Тема IV. Галицько-Волинська держава 4 страница

І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів поставив бити його палицями...

К. Лебедєв. Хрещення киян.

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І приволікши його, вкинули його у Дніпро...

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде»... А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а попи стоячи молитви творили.

Запитання до документа

1. Як, за повідомленням літописця, відбулося хрещення киян?

2. Як, на вашу думку, хотів вплинути на киян і схилити їх до хрещення князі Володимир тим, що наказав бити палицями статую Перуна?

3. Яким є ставлення Нестора до подій, про які він розповів? Чому ви так уважаєте?

Пізніше почали здійснювати хрещення населення інших земель Київської Русі. У літописі Нестор розповідає про всі події, пов’язані із запровадженням християнства під 988 р., проте дослідники вважають, що вони відбувалися впродовж 988—990 рр.

Цікаві факти

За наказом князя Володимира, у Києві протягом 989—996 рр. було збудовано церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам’яний храм, збудований руськими та візантійськими майстрами. На утримання церкви князь віддавав десяту частину своїх власних прибутків, тому її називали Десятинною. Ікони, хрести і церковний посуд для храму Володимир привіз із Херсонеса. У Десятинній церкві, за рішенням князя Володимира, у кам’яному шиферному саркофазі було перепоховано останки княгині Ольги. Тут також було поховано самого Володимира і його дружину — візантійську принцесу Анну. Десятинну церкву було зруйновано під час монголо-татарської навали.

В.Верещагін. Заснування Десятинної церкви

С. Іванов. Християни та язичники.

Однак русичі неохоче відмовлялися від віри батьків і дідів, тому християнізація Київської Русі розтяглася на кілька століть. Прийняття християнства мало важливе історичне значення для подальшого розвитку Київської Русі.

Християнство сприяло руйнації залишків родових відносин у східних слов’ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування. Водночас християнство стверджувало рівність усіх перед Богом.

Пам’ятник князю Володимиру в Києві. Скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт (сучасний вигляд).

Прийняття християнства долучило Київську Русь до кола цивілізованих держав свого часу. Воно зміцнило міжнародний авторитет Русі, відкрило перед київськими князями можливості для встановлення рівноправних зв’язків із європейськими країнами.

Християнство спричинило поступові докорінні зміни у світорозумінні східних слов’ян, стало підґрунтям формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо.

Саме для того, щоб світ дізнався, що Київська Русь стала новою християнською державою, уперше розпочалося карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібниках» було зображено князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

«Златник» князя Володимира (лицьовий бік).

. «Срібник» князя Володимира (лицьовий і зворотний бік).

4. Зовнішня політика князя Володимира. Князь Володимир був сильним і войовничим правителем, який провадив активну зовнішню політику. У відносинах із сусідніми державами він використовував як військову силу, так і дипломатичні контакти.

Зокрема, як ви вже знаєте, князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста. Він також завоював землі ятвягів — дикого, але мужнього литовського племені, яке мешкало в лісах між Польщею і Литвою. За свідченням ісландського літописця, Володимиру сплачували данину всі племена, що мешкали від Німану до Фінської затоки.

Київ за князювання Володимира підтримував зв’язки із Заходом, започатковані ще Ольгою. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 991 рр.) посли Папи Римського. У 994 та 1000 рр. посольства Володимира їздили до Риму. Відбувалися неодноразові обміни посольствами з Німеччиною.

Прагнучи захистити південні кордони Київської Русі, крім воєнних походів проти печенігів, князь уклав мир із болгарами. Вони урочисто обіцяли жити з Києвом дружно і підтвердили свої слова клятвою: «Хіба тоді порушимо договір свій, як камінь плаватиме, а хміль тонутиме у воді». У своїх відносинах із Візантією князь Володимир прагнув налагодити добросусідські взаємини, які ґрунтувалися на спільній вірі. При цьому він успішно запобіг спробам візантійців зробити Київську Русь залежною від себе державою. Налагодивши зв’язки з Папою Римським, він змусив Візантію, яка не бажала розширення сфери його впливу на Русь, ставитися до русичів, як до рівних.

