Тема IV. Галицько-Волинська держава 3 страница

Головним результатом боротьби Святослава з хозарами в 964—966 рр. стало послаблення і занепад Хозарського каганату. Це сприяло ліквідації хозарської загрози для Київської Русі та, одночасно, відкрило шлях до її кордонів новим кочовикам зі Сходу, насамперед печенігам.

4. Балканські походи. Використати військову потугу і талант Святослава вирішили візантійці, звернувшись до нього по допомогу в придушенні повстання болгар. У 968 р. князь із 60-тисячним військом вирушив у свій перший Балканський похід до Болгарії. Він розбив під Доростолом сильне болгарське військо, захопив 80 міст і сів, князюючи тут, у місті Переяславці. Налякані відмовою Святослава залишити завойовану Болгарію і його намірами перенести до Подунав’я столицю своєї держави, візантійці підбурили до нападу на Київ печенігів.

У 968 р. печенізька орда взяла в облогу Київ. Кияни відправили до князя гінця, дорікаючи, що, чужої землі шукаючи, він полишив свою. Святослав спішно повернувся додому й відігнав печенігів від свого стольного граду.

Для того щоб зміцнити князівську владу на час своєї відсутності, Святослав залишив своїм намісником у Києві старшого сина Ярополка, у древлянській землі — Олега, а правити Новгородом послав свого позашлюбного сина від деревлянської княгині Малуші Володимира.

Візантійські вершники переслідують русичів (малюнок з візантійського літопису)

У 969 р. Святослав вирушив у другий і останній похід до Болгарії. Цей похід не мав таких успіхів, як попередній. Князеві довелося воювати не лише з болгарами, а й із візантійцями. У 971 р. сили візантійців, які значно переважали, обложили Святослава з його військом у болгарському місті Доростоль. Але візантійцям так і не вдалося здобути міста. Русичі неодноразово виходили з Доростоля й біля його мурів билися з ворогом. Відтак візантійцям довелося погодитися на укладання мирної угоди зі Святославом. За її умовами візантійці випускали військо князя з Доростоля зі зброєю і навіть забезпечували його харчами на зворотний шлях. Проте Святославу довелося дати зобов’язання стати союзником візантійців і не претендувати на візантійські володіння в Криму та на Дунаї.

К. Лебедєв. Зустріч київського князя Святослава з візантійським імператором Цимісхієм.

Цікаві факти

Візантійський історик Лев Діакон, який сам бачив Святослава, залишив опис його зовнішності: «На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, із густими бровами, із блакитними очима, із рівним носом, із голеною головою і густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду, і шия товста, плечі широкі й весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами з рубіном, уставленим між ними. Одяг на ньому був білим, який нічим, окрім чистоти, не відрізнявся від одягу інших».

Підписавши мир з візантійцями, Святослав вирушив на Русь. Проте навіть переможений руський князь-войовник залишався небезпечним. Візантійці підкупили печенігів, щоб вони вбили Святослава. Навесні 972 р., коли русичі поверталися до Києва, біля дніпровських порогів вони потрапили в засідку, улаштовану печенізьким ханом Курею. Святослав загинув у бою. За переказами, хан наказав зробити з його черепа чашу, окувавши його золотом. На ній, начебто, був напис: «Чужого бажаючи, своє втратив».

Висновки. Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли тіснішому об’єднанню колишніх окремих східнослов’янських племінних володінь у єдиний державний організм. У зовнішньополітичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним засобам над воєнними.

У своїй державотворчій діяльності князь Святослав надавав перевагу активній зовнішній політиці, яка мала переважно завойовницьку спрямованість. Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю. Чисельні війни Святослава спричинили виснаження Русі; було втрачено дипломатичні зв’язки з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою.

Зі смертю Святослава в історії Київської Русі завершилася доба далеких воєнних походів. Наступники князя-воїна зосередилися на освоєнні раніше завойованих земель і розбудові держави.

Запам’ятайте дати

946 р.— відвідини Константинополя (Царгорода) руським посольством, очолюваним княгинею Ольгою.

968 р.— перший Балканський похід князя Святослава.

