Наукова революція 19-20 століття та її роль у формуванні сучасної наукової картини світу

Філософія серця» П. Юркевича.

Памфіл Данилович Юркевич 1826 1874). Богословську освіту здобув у Полтавській Духовній Семінарії, яку завершив 1847 - 51 в Київській Духовній Академії. З 1851 викладав філософію (з 1861 - професор) в Київській Духовній Академії, Юркевич був представником «ідеал-реалізму», в теорії пізнання підкреслював значення емоційних елементів. Полеміка Юркевича проти матеріалізму і позитивізму привела в часи панування цих течій в російській суспільстві до нападок на нього з боку «прогресивної» журналістики, особливо М. Чернишевського, що призвело до його бойкоту. Філософію Юркевич визначають конкретним ідеалізмом, або «філософією серця». Він розвиває вчення про людину як вільну, індивідуальну, конкретну і відповідальне істота. Людина є центр, темою його філософії, а серце в його вченні - хоронитель і двигун фізичних сил людини, центр її душевного і духовного життя, багатогранних почуттів, хвилювань, пристрастей, центр її морального життя.

Радянські дослідники долали філософію Юркевича як «релігійне, об'єктивно-ідеалістичне вчення про світ як продукт діяльності бога, духу»

З 17 століття формується філософія Нового часу. Її основною особливістю є орієнтація на науку, в той час, як середньовічна філософія орієнтувалася на релігію, а філософія епохи Відродження - на мистецтво. Формується наукова картина світу, в основі якої лежать закони, відкриті Галілеєм, Кеплером і Ньютоном. Формується цілісна наукова теорія механіки, що активно використовує математику в якості інструменту. Вона пояснює природу виходячи з неї самої, не вдаючись до сверх'ественним силам.

Для філософії епохи Наукової революції характерні кілька особливостей: редукціонізм - тобто прагнення розглядати складні явища повністю за аналогією з простими, зводити їх до простих без залишку; метафізічность - тобто явища розглядалися ізольовано один від одного, поза загального розвитку. Суперечності, як джерело розвитку або заперечувалися взагалі, або абсолютизувалися, тобто виділялася лише одна сторона протиріччя; і неповний розрив з теологією - наприклад, незважаючи на те, що рух планет пояснювалося виходячи із закону всесвітнього тяжіння, створення Сонця і планет відносилося до Бога і джерелом, першопричиною їх руху також мислився Бог.

Іноді "науковою революцією" називають також значні відкриття (нових об'єктів, процесів, законів) або видатні винаходи (інструментів, методів), які значно впливають на науку й прискорюють її розвиток. Проте в таких випадках маємо справу скоріше з метафоричним, оцінним використанням поняття. Під науковою ж революцією в точному розумінні поняття мається на увазі саме кардинальна зміна наукової картини світу, тобто системи найзагальніших ідей та уявлень про дійсність або певний її аспект (біологічний, фізичний, астрономічний тощо).

Науко́ва карти́на сві́ту — особлива форма систематизації знань, якіснеузагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Вплив філософсько-світоглядних передумов на наукова творчість, на інновації в галузі науки не можна трактувати надмірно спрощено і категорично.
58. наукова картини світу. Розвиток науки та виникнення трансгуманізму.

Науко́ва карти́на сві́ту —особлива форма систематизації знань, якіснеузагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень про загальні властивості ізакономірності об'єктивного світу, наукова картина світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук (фізична картина світу, біологічна картина світу, геологічна картина світу). Картини світу окремих наук, у свою чергу, включають в себе відповідні численні концепції — певні способи розуміння і трактування будь-яких предметів, явищ і процесів об'єктивного світу, що існують у кожній окремій науці.^[1]