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу практики, так званої «шлюбної дипломатії», та активно її застосовував для підтримання стабільних стосунків з іншими країнами. Кожен такий шлюб із представниками правлячих династій європейських країн був своєрідною печаткою, яка закріплювала укладений київським князем політичний союз. Старший син Святополк був одружений із донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав став зятем шведського короля Олафа. Одна дочка Премислава була одружена з угорським королем Владиславом Лисим, а друга — із чеським королем Болеславом Рудим.

Висновки. В історію Київської Русі князь Володимир увійшов як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла зміцненню країни. Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» й прилучення православною церквою до лику святих. На Заході Володимира з повагою називали «повелителем русів, могутнім завдяки своєму королівству й багатству».

Територія Київської Русі на кінець князювання Володимира досягла 800 км² і в цілому відповідала межам розселення східнослов’янської спільноти.

Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Київської Русі мало значення епохального перевороту, що визначив її подальший розвиток. Завдяки введенню християнства Київська Русь змогла ввійти до кола християнських держав світу та підтримувати рівноправні відносини з Візантією, Німеччиною та іншими державами.

Наприкінці X — на початку XI ст. Київська Русь досягла небаченої могутності, зміцнилося її внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет.

Запам’ятайте дати

988 р.— початок запровадження князем Володимиром християнства як державної релігії Київської Русі.

Запитання і завдання

Перевірте себе

1. Як звали братів Володимира, із якими він вів боротьбу за владу після смерті батька?

2. Коли Володимир посів великокнязівський престол у Києві?

3. Назвіть Червенські міста.

4. У чому полягала адміністративна реформа Володимира?

5. Що таке «Устав земляний»?

6. Із якою метою було споруджено систему укріплень, відому як «Змієві вали»?

7. Коли розпочалося хрещення Русі Володимиром?

8. Що таке «шлюбна дипломатія»?

Подумайте і дайте відповідь

1. Розкажіть про початок правління князя Володимира.

2. Які внутрішньополітичні перетворення здійснив князь Володимир? Чи сприяли вони зміцненню Київської Русі? Обґрунтуйте свою думку.

3. Як відбулося хрещення Київської Русі?

4. Розкрийте передумови й історичне значення запровадження християнства як державної релігії Київської Русі.

5. Охарактеризуйте зовнішню політику князя Володимира.

Виконайте завдання

1. Покажіть на карті території Київської Русі наприкінці князювання Володимира і визначте, якими були її межі на півночі, сході, півдні й заході.

2. Продовжте складання таблиці «Князі Київської Русі» (див. § 3).

Для допитливих

1. У «Повісті минулих літ» Нестор писав про князя Володимира, що «він є новим Константином великого Риму». Пригадайте, чим уславився римський імператор Константин. Чому літописець порівнює князя Володимира саме з ним?

2. Німецький найманець, який 1018 р., уже після смерті князя Володимира, під час міжусобної боротьби його нащадків, потрапив до Києва, був уражений його 8 ринками, 400 церквами, багатонаціональним натовпом на його майданах. Німець зустрів там скандинавів, франків, греків, данців, вірменів.

Які висновки про тогочасне становище Київської Русі та її столиці можна зробити за цими фактами?

§ 7. Київська Русь за правління князя Ярослава

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

як відбувалася міжусобна боротьба між синами князя Володимира й утвердження Ярослава в Києві;

про внутрішню і зовнішню політику князя Ярослава;

про внесок князя Ярослава в культурно-освітнє і церковне життя Київської Русі;

про князя Ярослава Мудрого як особистість і державного діяча;

що таке «міжусобна боротьба», «Руська правда», «правові норми», «лавра», «митрополія», «митрополит», «єпископ».

Завдання на повторення

1. Як розгорталася боротьба за владу синів Святослава після смерті батька?

2. Як відбувалося формування державної території Київської Русі за князювання Володимира?

3. Що було зроблено для зміцнення князівської влади Святославом і Володимиром?

4. У чому полягала судова реформа князя Володимира?

