Впорядкування законодавства

• Налагодження внутрішнього життя було неможливим без упорядкування законів.
• До заходів у цьому напрямку вдавався свого часу князь Володимир.
• Та слава справжнього реформатора законодавства належить саме Ярославові – адже він був першим, хто уклав писаний збірник руських законів.
• Той документ дослідники називають «Правдою Ярослава», або Найдавнішою правдою.
• Він складався із 18 статей, які започаткували славнозвісний збірник законів – «Руську правду».

• У статтях Ярослава йшлося

• про покарання за вбивство,
• побиття до крові чи синців,
• за вчинене каліцтво,
• виривання бороди й вусів,
• їзду на чужому коні,
• псування майна,
• переховування чужого холопа тощо.
• Покарання передбачало здебільшого грошові виплати, хоч іще зберігалося право родичів на кровну помсту.
• Грошові виплати сплачувалися або на користь князя – їх називали «вірами», або на користь потерпілого чи його родичів – «головщини». Тілесні покарання мали застосовуватися лише для холопів за побиття вільної людини. З-поміж мір покарання не було й смертної кари.

Підтримка християнської церкви

Ярослав Мудрий всіляко сприяв утвердженню й поширенню в руських землях християнського віровчення.

• Він не лише опікувався будівництвом церков, а й підтримував авторитетом князівської влади ще не міцну церковну організацію.
• Так, за сприяння Ярослава Мудрого року 1051 було обрано першого митрополита з русичів – ним став Іларіон.
• У 1051 році, сповіщав літописець, ченцем Антонієм було започатковано Печерський монастир – у недалекому майбутньому провідний осередок церковного й культурно-освітнього життя.

Освітня діяльність Ярослава Мудрого

• Щоб забезпечити потребу руських церков у книгах, Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрипторій-майстерню для переписування книжок.
• Там-таки навчали грамоти й ознайомлювали з основами наук дітей зі заможних родин.
• У Софійському соборі діяла своєрідна бібліотека, що могла налічувати до 1000 томів рідкісних книг. У Софійській книгозбірні працювали давньоруські книжники – священики-богослови, літописці, найдавніші руські письменники й учені.
• Виникали школи й при інших церквах та монастирях. Свідченням поширення письменності серед різних верств тогочасного Києва є графіті.

4. Зовнішньополітичні заходи Ярослава Мудрого

• У зовнішній політиці використовувались усі можливості дипломатії, з-поміж яких чільне місце посідали міждинастичні шлюби. Недарма Ярослава Мудрого називали тестем Європи.
• Про масштаби зовнішньополітичної діяльності Ярослава та про авторитет його як володаря свідчить той факт, що всіх своїх дітей він вигідно одружив. Породичавшись із найшляхетнішими європейськими родинами, мудрий князь пов’язав Київську Русь із Європою кровними узами.
• Традиційно тісні взаємовідносини склалися між Київською Руссю та Візантією.

• Проте дружні союзницькі відносини Візантії та Русі зазнали випробувань після утвердження на імператорському престолі Константина IX Мономаха у 1042 р.
• Він розпочав свою діяльність із того, що усунув від управління державою всіх ставлеників попередніх імператорів.
• До гурту опальних потрапили й руські люди. Відносини Русі та Візантії особливо загострилися у 1043 р.
• Безпосереднім приводом до русько-візантійського конфлікту була сварка на константинопольському ринку між русичами та греками. Під час неї руським купцям було завдано великих збитків, а один знатний русич загинув.
• Ярослав Мудрий, звісна річ, не міг не відреагувати на антируські дії Константина IX. Було зібрано велике військо. Похід на Константинополь очолили син Ярослава Володимир і воєвода Вишата.
• Руські кораблі з’явилися перед Константинополем у червні 1043 р. Одначе до війни не дійшло.
• Візантія погодилася на поступки. Новий мирний договір було скріплено шлюбом Ярославового сина Всеволода з дочкою Мономаха Марією.
• Та невдовзі, 1051 р., відносини Києва й Константинополя загострилися знову. Причиною невдоволення константинопольської влади було поставлення Київським митрополитом Іларіона. Одначе й тоді конфлікт залагодили мирно.
• Постійні контакти підтримувала Київська Русь часів Ярослава і з Германською імперією. Тогочасні джерела містять повідомлення про руське посольство 1040 р. до Генріха ІІІ.
• За три роки посли від «руського короля» знову відвідали германського володаря: вони начебто пропонували йому, свідчить хроніст, за дружину дочку київського князя.
• Та Генріх на той час уже був одружений, тому пропозицію русичів не прийняв.
• І все-таки близько середини XI ст. кілька шлюбів між представниками князівської сім’ї Ярослава й германськими можновладцями було укладено.
• Особливо жваві відносини мала Київська Русь із Польщею.
• Виявом добросусідських відносин стали шлюбні зв’язки. Польський князь Казимир одружився зі сестрою Ярослава Марією Добронігою, а його сестра Гертруда-Олісава вийшла заміж за Ізяслава Ярославича.
• Тісні взаємини підтримувала Русь зі скандинавськими країнами.
• Особливо зміцніли зв’язки Русі та Швеції, чому сприяв шлюб Ярослава з Інгігердою.
• Добрі відносини пов’язували Русь із Норвегією.
• Писемні джерела засвідчують активні зовнішньополітичні зв’язки Русі з Угорщиною. Виявом тих стосунків були династичні шлюби представників королівського роду Арпадів і київського великокнязівського.
• Наприкінці 40-х рр. XI ст. встановилися дружні відносини Русі з Францією, з династією Капетінгів.
• Налагоджено їх було завдяки одруженню короля Генріха І із Ганною Ярославною в 1049 р.

Міждержавні зносини Київської Русі свідчать про великий авторитет держави Ярослава Мудрого в Європі.

Київська Русь за наступників Ярослава. Володимир Мономах

Дата добавления: 2015-05-22