Особистість

Дем'ян Многогрішний походив із селянської родини з-під містечка Коропа на Чернігівщині. Покозачився під час Національно-визвольної війни, упродовж якої виявив неабиякі організаторські здібності: опікувався організацією козацьких загонів, забезпеченням їх зброєю, боєприпасами, навчанням молоді військової справи тощо. Брав участь у багатьох битвах.

Наказним гетьманом був недовго, ставши повновладним володарем булави на Лівобережжі. Сталося це після того, як Петро Дорошенко восени 1668 р. з військом залишив Лівобережжя, а на Сіверщину (Ніжин і Чернігів) рушила московська армія на чолі з воєводою Ромодановським. Становище Многогрішного було складним, оскільки Дорошенко не міг надіслати допомоги. Тиск промосковської старшини змусив Многогрішного вдатися до переговорів із царським урядом.

Із березня 1669 р. - лівобережний гетьман. У березні 1672 р. генеральна старшина таємно схопила братів Многогрішних у Батуринському замку, звинуватила їх у дружніх стосунках із Дорошенком і в зраді цареві та відправила до Москви. Там їх піддали жорстоким тортурам і засудили до страти. Коли кат уже збирався виконати вирок, страту змінили довічним засланням. Разом з Дем'яном Многогрішним до Сибіру були вислані його брат-полковник із сім'єю, дружина Настя, сини Петро та Іван, дочка Олена. Через 15 років колишній гетьман звільнився і відбував військову службу в Східному Сибіру. Супроводжував російських дипломатів, які уклали перший російсько-китайський договір (1689 р.), брав активну участь у заселенні та освоєнні Сибіру. Наприкінці життя постригся у ченці. Помер близько 1707 р.

Іван Самойлович походив із родини священика. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Духовна кар’єра його не приваблювала, і він вступив до козацького війська Лівобережної України. Освічений і здібний юнак, отримавши старшинське звання, незабаром обійняв посаду наказного полковника Прилуцького полку. Був також сотником Красноколядинської сотні Чернігівського полку, а потім чернігівським полковником. За гетьманування Многогрішного перебував на посаді генерального судді Лівобережної Гетьманщини.

Петро Дорошенко народився в Чигирині 1627 р. Був онуком Михайла Дорошенка - гетьмана Війська Запорозького, який уславився походом на Крим 1628 р. та на Москву за часів Смути. Батько Петра, Дорофій, був козацьким полковником. Петро Дорошенко дістав добру освіту, навчаючись, імовірно, у Києво-Могилянській академії. Під час Національно-визвольної війни обіймав посаду прилуцького полковника, був одним із наймолодших сподвижників Хмельницького. Про життя Петра Дорошенка після зречення гетьманства збереглося небагато свідчень. Відомо, що невдовзі після втрати гетьманської булави він переїхав із сім'єю на Лівобережжя, де за згодою Самойловича оселився в містечку Сосниця. У березні 1677 р. за наказом царського уряду прибув до Москви. На чужині перебував аж до смерті, й жодні клопотання не допомогли Дорошенкові повернутися на Батьківщину. Помер 9 листопада 1698 р. в с. Ярополчому під Москвою.

Дата добавления: 2015-05-22