5. Що таке «шлюбна дипломатія»? Із якою метою її здійснював князь Володимир?

1. Міжусобна боротьба між синами Володимира. Утвердження Ярослава в Києві. Незадовго до смерті Володимир призначив спадкоємцем великокнязівського престолу свого молодшого сина Бориса. Проте, коли 1015 р. князь помер, владу в Києві захопив його пасинок Святополк Ярополкович, скориставшись відсутністю Бориса. Між синами Володимира Святославом, Мстиславом, Борисом, Глібом і Святополком спалахнула жорстока міжусобна боротьба за великокнязівську владу.

Терміни та поняття

Міжусобна боротьба — незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі.

У міжусобній боротьбі нащадків Володимира загинули Борис, Гліб і Святослав. Літописець стверджує, що братів було вбито за наказом Святополка. Проти вбивці своїх зведених братів, який захопив владу в Києві, виступив Ярослав, що княжив тоді в Новгороді. Ярослава підтримували новгородці й варяги, а Святополка — печеніги.

Ікона із зображенням Бориса і Гліба — перших руських святих.

Документи розповідають

«Повість минулих літ» про похід Ярослава на Святополка і початок його князювання в Києві

У рік 1016. Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних.

І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега і говорячи: «Чого прийшли ви із шкандибою оцім? (Ярослав був кульгавим — Авт.) А ви теслярі є! Ось ми заставимо вас хороми зводити наші!» Це почувши, новгородці сказали Ярославу: «Завтра переправимось на них. Якщо хтось не піде з нами, то ми самі його порубаєм».

А було уже в заморозь, і стояв Святополк межи двома озерами і всю ніч ту спав, упившись з дружиною. Ярослав же назавтра, приготувавши до бою дружину, перед світлом переправився, і, висівши на берег, одпихнули вони човни од берега. І пішли війська одні проти одних, а коли зійшлися докупи, то була січа люта, і не можна було із-за озера печенігам помагати Святополкові. І притиснули Святополкових воїв до озера, і ступили вони на лід, і одломився лід із воями Святополковими, і багато втопилося у водах, і одолівати почав Ярослав. Побачивши ж це, Святополк побіг. І одолів Ярослав. А Святополк утік у Ляхи.

Ярослав же сів у Києві на столі отчім. Було ж тоді Ярославу літ тридцять і вісім.

Запитання до документа

1. Як, за повідомленням літописця, відбувалася битва Ярослава зі Святополком?

2. У яку пору року, імовірно, відбулася битва?

3. Яким, на вашу думку, є ставлення літописця до описуваних подій? Чому ви так уважаєте?

4. Ярослав Мудрий помер у віці 76 років. За наведеним уривком із літопису визначте дати народження і смерті князя.

Святополк утік до Польщі просити допомогу у свого тестя короля Болеслава Хороброго. Останній під приводом допомоги зятю спочатку захопив Червенські міста, а потім разом зі Святополком підкорив Київ. Узимку 1018—1019 рр. Ярослав звільнив Київ. Святополк утік до печенігів і навесні 1019 р. з великою ордою рушив на Київ. У вирішальній битві на річці Альта в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік із поля бою і незабаром загинув.

У 1023 р. проти Ярослава виступив його брат Мстислав із Тмутаракані. Він спробував захопити владу в Києві, але «не прийняли його кияни». Унаслідок Лиственської битви, яка сталася 1024 р. між Ярославом і Мстиславом біля Чернігова, брати домовилися поділити територію Південної Русі навпіл по Дніпру і правити разом. Київ із Правобережжям залишився за Ярославом, а Чернігів із Лівобережжям — за Мстиславом. Відтоді брати жили в злагоді. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав став правити одноосібно і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі».

2. Внутрішньополітична діяльність князя Ярослава. Доба правління князя Ярослава, названого пізніше Мудрим, стала періодом розквіту і найвищого піднесення Київської Русі. У державотворчій діяльності він став гідним продовжувачем свого батька, князя Володимира.

Скульптурний портрет Ярослава Мудрого. Реконструкція М. Герасимова.

