Кон’юнктура ринку, її типи

Сукупний та індивідуальний попит на робочу силу

Попит i пропозицiя робочої сили.
Індивідуальний попит — це попит окремого роботодавця (підприємця фірми). Він залежить від:
- попиту на продукцію фірми, оскільки робоча сила потрібна перш за все як виробничий ресурс для створення інших товарів та послуг. Попит на робочу силу є похідним від попиту на продукцію фірми;
- стану виробництва (розміру та ефективності капіталу, особливості технології, вдосконалення методів організації виробництва і праці);
- якості праці (освіта, професіоналізм, компетентність, винахідливість і т.д.).
Попит на робочу силу є також похідним від обсягу виробництва і загального фонду заробітної плати, який є в розпорядженні роботодавця. Чим нижче загальний розмір фонду з/п, тим більше найманих робітників може найняти роботодавець. І навпаки, чим вища з/п кожного із найманих робітників, тим менше їх кількість буде найнята.
Аналіз факторів, які впливають на величину попиту, дозволяє регулювати його. Можна виділити методи збільшення та методи скорочення попиту на робочу силу.
Методи стимулювання попиту на робочу силу:
- встановлення системи пільгового оподаткування та кредитування для галузей і регіонів, де бажано збільшити попит на робочу силу;
- відшкодування підприємству витрат, зумовлених пошуком, навчанням і наймом на роботу працівників;
- сприяння в забезпеченні підприємства матеріальними ресурсами, гарантування збуту продукції тощо за умови збільшення підприємством робочих місць;
- створення умов економічної зацікавленості підприємств в забезпеченні зайнятості інвалідів, молоді та інших груп населення, менш конкурентоздатних на ринку праці.
Методи скорочення попиту на робочу силу:
- встановлення додаткових податків за використання робочої сили;
- жорстка кредитна політика;
- зниження інвестицій;
- скорочення або відміна гнучких форм зайнятості тощо.
Сукупний попит — це попит всіх роботодавців, представлений на ринку праці.

Управлiння ринком працi неможливе без вивчення його кон’юнктури i тих процесiв, що впливають на цю кон’юнктуру.
Кон’юнкmура ринку — це спiввiдношення попиту i пропозицiї працi за конкретний перiод, яке визначає ставки заробiтної плати на конкретні види працi та piвeнь зайнятостi населення.
Видiляють три типи кон’юнктури:
- трудодефiцитна, коли на ринку працi спостерiгається нестача пропозиції працi;
- трудонадлишкова, коли icнує велика кiлькiсть безробiтних i вiдповiдно надлишок пропозицiї працi;
- рiвноважна, коли попит на працю вiдповiдає її пропозицiї.
Кожен тип ринкової кон’юнктури властивий тому чи iншому peгiоновi або сферi прикладання працi, утворюючи в сукупностi загальний ринок працi в країні.
Спiввiдношення попиту на робочу силу та її пропозицiї складається пiд впливом конкретної економiчної та соцiально-полiтичної ситуації, змiни цiни робочої сили (оплати працi), рiвня реальних доходiв населення. Залежнiсть цих величин графiчно зображено на рис. 13.1.

Рис. 13.1. Попит і пропозиція на ринку праці [6]

З рис.13.1. бачимо, що зростання реальної заробiтної плати Р₁ супроводжується збiльшенням пропозицiї робочої сили S_L (Q_L – обсяг зайнятості).
Заробітна плата з деяких причин зросла і перевищила рівноважну. За умови більш високих ставок збільшується кількість бажаючих йти працювати, тобто виникає безробіття.
У мipy зниження рiвня реальної заробiтної плати Р₃ (цiни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавцiв зростає. Рівень заробітної плати перестає стимулювати пропозицію праці, виникає дефіцит праці. У точцi перетину цих кривих попит D_L i пропозицiя S_L робочої сили збiгаються, тобто виникає piвнoвaгa на ринку працi.
Отже, коли ціна робочої сили вища вiд рiвноважної, мaє мiсце безробiття, якщо нижча – дефiцит працiвникiв.
На практицi загальна i структурна piвновагa попиту i пропозицiї робочої сили практично є недосяжними. Кон’юнктура ринку працi безпосередньо впливає на цiну робочої сили.
Цiна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кiлькостi споживчих тoвapiв i послуг, щоб працiвник міг:
- пiдтримати свою працездатнiсть i одержати необхiдну професiйно-квалiфiкацiйну пiдготовку;
- утримувати сім’ю i виховувати дiтей, без чого ринок працi не зможе поповнюватися новою робочою силою замiсть тiєї, котра вибуває;
- пiдтримувати нормальний для свого середовища piвень культури i виконувати обов’язок громадянина суспiльства, що також потребує витрат.
Цiна робочої сили виступає у виглядi заробiтної плати. Зауважимо, що висока заробiтна плата обмежує можливостi пiдприємця у наймi додаткових працiвникiв, скорочуючи попит на них, i навпаки, низький piвeнь зарплати дає можливiсть збiльшити кiлькiсть робочих місць.

Дата добавления: 2015-05-23