969—971 рр.— другий Балканський похід князя Святослава.

Запитання і завдання

Перевірте себе

1. Коли розпочалося князювання Ольги?

2. Яке місто було стольним градом деревлянської землі?

3. Коли відбулися перші в історії відвідини Константинополя головою Київської Русі на чолі мирного посольства?

4. Назвіть племена й народи, які підкорив Святослав і примусив сплачувати данину.

5. Якими були результати першого Балканського походу?

6. Чим завершився другий Балканський похід?

Подумайте і дайте відповідь

1. Розкажіть, як помстилася княгиня Ольга за вбивство свого чоловіка.

2. Що таке реформи? Які реформи здійснила на Русі княгиня Ольга?

3. Охарактеризуйте зовнішньополітичну діяльність княгині Ольги та її значення для Русі.

4. Розкажіть про походи Святослава проти хозарів та на Балкани. Якими були їхні наслідки?

5. Порівняйте політику Ольги та Святослава. Визначте спільне і відмінне.

Виконайте завдання

Продовжте складання таблиці «Князі Київської Русі» (див. § 3).

Для допитливих

Український історик Михайло Грушевський називав князя Святослава «давньоруським спартанцем» і «першим запорожцем на київському столі». Поясніть, як ви розумієте наведені характеристики.

§ 5. Суспільно-політичний устрій та господарське життя Київської Русі в IX—X ст.

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

про систему правління і склад населення Київської Русі;

яким було життя людей на селі;

про особливості розвитку руських міст і міського життя;

що таке «дружинна держава», «бояри», «старці», «гради».

завдання на повторення

1. Якими були характерні риси суспільного і господарського життя давніх слов’ян?

2. Що таке союзи племен і племінні княжіння?

3. Коли у східних слов’ян виникають племінні княжіння?

4. Як відбувалося стягування данини на Русі за перших князів?

1. Склад населення і система управління Київською Руссю. За формою правління Київську Русь IX—X ст. історики визначають як «дружинну державу». У її основі була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів. Дружина не була лише військом князя. Старші дружинники ставали радниками великого князя київського, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд на місцях і стягували данину.

Із «Повісті минулих літ» дослідники отримали багато інформації про панівні верстви населення Русі в IX—X ст. Зокрема, розповідаючи про похід Олега на Константинополь 907 р. та умови русько-візантійської угоди 911 р., він повідомляє, що, крім великого князя київського, на Русі були князі та «світлі бояри». Більшість істориків уважають, що це місцеві східнослов’янські племінні князі й вожді, яких підкорили київські князі.

Документи розповідають

«Повість минулих літ» про боротьбу князя Олега з візантійцями

У рік 907. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві... і зажадав Олег давати щорічну данину на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, на Переяславль, і Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи,— бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі (залежні від Олега).

У рік 912. Послав Олег мужів своїх налагодити мир і укласти договір між Греками і Руссю. І послав він мовлячи: «Згідно з другою угодою, що відбулась при тих же цесарях, Льві й Олександрові, ми, мужі від народу руського — Карл, Інгельд, Фарлоф, Вермуд, Рунав, Гуди, Руальд, Карп, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемид,— послані від Олега, великого князя руського, і всіх, що є під рукою його, світлих бояр до вас,...цесарів грецьких, для збереження і на засвідчення дружби, яка од багатьох літ була між християнами і Руссю, за бажанням наших князів і за їхнім велінням, і від усіх, що є під рукою його, Олега, сущих русів...»

Запитання до документа

1. Яким титулом називає літописець князя Олега?

2. Про які панівні верстви, що існували на Русі, крім великого князя руського, згадується в літописі?

3. Які міста існували на Русі на початку X ст. за повідомленням Нестора? Знайдіть їх на карті.

Князі у своєму правлінні спиралися на племінні ради старійшин, яких літописець називає «старцями». Із розповіді Нестора про події 945 р. можна дізнатися, що деревлянський князь Мал приймав рішення про переговори з київською княгинею Ольгою, попередньо порадившись зі старійшинами землі. Вони також несли відповідальність за вбивство Ігоря, оскільки рішення про це князь Мал, імовірно, узгодив із ними.