Постать в історії

Князь Ярослав (978—1054) — син Володимира Святославовича. Був посаджений батьком намісником спочатку до Ростова, а потім до Новгорода. Після смерті Володимира, перемігши у війні з братами, став київським князем. Проте до 1036 р. правив Руссю разом із братом Мстиславом. Князь Ярослав увійшов в історію Київської Русі як правитель, який докладав багато зусиль для зміцнення держави, захисту її кордонів, розвитку господарства і розширення міжнародних зв’язків. Помер у Києві й похований у Софійському соборі.

На початку свого князювання Ярославу довелося докласти чимало зусиль для захисту Київської Русі від нападів печенігів. Продовжуючи справу батька, він зміцнював південні кордони своєї держави і «ставив міста по Росі». Проте, печенізькі орди змогли подолати ці укріплення й у 1036 р., як розповідає літописець, прорвалися до Києва (існує також думка, що ці події могли відбутися в 1071 р.).

Документи розповідають

«Повість минулих літ» про битву князя Ярослава з печенігами біля Києва

А коли ж Ярослав перебував у Новгороді, то прийшла йому вість, що печеніги стоять, обложивши Київ. І Ярослав, зібравши воїв многих, варягів і словен, прийшов до Києва і ввійшов у город свій.

А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував до бою дружину. І поставив він варягів посередині, а на правій стороні киян, а на лівім крилі — новгородців, і стали вони перед городом. А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в ріці Ситомлі, а інші — в інших ріках. І так погинули вони, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні.

Запитання до документа

1. Як князь Ярослав розташував свої війська?

2. Де відбулася битва?

3. Яким був результат битви?

Розгром печенігів дружиною князя Ярослава. Малюнок із літопису.

Унаслідок здобутої перемоги Ярослав назавжди відігнав печенігів від кордонів Русі. На місці битви було збудовано Софійський собор (назва походить від грецького слова «софія»), присвячений Мудрості Господній.

За князювання Ярослава було укладено перше писемне зведення правових норм на Русі, що дістало назву «Найдавніша правда, або Правда Ярослава». Вона містила 18 статей і ввійшла до складу «Руської правди» — першого писаного зведення норм давньоруського права.

Терміни та поняття

Правові норми — загальнообов’язкові правила поведінки, які встановлюються й охороняються державою.

«Правда Ярослава» захищала людське життя, установлювала штрафи за вбивства і приниження людської гідності. При цьому смертної кари вона не передбачала, але звичай кровної помсти продовжував діяти, як і раніше.

О.Ківшенко. Читання народу «Руської правди»

Білібін. Суд за часів «Руської правди».

Сторінка «Руської правди»

Князь Ярослав сприяв зміцненню центральної влади, що послабилася під час міжусобної боротьби між синами Володимира. Опорою князя були бояри, а в головних містах Київської Русі він посадив своїх синів.

Чимало зусиль докладав Ярослав для створення нових і розбудови існуючих міст. Чимало коштів він витрачав на будівництво в Києві, намагаючись перетворити його на суперника Константинополю. Князь укріпив Київ, звівши «місто Ярослава» — систему укріплень із ровами і земляними валами заввишки 14 м із міцними дубовими стінами та баштами, яка простяглася на 3,5 км. Могутність цих укріплень не мала рівних на Русі. Територія «міста Ярослава» у сім разів перевищувала площу «міста Володимира».

Золоті ворота Києва. Реконструкція.

За зразком візантійської столиці було зведено Золоті ворота — головний парадний в’їзд до Києва, збудовано Софійський собор, закладено Георгіївський та Ірпинський монастирі. Імовірно, близько 1051 р. чернець Антоній на схилах Дніпра поблизу Києва заснував чоловічий монастир — Києво-Печерську лавру. Із часом цей монастир перетворився на провідний осередок культурного життя і взірець для наслідування при заснуванні інших монастирів Київської Русі.

Терміни та поняття

Лавра — назва великого і впливового православного чоловічого монастиря, у своїй діяльності підпорядкованого безпосередньо вищій церковній владі.

