Взаємовідносини між товаровиробниками та підприємствами з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини

Структура основних виробничих фондіву переробній промисловості України, 1999 р.

Засоби виробництва підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини

Основною складовою будь-якого виробничого процесу є засоби виробництва, які можна поділити на основні та оборотні фонди. В сфері переробного сервісу як і в інших галузях необхідне їх раціональне поєднання. Про існуючі пропорції свідчать дані табл. 1.

Основні виробничі фонди	Галузі
молочна	м'ясна	цукрова	зерносхо­вища	хлібопродуктів
Будівлі та споруди
Передавальні при-стоої
Машини і устатку­вання
Транспортні засоби
Інші основні виро­бничі фонди
Разом

Найбільшу частку в структурі основних виробничих фондів переробного сервісу становлять будівлі і споруди, машини й устаткування, що зумовлено специфікою харчової промисловості, яка полягає в необхідності будівництва переробних цехів, приміщень із зберігання сільськогосподарської сировини, придбання необхідного устаткування для її переробки і зберігання

тощо.

Як і в інших сферах аграрного сервісу в переробній галузі існує фізичний і моральний знос основних виробничих фондів. Методика кількісного виміру розмірів їх зносу принципово не різниться. Тому немає потреби її тут повторювати. Доцільніше розглянути особливості відтворювальних процесів у переробному сервісі. Поряд з розрахунком норми і розміру амортизаційних відрахувань тут визначають також ряд специфічних показників, таких як коефіцієнт введення, вибуття та оновлення основних фондів. Вони розраховуються відповідно так:

Квв = Ввв: ВОФк.р; Квиб = Ввиб: ВОФп.р; Конов = (Ввв - Ввиб): ВОФ,

де Ввв — вартість введених основних фондів за звітний період; Ввиб - вартість основних фондів, що вибули у звітному періоді; ВОФк.р - вартість основних фондів на кінець року; ВОФп.р - вартість основних фондів на початок року.

Наведені показники характеризують динаміку формування основних фондів і мають важливе значення для переробних підприємств і організацій.

Головними джерелами відтворення на підприємствах є амортизаційний фонд, прибуток, позичкові та залучені кошти. Останнім часом все більшого розвитку набувають лізингові угоди.

До оборотних фондів агросервісного підприємства належить вартість сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва, енергоносіїв, мастил тощо. Н процесі виробництва їх відтворення забезпечується шляхом відшкодування виробничих витрат за рахунок виручки.

Взаємовідносини між товаровиробниками та підприємствами з переробки і зберігання сільськогосподарської сировини будуються на договірних засадах, бо власниками готового продукту з давальницької сировини є товаровиробник. Характерна особливість взаємовідносин постачальників та переробників аграрної сировини полягає у значній сезонності, а в рослинництві - непередбачуваності і ризиковості.

Укладання договорів на постачання сільськогосподарської сировини на переробку та зберігання здійснюється як фізичними, так і юридичними особами. В договорах (угодах) зазначаються обов'язки та права обох сторін. Ці угоди становлять основу для планування майбутньої діяльності підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини. В них зазначаються обсяги постачання сировини з розбиванням по місяцях року, умови постачання (транспорт, транспортні витрати), якість сировини, ціни продажу, маркетингові тарифи на переробку, терміни оплати, додаткові умови договору.

Укладання договорів є основою планування діяльності переробних підприємств, визначення їх виробничого напряму, асортименту продукції та режиму роботи.

Ціни на сільськогосподарську сировину встановлюються на основі вільного ціноутворення (ринкової кон'юнктури) і затверджуються протоколом погодження цін при її купівлі переробним підприємством. У випадку переробки і зберігання давальницької аграрної сировини узгоджуються маркетингові тарифи на її переробку і зберігання. В протоколі узгодження цін зазначаються їх розміри та передбачувана якість. Крім того, можуть бути встановлені надбавки за перевищення якісних показників, регулярність постачання, перевищення обсягів постачання сировини тощо.

Рівень закупівельних цін на сільськогосподарську сировину коливається в значних межах по областях України і залежить від форми оплати, видів використаних кредитних ресурсів на придбання засобів хімізації, паливно-мастильних матеріалів, насіння, форм оплати (попередня оплата, оплата за фактом постачання, взаемозаліки) та ін. Розрахунки з виробниками сільськогосподарської продукції можуть відбуватись грошима, виробленою продукцією (якщо це передбачено угодою) за нормативами, визначеними тех­нічними умовами, та цінами, передбаченими в договорі узгодження ціни і тарифів.

Дата добавления: 2015-05-23