Причини революції

Найголовнішими причинами національно-визволь­них змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні були такі.

1. -«Ординація* 1638 р., у результаті якої правлячі кола Речі Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективі — на ліквідацію козацтва як стану ук­раїнського суспільства. Реєстрове військо втратило давню самоуправу: на його чолі мав стояти не виборний геть­ман, а польський комісар; так само полковники мали бути зі шляхти і для їх охорони служила прибічна гвардія з найманців. Реєстр зменшено до 6 тис. чол., а решта мала повернутися в підданство до своїх панів. Міщанам і селянам заборонено зватися козаками і віддавати своїх доньок заміж за козаків. На Запоріжжя можливо було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дійшла до критичного моменту — бути

чи не бути.

2. Зростання експлуатації українського селянства

внаслідок стрімкого поширення фільварково-панщин­ної системи господарства, особливо в південних і східних

регіонах України. Сучасник зазначав: «Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбува­ти панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відпо­відну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, — а щотри роки — й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише зама­неться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою вели­кою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селя­ни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжани на галері...»

3. Посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати, особливо після Берестейської унії, силою насаджували в Україні като­лицизм і уніатство, утискували православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури. Православні українці послідовно усу­валися від участі в міському самоуправлінні, їм чини­лися постійні перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею. В умовах загострення національно-визвольної боротьби польські каральні органи вдавалися до елементів етнічних чисток, винищу­ючи українців тільки тому, що вони були українцями.

Отже, антиукраїнська політика польських правлячих кіл призвела до загального незадоволення усіх верств українського суспільства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна части­на української шляхти й православного духовенства.

Богдан Хмельницький

Визвольну боротьбу українського народу очолив Богдан Хмельницький (1595 — 1657). Він походив із сім'ї дрібної української шляхти. Був освіченою людиною, закінчив Львівський єзуїтський колегіум. Знав кілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо. Деякий час служив у реєстровому козацькому війську, воював з турецько-татарськими ордами і після битви під Цецорою (1620 р.) два роки перебував у полоні в Туреччині. Повернувшись, Хмельницький займав поса­ду військового писаря, потім сотника Чигиринського полку. Він володів невеликим маєтком — хутором Су-ботовим поблизу Чигирина. Був одружений з донькою заможного переяславського купця Ганною Сомко, мав четверо дітей: Катерину, Олену чи Степаниду, Тимоша та Юрка.

У 1646 р. Хмельницький на запрошення французь­кого уряду разом з Іваном Сірком і запорізькими ко­заками брав участь у воєнних діях на боці Франції проти Габсбургів.

Безпосереднім приводом до виступу Хмельницького проти Польщі була особиста образа, якої йому завдав чигиринський підстароста Данило Чаплінський. Він захопив родинний хутір Хмельницького в Суботові, майже до смерті побив його наймолодшого сина та ви­крав кохану жінку Богдана Олену, з якою той збирався одружитися (на цей час перша дружина Хмельницько­го Ганна Сомко померла). Намагання Хмельницького знайти управу на Чаплінського в польському суді не дали ніяких результатів. Король також нічим не до­поміг Богданові, але принагідно вказав на роль шаблі при самообороні.

На думку дослідників, вже починаючи з 1646 р. гру­па козаків, очолювана чигиринським сотником Б. Хмель­ницьким, розпочала підготовку повстання. Протягом 1646—1647 рр. до керівного центру входили сотники Вешняк, Бурляй, Гиря, Топига, колишні полковники Нестеренко і Клиша, Кривоніс, брати Нечаї та ін. Для реалізації задуму Б. Хмельницький та його соратники намагалися скористатися намірами короля Владисла-

ва IV залучити козаків до війни з Туреччиною та Кри­мом. У серпні —вересні 1647 р. проводяться таємні ради для обговорення планів повстання. Приймається рішення розпочати його в листопаді, коли коронний хорунжий А. Конєцпольський мав вирушити у пониз­зя Дніпра проти татар. Однак раптова поява Очаків­ської Орди та зрада з боку чигиринського осавула Пеш-ти зірвали виступ. Хмельницького було ув'язнено. Вир­вавшись за сприяння свого кума Михайла Кричевсько-го на волю, він у кінці грудня з кількома десятками осіб негайно подався на Запорізьку Січ. В історії Украї­ни розпочиналася нова доба.

2. Перші перемоги

Прибувши на Запоріжжя, Б. Хмельницький, зважаю­чи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о.Томаківка, де відразу ж розпочав формування збройних сил і встановив зв'язки із запо­рожцями. Заручившись підтримкою останніх, у лютому 1648 р. оволодів Січчю і був обраний гетьманом Війська Запорізького. Саме ці події й ознаменували початок Національної революції. її перший етап (лютий 1648 — серпень 1657) характеризувався найбільшим розмахом національно-визвольної та соціальної боротьби і про­ходив під безпосереднім керівництвом Б. Хмельни­цького.

Дата добавления: 2015-05-22