3. Церковне та культурно-освітнє життя. З ім’ям Ярослава пов’язаний розквіт культурного життя, насамперед книжності. Літописець пише, що сам князь читав книжки вдень та вночі, організовував переклад творів із «гречизни слов’янською мовою». За Ярослава було створено перший літописний звід 1037—1039 рр. Князь власноручно переклав багато книжок і зібрав велику бібліотеку, яка зберігалася при Софійському соборі.

Софіївський собор у Києві (реконструкція і сучасний вигляд)

Цікаві факти

Доля бібліотеки князя Ярослава Мудрого й сьогодні залишається однією з нерозгаданих таємниць історії. Досі її не знайдено. Деякі вчені вважають, що вона зберігалася в Софійському соборі й загинула під час штурму монголами Києва в грудні 1240 р. Проте залишається незрозумілим, чому тоді вцілів сам собор. Історики-аматори та журналісти висували версії, що бібліотека начебто замурована в підземеллях Межигірського монастиря на околиці Києва. Проте підтверджень цього припущення немає. Сучасний український історик М. Котляр уважає логічним припустити, що після смерті князя його книжкове зібрання було поділене між найбільшими церковними і монастирськими бібліотеками Києва. Проте й досі залишаються ті, хто не втрачає надію відшукати бібліотеку Ярослава Мудрого.

Князь Ярослав опікувався церквою, надаючи їй десяту частину своїх прибутків. Церкви і монастирі були осередками освіти: при них працювали школи. Князь постійно наголошував, що священики повинні «навчати людей».

Після хрещення на Русі було засновано Київську митрополію, яка підпорядковувалася константинопольському патріархові. Митрополитом ставав єпископ, якого призначали з Константинополя. Його резиденцією за князювання Ярослава став Софійський собор.

Терміни та поняття

Митрополія — церковно-адміністративний округ, яким завідує митрополит.

Митрополит — вище звання православних єпископів.

Єпископ — вищий духовний сан у християнській церкві.

У 1051 р. за наполяганням князя Ярослава собор руських єпископів уперше обрав, без погодження з константинопольським патріархом, загальноруським митрополитом русича Іларіона. На жаль, його подальша доля невідома, а в 1054 р. Київську митрополію знову очолив грек, якого прислав константинопольський патріарх.

4. Зовнішня політика князя Ярослава. Значну увагу Ярослав приділяв зовнішній політиці. Скориставшись міжусобицями в Польщі після смерті короля Болеслава Хороброго, він у 1030—1031 рр. відвоював у поляків «Червенські міста». На північному заході князь розширив кордони своєї держави до Фінської затоки і заснував на завойованих землях місто Юр’їв (його назва походить від християнського імені князя).

За Ярослава провідним напрямком зовнішньої політики Київської Русі залишався південний. Протягом майже всього періоду його правління відносини з Візантією залишалися дружніми. Руські дружини воювали разом із візантійцями за тисячі кілометрів від Батьківщини. Зокрема, у 1038—1041 рр. завдяки допомозі руського війська візантійці змогли втримати острів Сицилія, який намагалися захопити араби.

У 1043 р. спалахнула русько-візантійська війна, спричинена погіршенням стосунків візантійців із руськими купцями і недружнім поводженням візантійського імператора з Ярославом. Морський похід русичів на Константинополь закінчився поразкою. Але через деякий час візантійці вимушені були шукати шляхів примирення з київським князем, оскільки потребували його допомоги в боротьбі з печенігами.

Важливе місце в зовнішній політиці Ярослава займала «шлюбна дипломатія». Зокрема, він віддав за польського короля Казимира третю з доньок Володимира, свою сестру Марію-Доброгневу, а свого сина Ізяслава одружив із сестрою Казимира. Цей союз закріпив за київським князем «Червенські міста».

Володимир, старший син Ярослава, був одружений із Гідою, донькою англійського короля Гарольда, переможеного Вільгельмом Завойовником. Русько-візантійську угоду 1046 р., яка врегульовувала відносини двох держав після війни 1043 р., було незабаром скріплено шлюбом сина Ярослава Всеволода з Марію дочкою візантійського імператора Константина IX Мономаха. Шлюб його сина Святослава з онукою німецького імператора Генріха II сприяв зміцненню відносин Київської Русі з Німеччиною.

