Громади

У 60-ті роки XIX ст. внаслідок реформ царського уряду дещо зростає хвиля громадянської активності. Повернувшись наприкін. 50-х років із заслання, провідники Кирило-Мефодіївського братства — Т.Шев­ченко, М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський осіли в Санкт-Петербурзі, де політичний режим був дещо м'як­шим, ніж у провінції. Тут вони продовжили національно-визвольну пропагандистську діяльність, але вже не в політичному конспіративному, а в культурно-просвітницькому легальному руслі. Для поширення своїх ідей ця петербурзька група в 1861 р. започатку­вала, правда з великими труднощами, перший в Російській імперії український часопис «Основа», що виходив українською і частково російською мовами. У ньому друкувалися твори художньої літератури, істо­ричні праці, документи, спогади, літературна критика і публіцистика тощо. Тут було вперше опубліковано низ­ку поезій Т.Шевченка. Незважаючи на своє недовге 22-місячне існування, часопис істотно позначився на культурно-літературному процесі, сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного

руху в Україні. Значною мірою під його впливом у Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі українська інтелігенція почала гуртуватися в громади — самодіяльні напів-чи цілком нелегальні організації.

Громади, як правило, не мали якихось програмуй статутів, але проводили значну культурно-освіт­ню діяльність серед широких народних мас, спрямо­вану проти антиукраїнської політики царату. Гро-мадівці організовували недільні школи, видавали підручники та популярні брошури українською мовою (лише за 8 місяців 1861 р. їх було розповсюджено більш як 12 тис. примірників), популяризували історію й етно­графію України, займалися укладанням українсько-ро­сійського словника. За народницьку позицію та орієн­тацію на національні традиції їх називали «україно­філами». Серед найактивніших діячів громадівського руху були В.Антонович, М.Драгоманов, П.Чубинський, Т.Рильський, М.Лисенко, М.Старицькийтаін.

Дата добавления: 2015-05-22