Будівництво й архітектура

Значного розвитку в Україні набули будівництво й архітектура. Постала низка чудових виробничих, адміні­стративних, культурно-освітніх споруд, навчальних закла­дів. До кращих зразків архітектури першої пол. XIX ст. належать будинок Київського університету (1842) за проектом відомого академіка архітектури В.Беретті, дзвіниця Успенського собору в Харкові, споруджена у 1821 —1841 рр. за проектом архітектора С.Васильєва на честь перемоги російських військ над Наполеоном, Ста­рий театр у Львові (нині ім. М.Заньковецької) архі­текторів А.Пихля і Я.Зальцмана (1837 — 1843), будинок Львівського природничого музею за проектом архітекто­ра В.Равського.

У 70-х роках в Києві на Думській площі (тепер май­дан Незалежності) за проектом О.Шілле споруджено будинок міської думи. Згодом виросли корпуси готелю «Континенталь», політехнічного інституту, першої гімназії (арх. О.Беретті), театру М.Соловцова, оперно­го театру (арх. О.Шретер), Володимирського собору (архітектори І.Штром, П.Спарро, О.Беретті). У Харкові за проектом О.Бекетова збудовані приміщення комер­ційного училища і земельного банку. Одесу прикраси­ли будинки оперного театру (архітектори Ф.Фель-нер, Г.Гельмер), Нової біржі (арх.О.Бернадрацці). Чи-

мало помітних споруд виросло і на західноукраїнських землях: у Львові — будинки політехнічного інституту (арх. Ю.Захаревич), Галицького крайового сейму (арх. І.Гохбергер), оперного театру (арх. Г.Горголев-ський), у Чернівцях — будинок резиденції митрополи­та Буковини (арх. Й.Главка), на Закарпатті - мислив­ський палац графів Шенборнів, будинок ужгородської синагоги, комітатський будинок у Береговому.

Наприкінці XVIII - у першій пол. XIX ст. в Украї­ні почали виникати пейзажні парки. У м. Умані у маєт­ку магната Потоцького було закладено прекрасний парк «Софіївка», на околицях м. Білої Церкви, в долині річки Рось, розкинувся парк «Олександрія», на Чернігівщині почали створювати Тростянецький дендропарк, а у Львові — Стрийський парк.

Отже, протягом XIX ст. українська культура, попри несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Тала­новиті вчені, літератори й митці створили багато кла­сичних творів, що стали вагомим внеском у скарбницю світової духовності. Вихід української культури на новий щабель поступу послужив міцним фундаментом для подальшого її розвитку.

Лекція XI

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ

І НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ

на початку XX століття

1. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині

На поч. XX ст. Україна залишалася поділеною між двома імперіями — Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, у-межах якої перебували Східна Галичина, Північна Бу­ковина та Закарпаття (Західна Україна). Під імперською владою Росії проживало понад 20 млн українців.

Перші роки XX ст. в Російській імперії позначилися швидким зростанням соціального напруження. Світова економічна криза 1900—1903 рр., що охопила й царську Росію, а також російсько-японська війна виявили неспро­можність режиму, загострили всі труднощі суспільного життя, посилили невдоволення широких кіл народу. Криза поглиблювалася ще й тим, що в національних окраїнах імперії швидко зростав визвольний рух. Уряд, побоюючись сепаратистських настроїв в Україні, що посідала одне з перших місць в економічному потенціалі Російської імперії, мобілізував усі реакційні та консер­вативні сили в державі для боротьби проти українського національно-визвольного руху. Не випадково чорносотен­ний часопис «Кієвлянин» дещо пізніше писав: «Україн­ський рух є для Росії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи взяті разом». На той час тривала дія Емського указу 1876 р., який забороняв розвиток україн­ської культури. Царські власті переслідували українську мову, не дозволяли викладати нею в школах і користу­ватися в адміністративних установах. Не можна було видавати українською мовою газети, журнали^-, книги.

Дата добавления: 2015-05-22