Анна Ярославна — королева Франції. Середньовічна французька гравюра.

Рейнське євангеліє – книга привезена Анною, на який складали присягу французькі королі

За європейських правителів вийшли заміж також три доньки князя: Анна — за французького короля Генріха I, Анастасія — за угорського короля Андрія I, Єлизавета — за норвезького короля Гаральда ІІІ.

Укладання вигідних союзів шляхом шлюбів із членами родин правителів різних країн сприяли зміцненню авторитету Київської Русі й були свідченням далекоглядності Ярослава.

Висновки

Князювання Ярослава Мудрого стало періодом подальшого піднесення Київської Русі. У цей час завершилося становлення її державності: стабілізувалися кордони, було вдосконалено систему управління, упорядковано правові норми, розвивалися культура, освіта і церковне життя.

Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту, ставши в один ряд із провідними країнами середньовічної Європи: Візантійською та Німецькою імперіями.

Запам’ятайте дати

1036 р.— розгром Ярославом печенігів під Києвом.

1051 р.— перша згадка в літописі про Києво-Печерський монастир.

Запитання і завдання

Перевірте себе

1. Що таке міжусобна боротьба?

2. Коли розпочалося князювання Ярослава в Києві?

3. Якими були наслідки Лиственської битви 1024 р.?

4. Коли відбулася битва Ярослава з печенігами біля Києва?

5. Що таке «Руська правда»?

6. Що було зроблено Ярославом для зміцнення центральної влади?

7. Кого було обрано Київським митрополитом у 1051 р.?

8. За кого вийшли заміж три доньки князя Ярослава?

Подумайте і дайте відповідь

1. Розкажіть, як відбувалися міжусобна боротьба між синами князя Володимира й утвердження Ярослава в Києві.

2. Охарактеризуйте внутрішньополітичну діяльність Ярослава.

3. Яким був внесок князя Ярослава в культурно-освітнє і церковне життя Київської Русі?

4. Якими були особливості зовнішньої політики князя Ярослава?

Виконайте завдання

1. Порівняйте за картою територію Київської Русі наприкінці князювання Володимира і Ярослава. Зробіть висновок про їхній внесок у формування державної території Русі.

2. Завершіть складання таблиці «Князі Київської Русі» (див. § 3).

Для допитливих

Історики часто називають князя Ярослава «тестем Європи». Поясніть чому.

§ 8. Суспільний, політичний устрій та господарське життя Київської Русі наприкінці X — у першій половині XI ст.

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

про політичний устрій Київської Русі наприкінці X — у першій половині XI ст.;

якими були особливості становища представників різних верств населення;

про сутність феодальних відносин у Київській Русі;

про стан розвитку господарства і торгівлі;

що таке «централізована монархія», «князівська рада», «домен», «уділ», «соціальна верства», «сюзерен», «гривна».

Завдання на повторення

1. Що таке «дружинна держава»?

2. Яким був склад населення Київської Русі в IX—X ст.?

3. Що ви знаєте про систему управління Київською Руссю в IX—X ст.?

4. Яким було життя людей у селах та містах Київської Русі в цей період?

5. Що таке феодалізм?

6. Якими були особливості структури феодального суспільства й управління державою в середньовічній Європі?

1. Політичний устрій. Наприкінці X — у першій половині XI ст. формою державного правління Київської Русі стала централізована монархія.

Терміни та поняття

Централізована монархія — форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи — монарха, що управляє країною з одного центру.

Монархія на Русі існувала в цей час майже виключно у формі одноосібної влади великого київського князя. Лише деякий час після міжусобної боротьби між синами Володимира князь Ярослав спільно правив державою зі своїм братом Мстиславом. Великий князь київський у цей час уже став повноправним правителем країни, а не першим серед інших князів, як раніше. Нащадки колишніх східнослов’янських племінних князів були васалами Києва.

Дата добавления: 2015-05-22