У процесі пізнання навколишнього світу результати такого відображаються і закріплюються в свідомості людини у вигляді знань, умінь, навичок, типів поведінки і спілкування. Сукупність результатів пізнавальної діяльності людини утворює певну модель (картину світу). У історії людства було створено й існувало досить велика кількість самих різноманітних картин світу, кожна з яких відрізнялася своїм баченням світу і специфічним його поясненням. Однак прогрес уявлень про навколишній світ досягається переважно завдяки науковому пошуку. У наукову картину світу не входять часткові знання про різні властивості конкретних явищ, про деталі самого пізнавального процесу. Наукова картина світу не є сукупністю всіх знань людини про об'єктивний світ, вона являє собою цілісну систему уявлень про загальні властивості, сферах, рівнях і закономірності реальної дійсності. ^[1]

Наукова картина світу включає в себе уявлення про: • фундаментальних обєктах, з яких покладаються побудованими всі інші обєкти, що вивчаються відповідної наукою; • типології досліджуваних обєктів; • загальних особливостях їх взаємодії; • просторово - часовий структурі реальності.

Всі ці уявлення можуть бути описані в системі онтологічних постулатів, за допомогою яких описується картина досліджуваної реальності і які виступають як основа наукових теорій відповідної дисципліни. Наприклад, постулати, згідно з яким світ складається з неподільних атомів і їх взаємодія здійснюється як миттєва передача сил по прямій; атоми і утворені з них тіла переміщуються в абсолютному просторі з плином абсолютного часу, описують картину світу, що склалася в другій половині XVII ст. і що отримала згодом назву механічної картини світу.

Перехід від механічної до електродинамічної (остання чверть XIX ст.), А потім до квантово-релятивістської картині фізичної реальності (перша половина XX ст.) Супроводжувався зміною системи онтологічних принципів фізики. Особливо радикальним він був у період становлення квантово-релятивістської фізики (ломка принципів неподільності атомів, існування абсолютного простору-часу, лапласовской детермінації фізичних процесів).

Формування наукової картини світу завжди протікає не тільки як процес внутрінаучного характеру, а й як взаємодія науки з іншими галузями культури.

Наукова картина світу стає основою для формування узагальненої характеристики предмета дослідження, забезпечує систематизацію знань у рамках відповідної науки. З нею повязані різні типи теорій наукової дисципліни (фундаментальні та прикладні), а також досвідчені факти, на які спираються і з якими повинні бути узгоджені принципи картини реальності.

К. Ясперс, наприклад, виділяв два етапи в історії науки: перший етап - "становлення логічно і методично усвідомленої науки - грецька наука і паралельно начала наукового пізнання світу в Китаї та Індії"; другий етап - "виникнення сучасної науки, що виростає з кінця Середньовіччя, рішуче утверджується з XVII ст. і розгортається у всій своїй широті з XIX ст."

Трансгуманізм -футуролог Макс Мор. дає трансгуманізму два визначення. Одне з визначень - трансгуманізм як інтелектуальне та культурне громадський рух, який підтримує можливість і бажаність цілеспрямованого фундаментального розширення людських можливостей, особливо за рахунок розвитку і поширення технологій, здатних значно посилити людські здібності (інтелектуальні, фізичні і психологічні), позбутися від старіння, хвороб і набути якісно нові можливості.

А друге - трансгуманізм як філософське вчення про наслідки, можливості та потенційної небезпеки так званих "emerging" технологій *, які дозволять людині подолати характерні для нього фундаментальні обмеження. А також суміжне вчення про моральні й соціальні аспекти розробки і застосування подібних технологій. * "Emerging technology" - узагальнюючий термін, що позначає такі багатообіцяючі технології, як: нанотехнологія, біотехнологія, інформаційна технологія, а також когнітивна наука.

• Біотехнології (генетична інженерія, створення корисних симбіонтів (мікрофлори), пряме хірургічне втручання. Нанотехнологія-це технологія маніпуляції об'єктами у молекулярних масштабах. Інформаційні та когнітивні технології дозволять досягти таких цілей, як розширення інтелектуальних здібностей людини; створення штучного інтелекту для допомоги в когнітивної діяльності людини; управління психікою; здійснення прямого інтерфейсу "мозок-комп'ютер". Завдяки цим модифікаціям людина виходить за природні рамки і стає "Трансчеловек". Позбавленим генетичних недоліків, непідвладним хвороб, здатним виносить нелюдські навантаження, досягли практичного безсмертя.

Дата добавления: 2015-05-23