Дружинники.

Уважається, що згадувані в літописі «світлі бояри» — це багаті, заможні люди, які сформувалися зі східнослов’янської родоплемінної знаті й дружинників київського князя, що осідали на місцях і ставали великими землевласниками.

Спочатку данину на користь Києва збирали зі східних слов’ян у формі полюддя. Приблизно в другій половині X ст. воно втратило своє значення. У містах і землях з’явилися намісники великого князя київського. Це зробило непотрібними щорічні князівські об’їзди земель. Відтепер намісники збирали данину і передавали її до Києва. Існує думка, що за правління князя Ігоря полюддя перетворилося на особливий податок, який київські князі намагалися стягувати понад установлені норми. Данина, як стверджує Нестор, збиралася на Русі від окремого будинку — «диму». Більшість населення Київської Русі, яке обкладалося даниною, становили вільні селяни, або «люди» і ремісники. Існував також нечисленний прошарок залежних людей, або «челядинів».

2. Життя людей у селі. У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним тваринництвом та промислами (мисливством, рибальством, бортництвом тощо).

Археологічні дослідження дозволили історикам дізнатися про те, який вигляд мали сільські поселення на Русі. Вони розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Це були неукріплені поселення з 30—50 селянських садиб. Окремі садиби розміщувалися довільно, без дотримання якого-небудь плану. Це дозволяє припустити, що їхні мешканці селилися там, де їм подобалося, намагаючись не змінювати природу, а пристосовуватися до неї.

Слов’янське житло. Реконструкція (у розрізі).

До складу селянської садиби входили житлові та господарські будівлі. Її господар вів власне самостійне господарство, маючи для цього практично все необхідне. Розміри житла дозволяють висунути припущення, що селянська сім’я складалася, як правило, із шести осіб. Крім садиби, сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, знаряддя для обробітку землі й збирання врожаю.

Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну общину, яку називали «верв» або «мир». Члени общини були пов’язані круговою порукою, разом відповідали за сплату данини і скоєні на її території злочини.

Цікаві факти

У житті східних слов’ян землеробство відігравало важливу роль і користувалося особливою повагою. Недарма свою основну зернову культуру вони називали «житом», від дієслова «жити». Давні язичницькі обряди і весь цикл річних язичницьких свят східних слов’ян відображав глибоко вкорінену традицію вважати обробіток землі джерелом свого існування.

Мешканці окремих общин не мали міцних зв’язків і жили відокремлено. За свідченнями літописця, для укладання шлюбів улаштовувалися спеціальні «ігрища між селами». Місцями для зустрічей представників окремих общин найчастіше ставали погости, де були спільні кладовища. Тут відбувалися релігійні свята, періодичні торги, збирання данини тощо.

У IX—X ст., як засвідчують дані археології, на Русі вже існувала велика кількість розчищених від лісу орних земель та була досить значною густота населення.

3. Міста і міське життя. Виникнення найдавніших поселень міського типу на Русі історики відносять до третьої чверті І тис., коли в середовищі східних слов’ян розгорталися етнічні й державотворчі процеси. У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець називає східнослов’янські поселення «градами». Зокрема, розповідаючи про уличів, тиверців, він пише, що «сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть гради їх і до сьогодні». На думку дослідників, східнослов’янські гради були адміністративними й релігійними центрами союзів племен, фортецями в прикордонних районах. Їхні залишки були знайдені археологами в Києві, Чернігові, селі Зимно поблизу міста Володимира-Волинського, селі Пастирське на Черкащині та інших місцях.

Гради були своєрідними зав’язками, із яких за сприятливих умов виникли міста. Проте більшість із них так і не стали містами через те, що їх спалили кочовики або залишили мешканці.

У IX — першій половині X ст. в Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало 16 міст: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересечен, Вишгород, Іскоростень.

