Народовці

Однак москвофільські тенденції, спроби зв'язати українців Галичини з російською ідеєю викликали силь­ний опір нової генерації інтелігенції. Група молодих письменників і громадських діячів — В.Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Ф.Заревич, К.Климкович, Є.Згарський, Д.Танячкевич та ін., продовжуючи демо­кратичні традиції своїх попередників, наприкін. 1861 — на поч. 1862 р. заснувала гурток (громаду) у Львові. Саме звідси бере початок народовська (українофіль­ська) течія. Вважаючи своїм ідеалом Т.Шевченка та «Руську Трійцю», галицькі народовці виступали за єдність українських земель, розвиток української літе­ратури на живій народній основі, створення єдиної літе­ратурної мови, обстоювали ідею окремішності україн­ського народу. Поряд із цим вони залишалися лояль­ними до австрійської влади.

Поступово народовський напрям перетворюється на найвпливовішу силу українського національного руху. Народовці пишуть і видають книжки і часописи на­родною мовою, творять народну літературу, намагають­ся наблизитися до народу. Першим їх друкованим ор­ганом був журнал «Вечорниці», який виходив протя­гом 1862 — 1863 рр. Видавали також журнали «Мета», «Нива», «Русалка», «Правда», газети «Діло», «Букови­на». На сторінках цих видань друкувалися найкращі твори як наддніпрянських, так і галицьких та буко­винських письменників.

Прагнучи об'єднати вияви національної самосвідо­мості з реальними інтересами народних мас, народовці започатковують й очолюють низку українських куль­турно-просвітницьких, господарських (передусім коо­перативних) та політичних організацій, що своїми роз­галуженнями сягали кожного села. Селянські маси, які завдячували цій діяльності не тільки поліпшенням своїх життєвих умов, але також новим почуттям люд­ської гідності та громадянської гордості, переймалися духом національної свідомості. Таке єднання селянства та інтелігенції Галичини не тільки на духовному, а й на практичному терені приводило до зміцнення націо­нального руху. Зокрема, важливою подією суспільно-полі­тичного життя Галичини стало створення в 1868 р. з ініціативи народовців культурно-освітнього товариства «Просвіта». Воно поставило за мету «спомагати на-родню просвіту в напрямках моральнім, матеріальнім і політичнім, поширювати дешеві книжки історичного, а також і економічного змісту». Першим його головою став учитель гімназії А.Вахнянин (1868—1870).

У 70 —80-х роках XIX ст. «Просвіта» відігравала провідну роль у громадському та політичному житті Галичини. У містах та містечках краю діяли філії това­риства, які ідейно та організаційно об'єднували численні місцеві осередки. «Просвіта» вела досить широку видав­ничу діяльність. Виходили у світ твори українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, газета «Читальня», літературно-наукові альманахи; що­річно читачі отримували «Народний календар». З «Про­світи» вийшла ініціатива створення друкованого орга­ну народовців — газети «Діло» (1880), першої полі­тичної народовської організації «Народна рада» (1885).

Редакторами книг, календарів та інших видань «Про­світи» були видатні діячі української культури О.Пар­тацький, В.Шашкевич, Ю.Целевич, Ю.Федькович, І.Франко, В.Лукич-Левицький, П.Огоновський, К.Пань-ківський, К.Левицький, Г.Хоткевич та ін.

Через друковані видання, читальні, самоосвітні, теат­ральні, вокально-хореографічні, музично-інструмен­тальні гуртки товариство несло в широкі народні маси

і культуру, і знання, і національну свідомість. Кожен захід «Просвіти»: будівництво Народного дому, кон­курси художньої творчості, спільні свят-вечері тощо — ставав важливим чинником консолідації українських народних мас. Безкорисливу просвітницьку робот.у вели гімназисти, студенти, священики, вчителі, інші галицькі інтелігенти.

«Просвіта» здійснювала діяльність переважно на гро­мадських засадах. Правда, за невелику плату доводи­лося наймати службовців філій та крайового товари­ства, а також деяких керівників художніх колективів. Кошти на просвітницьку діяльність здебільшого на­громаджували з членських внесків, різних платних за­ходів, а також пожертвувань меценатів.

За прикладом галичан буковинські народовці 1869 р. створили культурно-освітнє товариство «Руська бе­сіда». Активну участь у його діяльності брали Ю.Федь-кович, брати Г. і С.Воробкевичі, Н.Кобринська, З.Ма-ковей.

За таких умов на хвилі національного відродження у Львові в 1873 р. виникає Товариство ім. Т.Шевчен­ка, яке підтримали народовці. Задумане як осередок розвитку української мови та літератури, товариство поступово перебирало на себе роль лідера у форму­ванні української науки, перетворювалося у першу но­вітню українську академію наук. Переломним для това­риства був 1892 р., коли воно за новим статутом транс­формувалося в Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ). Відтоді, крім гуманітарних наук, набувають розвитку в межах НТШ більш як двадцять наукових комісій і такі дисципліни, як математика, фізика, хімія, біологія, право, економіка. Основним науковим органом товариства стали «Записки НТШ». Було започаткова­но низку періодичних видань — перших за нашу істо­рію україномовних журналів у галузях історії, філо­логії, права, демографії, математико-природничих наук.

Серед засновників товариства — письменник Оле­ксандр Кониський, філолог Омелян Огоновський, пер­ший голова товариства Кирило Сушкевич, видатний етнограф Володимир Шухевич, славетний фізик Іван Пулюй. Особливі заслуги перед НТШ має його багато-

літній голова — найвидатніший український історик усіх часів Михайло Грушевський. Він реформував то­вариство на зразок національних академій, розгорнув багатопрофільну наукову роботу його секцій та без­прецедентну за масштабами видавничу діяльність.

1885 р. народовці заснували свій керівний політичний орган — Народну раду на чолі з Ю.Романчуком. Вона оголосила себе спадкоємицею національної програми Головної Руської Ради з 1848 р. і послідовно домага­лася автономії для українських територій у межах Ав­стро-Угорщини.

Дата добавления: 2015-05-22