Загибель імперії Карла Великого, утворення держав середньовічної Європи

Карл Великий помер 814 р. та був похований в Ахені, де жив останні роки. По його смерті створена ним імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об’єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, у яких була спільною лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв’язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.

Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.

За онуків Карла Великого — Людвіга Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людвіг і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. У 842 р. Людвіг і Карл зустрілись у Страсбурзі та уклали угоду про спільні дії. Можливо, про цю подію ніхто б і не згадав, якби не славнозвісна “Страсбурзька клятва”, що її склали Людвіг Німецький і Карл Лисий. Коли брати промовляли клятву, виявилося, що дві групи франків, які прибули з братами, не розуміють одна одну. Людвіг звернувся до воїнів Карла німецькою мовою, а Карл до війська Людвіга — франко-романською (так називали засвоєну франками латинь). Цей факт засвідчив, що франки протягом чотирьох століть проживання серед галлів і римлян втратили рідну мову і злилися з місцевим населенням. “Страсбурзька клятва” є найдавнішою пам’яткою французької та німецької мов і, одночасно, початку складання французької, німецької та італійської народностей. Народність — тривка спільність людей, що утворюється з об’єднання племен. Її ознаками є: спільна територія розселення, існування власної самоназви, спільної мови, економічних зв’язків, культури, релігії. Лотар не мав достатньо сил для перемоги об’єднаних військ братів і вимушений був піти на поступки — погодитися на поділ імперії.

У 843 р. на з’їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав стосовно братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.

Дата добавления: 2015-05-23