Літописні свідчення про існування на Русі значної кількості міст у IX ст. підтверджуються у творах тогочасних арабських авторів. Вони постійно згадують про велику кількість міст і навіть наводять їх назви. Згадуване арабами східнослов’янське місто Куйаба більшість дослідників ототожнюють із Києвом. Більшість міст Русі починалися з кріпостей-замків. Під їхніми стінами селилися ремісники і купці, а в межах стін перебували князі й воєнні дружини, які в разі потреби могли захистити місто від ворогів. Варяги називали Київську Русь IX—X ст. «країною міст (замків)», або «Гардарики».

Міста були центрами розвитку ремісничого виробництва і торгівлі. Проте їхні мешканці на Русі, як і в містах тогочасної Європи, поєднували заняття ремеслом і торгівлею із сільськогосподарським виробництвом.

Давньоруські прикраси.

Населення міст Русі було неоднорідним за своїм складом. Як правило, воно поділялося на міську знать і міські низи. До першої групи населення належали князі, бояри, жерці, князівські дружинники, багаті купці й заможні ремісники. Другу групу міщан складали бідні ремісники, дрібні торговці й челядь.

Висновки. У IX—X ст. на Русі встановилася форма правління державою, за якої головною фігурою був князь, який керував країною за допомогою своєї дружини.

У складі населення Київської Русі в IX—X ст. сформувалася панівна верства, до якої належали великий князь київський, племінні князі, бояри і князівські дружинники.

Переважна більшість населення Київської Русі мешкала в селах і займалася сільським господарством.

Міста Київської Русі були важливими соціально-економічними, політичними і культурними центрами країни. Упродовж усієї своєї історії вони мали тісний зв’язок із сільськогосподарським виробництвом, були осередками ремесла, торгівлі, державної влади й управління.

Запам’ятайте дати

IX — перша половина X ст.— у Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало 16 міст.

Запитання і завдання

Перевірте себе

1. Що таке «дружинна держава»?

2. Назвіть представників панівних верств населення Русі в IX—X ст.

3. У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили села чи міста?

4. Що таке «верв»?

5. Що таке «гради»?

6. Які міста, за повідомленням літописця, існували на Русі в IX — першій половині X ст.?

Подумайте і дайте відповідь

1. Охарактеризуйте склад населення і систему управління Київською Руссю.

2. Розкажіть про життя людей на селі.

3. Як відбувався розвиток руських міст у IX—X ст.?

4. Поясніть, як ви розумієте висновки до параграфа.

Виконайте завдання

У вигляді двох простих планів запишіть особливості життя людей у селах і містах Русі в IX—X ст.

Запитання та завдання для узагальнення за темою «Виникнення та розвиток Київської Русі»

1. Складіть перелік подій з історії Київської Русі IX—X ст., які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

2. Поясніть значення понять і термінів «Велике переселення слов’ян», «союзи племен», «літопис», «полюддя», «реформи», «Балканські походи», «дружинна держава».

3. Яку роль відіграло створення власної держави Київської Русі в історії східних слов’ян?

4. Визначте значення «Повісті минулих літ» Нестора-літописця як історичного джерела про життя східних слов’ян у IX—X ст. Наведіть приклади того, що можна вважати літописними легендами та історичними фактами.

5. Виконайте завдання за історичною картою:

1) прослідкуйте, як змінювалася територія Київської держави від перших князів до завершення князювання Святослава;

2) порівняйте територію розселення східних слов’ян із кордонами Київської Русі в 972 р.;

3) назвіть території і союзи східнослов’янських племен, які були приєднані й підкорені київськими князями;

4) покажіть на карті основні походи київських князів у IX—X ст.

6. Чому, на вашу думку, саме Київ відіграв роль центру об’єднання східних слов’ян у єдину державу і став її столицею?

7. Установіть хронологічну послідовність правління київських князів і назвіть роки їх правління.

8. Порівняйте внутрішню і зовнішню політику князів Київської Русі в IX—X ст. Визначте її значення і наслідки.

9. Яким, на вашу думку, був головний внесок кожного з великих київських князів у розбудову державності Київської Русі?

10. Назвіть факти, які свідчать про зростання могутності й міжнародного авторитету Київської Русі в IX—X ст.

