Науково-технічний прогрес і його вплив на розвиток світової системи господарства у повоєнний період

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми – визначити основні тенденції розвитку націо­нальних економічних систем і напрями розвитку економічної думки під впливом науково-технічної революції.

Вивчення цього питання слід розпочати з загальної характе­ри­стики розвитку господарства суспільств Західної цивілізації, но­вих правил і способів вирішення нагальних проблем і вик­ликів, що з’явились у другій половині XX ст. У логічній і хроно­логіч­ній послідовності етапи розвитку Західної цивілізації у по­воєн­ний період можна подати так: післявоєнна відбудова еконо­мік Західної Європи; бурхливе економічне зростання, розбудова су­спільства загального добробуту, формування змішаних еконо­мік; реалізація ідеї людиноцентризму через створення системи соціа­льного забезпечення; кризи середини 1970–1980-х рр. і за­соби їх подолання. Розглядаючи цю послідовність, слід устано­вити причини і наслідки кожної ланки, передати змістовне на­повнення кожного процесу і явища.

Серед низки факторів впливу на розвиток суспільств Західної цивілізації слід акцентувати увагу на науково-технічному та тех­нологічному (розгор­тання сучасної науково-технічної револю­ції). Необхідно розкрити зазначені фактори та показати особли­вості їхньої дії в окремих країнах.

Слід розуміти, що науково-технічна революція (НТР)– скла­дова науково-технічного прогресу, серцевиною якого, власне, є прогрес науки і процес відтворення техніки, зокрема створення нової техніки в глобальних масштабах. Власне, це – докорінне перетво­рення продуктивних сил, перехід їх у якісно новий стан на засадах перетворення науки на провідний чинник розвитку господарства.

До Другої світової війни відбулося дві загальні (глобальні) технічні рево­люції: перша (кінець XVIII – початок XIX ст.) була складовою промислового перевороту й ознаменувалася поши­ренням і за­стосуванням парового двигуна, робочих машин і формуванням машинобудування, а друга (кінець XIX – початок XX ст.) пов’я­зувалась із такими процесами, як механізація й електрифікація виробництва.

Початок (або перший етап)третьої хвилі НТРприпав на 1950–1970-ті рр. Цьому сприяв стрімкий розвиток фундамен­тальних наук, який відкрив небачені раніше можливості впливу науки на виробниц­тво завдяки продукуванню передових тех­нологій.

До найхарактерніших особливостей НТР 1950–1970-х рр. від­носяться такі:

– революційні зміни в науці (передусім у фундаментальних науках: фізиці, математиці, біології, хімії);

– розвиток прикладних наук і значення їх у доведенні успі­хів НТР до ринку;

– оптимізація взаємодії науки та виробництва й створення на цій основі єдиного комплексу: наука – техніка (технологія) – виробництво (наука стає самостійною провідною виробничою силою, а виробництво – технологічним застосуванням науки);

– виникнення нового напряму науково-технічного прогресу – автоматизації (часткова або повна заміна участі людини в отри­манні, перетворенні й використанні енергії, матеріалів і ін­фор­мації автоматизованими засобами виробництва);

– запровадження гнучких автоматизованих систем (ГАС), основою яких стало виникнення верстатів із числовим програм­ним управлінням; створення роботів; комп’ютеризація;

– запровадження автоматизованих систем управління (АСУ), проектування тощо.

Необхідно також визначити зміни у сві­тових економічних зв’язках під впливом НТР:

– поглиблення спеціалізації та підвищення експортних квот;

– зміна пріоритетних об’єктів розміщення капіталу та фор­мування нових шляхів переміщення капіталу (вивезення капіта­лу з індустріально розвинених країн замінює переміщення капі­талу між високорозвиненими країнами, учасниками НТР: США – Канада; США – Західна Європа; Японія – США – Західна Єв­ропа).

НТР зумовила нові пропорції між сферою матеріального ви­робництва та невиробничою сферою – інфраструктурою, галу­зями, що обслуговують матеріальне виробництво – торгівлею, банківською справою, освітою, сферою побутових послуг. Чи­сель­ність зайнятих в інфраструктурі зростала швидше, ніж у ма­те­ріальному виробництві (у США вже 1960-ми рр. вона випе­ре­дила матеріальне виробництво в абсолютних розмірах).

У цілому НТР підвищила ефективність економіки, змінила співвідношення між результатами виробництва та його витрата­ми. Попередній екстенсивний тип розвитку економіки поступа­ється інтенсивному типу. Виникає новий пріоритетний напрям у розвитку економіки – наукомісткість виробництва.

Переходячи до розгляду економічної політики зростання, необхідно встановити головні цілі урядів розвинених країн і звер­нути увагу саме на ті, що ґрунтувалися насамперед на кейнсіанських принципах, а саме: забезпечення повної зайня­тості, скоро­чення нерівності заробітної плати і загальне підви­щення добро­буту людей. Далі слід звернути увагу на фактори сприяння дося­гненню економічного зростання, а саме: поши­рення принципів взаємного співробітництва та соціального парт­нерства; об’єднан­ня інтересів власників капіталу, працедавців, профспілок; про­грес наукової організації праці; використання потенціалу менш розвинутих країн за посередництва трансна­ціональних корпорацій (ТНК) тощо.

Аналізуючи становище Англії та Франції, слід зосередитися на елементах державного регулювання уряду лейбористів і еко­номічному курсі Ш. де Голля.

Вивчаючи економіку США, слід установити причини світо­во­го лідерства цієї країни у повоєнний період. Для цього необ­хідно акцентувати увагу на чинниках економічного зростання та впро­вадженні НТР в економіку США у 1950–1970-ті рр. Важ­ли­во за­значити, що вирішальну роль у цьому питанні відіграло створен­ня інституціонального середовища, сприятливого для НТР і дальшого економічного зростання. Серед основних його складо­вих відзначаються: свобода підприємництва і особисто­сті; повага громадян до закону; мобільність населення з метою більш раціо­нального розміщення ресурсів; відсутність особистої залежності людей та ін. Крім цього, потребують ретельного вив­чення напря­ми структурної перебудови економіки США під впливом НТР.

Успішний приклад економічного поступу та зростання де­мон­струвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюю­чись на економічного лідера Південно-Східної Азії. Під час вив­чення «економічного дива» Японії слід насамперед виявити об­меження зро­стання економіки, а вже далі – реформи та їхню предметність. Визначаючи особливості «японського дива», слід також звернути увагу на особливі форми відносин праці та висо­кий рівень капіталовкладень у національному доході. Завершити розгляд економічних успіхів Японії слід вивченням політики держави щодо прискорення НТР.

Дата добавления: 2015-05-23