Т.Шевченко. Автопортрет. 1845 р

Значне місце в українській літературі посідає творчість Пантелеймона Куліша (1819–1897). За винахід абетки, якою українці користуються й зараз, його називали «батьком українського правопису». Проте цим культурним внеском Куліш не обмежився, залишивши по собі слід і як суспільно-політичний діяч та письменник. Його перу належить перший український історичний роман «Чорна рада». Неабияким був також його поетичний хист, про що засвідчила вже перша збірка віршів «Досвітки». Особливе місце посідала поема «Україна», з якої автор хотів зробити український епос на кшталт «Іліади» Гомера, про події від часів князя Володимира до гетьмана Богдана Хмельницького. Велике значення мав зроблений Кулішем переклад українською мовою Біблії. Він працював також над перекладами творів світової літературної класики, зокрема поем Дж.Байрона та драм В.Шекспіра.

П.Куліш

На західноукраїнських землях поява нової української літератури пов’язана з діяльністю членів «Руської трійці». Найталановитішим поетом серед трійчан визнавали Маркіяна Шашкевича. Зміст його творів («Туга», «Розпука», «Веснівка», «Підлісся») має переважно меланхолійне забарвлення, яке почасти поєднується з національними закликами.

Одним із найталановитіших західноукраїнських поетів вважали Миколу Устияновича (1811–1885). У його доробку є вірші, балади, пісні. Стиль поета характеризувало використання афористичних виразів, яскравих висловів. Романтичні картини карпатського життя розгортаються перед читачем його новел «Помста верховинця», «Страсний четвер».

Дата добавления: 2015-05-22