючись поняттям археологічної культури.
• За даними археологів, на наших землях за неоліту та енеоліту було чимало осередків землеробства і скотарства. Вони належали до різних археологічних культур, центри яких розташовувалися в Південно-Західній та Центральній Європі, а землі України були східною межею їх поширення.
• Лише для одного народу, що через Балкани примандрував, імовірно, з Близького Сходу, наші землі стали другою вітчизною, позаяк саме тут розквітли їхні господарство й культура. Йдеться про трипільців.
• Розквіт трипільської культури припав на добу енеоліту.

4. Трипільська культура

Дата добавления: 2015-05-22