Мельник Андрій

Степан Бандера – політичний діяч, ідеолог українського національного руху. Народився в Галичині у родині священика. З 1927 р. – член УВО. З 1929 – член ОУН, а згодом один з її керівників. У 1934 р. його було засуджено польським судом до смертної кари, змінено на довічне ув’язнення. В 1939 р. з початком війни було визволено. У лютому 1940 р. Бандера зі своїми однодумцями створює Революційний провід ОУН, а в 1941 р на II Великому зборі Проводу стає його головою. У 1947 р. – його обрано головою проводу ОУН, керував боротьбою українського національного підпілля проти радянської влади. У своїх статтях обстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 р. – вбито у Мюнхені агентом радянських спецслужб Сташинським.

Андрі́й Ме́льник (* 12 грудня 1890, Воля Якубова Дрогобицького повіту на Львівщині — † 1 листопада 1964, Клерво, Люксембург) — полковник армії УНР, військовий і політичний діяч.

У 1914—1916 Мельник командував сотнею Легіону Українських Січових Стрільців на австрійсько-російському фронті. 4 вересня 1916 потрапив у російський полон, потім втік з нього. У січні 1918 року став одним з організаторів Куреня Січових Стрільців. З січня 1918 року був призначений начальником штабу куреня, з березня, після сформування полку Січових Стрільців, начальник штабу полку. Під час повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського — заступник командира Осадного Корпусу, а з січня 1919 року — виконуючий обов'язки командира корпусу. З 19 грудня 1918 отаман Армії УНР. У листопаді 1918 року брав участь у Мотовилівському бою 1918 року. У березні-червні 1919 — начальник Штабу Дієвої Армії, у липні-серпні 1919 року — помічник коменданта групи Січових Стрільців. У кінці 1919 року був інтернований польськими військами у Рівному. У 1920—1921 — інспектор військових місій УНР у Празі. У 1922 повернувся в Галичину, де став співзасновником УВО, а згодом крайовим комендантом. У квітні 1924 Мельник був заарештований польською поліцією і засуджений до 4-річного ув'язнення. Після звільнення продовжував займатися громадсько-політичною діяльністю. У 1932—1938 — член правління видавничої спілки «Діло», у 1933—1938 — голова Головної Ради Католицької Асоціації Української Молоді «Орли», член Товариства українських комбатантів «Молода Громада». у 1934 — член сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН. 11 жовтня 1938 став головою ОУН. З 26 лютого 1944 був ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення у 1945 жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947 на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Помер у Клерво (Велике герцогство Люксембург), похований у м. Люксембург.

Дата добавления: 2015-05-23