Тестові завдання до теми «Виникнення та розвиток Київської Русі»

1. У другій половині VI ст. слов’яни вели боротьбу з кочовими племенами:

а) гунів; б) аварів; в) печенігів.

2. Визначте, які з названих східнослов’янських союзів племен заселяли територію сучасної України:

а) словени; б) білі хорвати; в) волиняни (дуліби); г) кривичі; д) в’ятичи; е) тиверці; є) полочани; ж) дреговичи; з) уличі; и) радимичі; і) древляни; к) поляни.

3. У VIII ст. данину Хозарському каганату сплачували східнослов’янські союзи племен:

а) деревлян; б) полян; в) уличів; г) радимичів; г) в’ятичів; д) сіверян.

4. У 860 р., за повідомленням Нестора-літописця, князь Аскольд здійснив воєнний похід проти:

а) хозарів; б) болгарів; в) візантійців.

5. Убивство князя Аскольда і захоплення Олегом князівської влади в Києві відбулося:

а) 879 р.; б) 882 р.; в) 912 р.

6. Князь Ігор загинув восени 945 р. під час повстання:

а) полян; б) сіверян; в) деревлян.

7. Столиця деревлян, зруйнована княгинею Ольгою 946 р., мала назву:

а) Чернігів; б) Любеч; в) Іскоростень.

8. У 968 р. Київ за відсутності князя Святослава взяли в облогу кочові племена:

а) угрів; б) печенігів; в) хозарів.

9. Князь Святослав загинув:

а) 964 р.; б) 972 р.; в) 980 р.

10. Ради старійшин східнослов’янських племен літописець називав:

а) «світлими боярами»; б) «старцями»; в) «дружиною».

11. У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили:

а) села; б) міста.

12. У IX — першій половині X ст. в Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало:

а) 10 міст; б) 16 міст; в) 25 міст.

Тема ІІ. Київська Русь наприкінці X — у першій половині XI ст.

§ 6. Київська Русь за правління князя Володимира

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

про внутрішню і зовнішню політику князя Володимира;

про передумови й історичне значення запровадження християнства як державної релігії Київської Русі;

як відбувалося територіальне зростання Київської Русі за князювання Володимира;

про князя Володимира як особистість і державного діяча;

що таке «Червенські міста», «Устав земляний», «Змієві вали», «златники», «срібники», «шлюбна дипломатія».

Завдання на повторення

1. Як відбувалося поширення християнства за князювання Аскольда та Ольги?

2. Які східнослов’янські союзи племен входили до складу Київської Русі за правління князя Святослава?

3. Які зміни в управлінні державою здійснив князь Святослав напередодні другого Балканського походу?

4. Коли, за повідомленням літописця, печеніги вперше з’явилися біля кордонів Київської Русі?

1. Початок правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської Русі. Після смерті Святослава між членами династії Рюриковичів почалася боротьба за владу. Олег і Володимир не хотіли визнавати великим князем київським свого старшого брата Ярополка. У свою чергу, той, підбурюваний старим воєводою Свенельдом, що служив ще Ігореві та Ользі, вирішив приборкати братів і стати єдиновладним володарем Русі. У 977 р. Ярополк вирушив із військом у Деревлянську землю, щоб відібрати її в Олега. Олег програв битву зі своїм старшим братом і загинув.

Володимир, який у цей час правив у Новгороді, щоб не повторити трагічної долі брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною варязькою дружиною і рушив на Київ. Унаслідок нетривалої війни між братами Ярополк загинув, і великим князем київським став Володимир.

Постать в історії

Князь Володимир (? — 1015) був позашлюбним сином Святослава й рабині-ключниці його матері Малуші. Ще хлопцем був посаджений батьком у намісники Новгорода. Переміг у боротьбі між братами за батькову спадщину й у 980 р. став єдиновладним правителем Русі. У роки його князювання в загальних рисах завершилося формування державності Київської Русі. Князь Володимир був видатним державним діячем, увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою заслугою князя Володимира вважається запровадження на Русі християнства. У кінці життя проти Володимира постав його син Ярослав, що був намісником у Новгороді. Під час підготовки походу проти нього Володимир раптово помер.

Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору. Своїх дружинників князь посадив намісниками в багатьох містах Русі.

Новий князь продовжував політику попередників щодо підпорядкування Києву східнослов’янських земель, які не ввійшли до складу Русі або відпали в попередні роки. У 981 р. Володимир відвоював у поляків територію Червенських міст (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут було збудовано фортецю Берестя, а на Волині засновано нове місто Володимир. Упродовж 981—982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів і білих хорватів.

За часів Володимира під владою київського князя опинилися всі східнослов’янські землі. Завершився процес формування державної території Русі.

2. Внутрішньополітичні перетворення князя Володимира. У своїй діяльності Володимир докладав багато зусиль для розбудови державності Київської Русі. Близько 988 р. він здійснив адміністративну реформу. Князь позбавив влади місцеву племінну знать і посадив у княжіннях намісниками своїх десятьох синів. Відтоді в життєво важливих осередках Русі перебували провідники волі великого князя київського зі своїми дружинами. Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — нове зведення норм усного звичаєвого права, що базувалося на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чинили напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної реформи. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов’янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено величезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві Вали».

Цікаві факти

«Змієвими валами» називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, протягаючись майже на тисячу кілометрів уздовж проток Дніпра. Назва походила від легенди про богатирів, які боролися з велетенським змієм, що нападав на слов’янські землі. Вони, начебто, запрягали змія в плуг й орали гігантські борозни, доки він не сконав.

Археологи, дослідивши залишки «Змієвих валів», установили, що переважну більшість із них збудовано за князювання Володимира. Висота валів досягала 10 м, їх доповнювали дерев’яні фортеці з баштами й стінами, але вони не збереглися.

«Змієві вали» під Переяславом (сучасний вигляд)

Внутрішня будова «Змієвих валів»

В. Васнецов. Богатирі.

У фортецях постійно перебували загони дружинників. Роз’їзди дозорців або богатирів, як їх називали в билинах, несли в степу «заставу богатирську» й попереджали гарнізони фортець про появу ворога. Для того щоб дійти до Києва, печенігам необхідно було здолати чотири бар’єри, розташовані на річках Сула, Трубіж, Остер й Десна та Стугна. Між Києвом та останньою оборонною лінією на Стугні було збудовано місто-табір Білгород, де зосереджувалися резервні сили. Фортеці на оборонних лініях стояли на відстані 15—20 км одна від одної. Про наближення ворога сусідів повідомляли за допомогою диму або вогню із сигнальних веж.

Київ у кінці X ст. Макет.

Багато уваги Володимир приділяв розбудові свого стольного міста Києва. На початку його князювання розпочалося будівництво нової міської фортеці «міста Володимира» площею в 10 га. Центральну частину міста, або Гору, оточили високі земляні вали з дерев’яними баштами. До нього прилягали укріплені передмістя, найбільшим із яких був Поділ.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни. Проте стара віра не відповідала новим відносинам у суспільстві. До того ж, у тогочасному християнському світі східних слов’ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Імовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Київську Русь.

3. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі. Вирішивши охрестити населення своєї держави, Володимир зупинив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню задумів князя посприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій ІІ звернувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився за умови, якщо сестра імператора Анна стане його дружиною. Складність ситуації примусила Василія ІІ погодитися на це, хоча за традицією візантійські принцеси виходили заміж лише за рівних собі осіб.

В. Васнецов. Хрещення князя Володимира.

Однак, після того як військо київського князя допомогло імператору придушити заколот, Василій ІІ відмовився віддати свою сестру за Володимира. Для того щоб примусити Василія ІІ виконати обіцянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Імператор був змушений виконати умови угоди, але зобов’язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дружиною язичника. Князь погодився на це.

Після охрещення Володимира візантійськими священиками в Херсонесі він узяв шлюб з Анною. Ця подія започаткувала процес хрещення Київської Русі. Повернувшись до Києва, Володимир організував хрещення населення своєї столиці.

Документи розповідають

Розповідь Нестора-літописця в «Повісті минулих літ» про хрещення киян

Дата добавления: 2015-05-22