Серпневий «путч» 1991р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови

Серпне́вий путч — спроба державного перевороту в СРСР 19—21 серпня 1991 року, коли самопроголошений «Державний комітет з надзвичайного стану» (ДКНС) в складі О. Д. Бакланова, В. А. Крючкова, В. С. Павлова, Б. К. Пуго, В. А. Стародубцева, А. І. Тізякова і Г. І. Янаєва. Намагався усунути від влади Президента СРСР Михайла Горбачова. Був направлений на відновлення влади партійно-державної номенклатури. Путчисти заявили, що президент СРСР М. С. Горбачов не може виконувати свої обов'язки за станом здоров'я. Його функції були покладені на віце-президента Янаєва. У Москву були введені війська, а Горбачов блокований на дачі в Криму. Заборонялися діяльність опозиційних КПРС суспільних об'єднань і випуск демократичної преси, відновлювалася цензура. Опір заколоту організувало керівництво Російської Федерації на чолі з президентом РРФСР Б. М. Єльциним, що спиралося на підтримку росіян, передусім населення Москви. Путч закінчився невдачею. Наслідки: падіння комуністичного режиму і прискорення розпаду CPCР. Проголошення незалежності України по-новому поставило питання її державного, економічного та політичного розвитку. 9 вересня 1991 р. - на території республіки запроваджувався обіг купонів багаторазового використання (так почався вихід України з рубльової зони). 8 жовтня з’явився закон «Про громадянство України», 4 листопада – «Про державний кордон». Постанова від 4 вересня про підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора започаткувала відмову від радянської символіки. 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради видала Указ «Про державний гімн України». А 28 числа Верховна Рада проголосила синьо-жовтий прапор державним, малим гербом України став тризуб. Реакція світового співтовариства на результати всенародного референдуму була схвальною, до кінця місяця незалежність України визнали 68 держав. 2 липня 1993 р. Верховна Рада України схвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». В них наголошувалося, що неодмінною умовою розбудови незалежної Української держави є її активне та повномасштабне входження до світового співтовариства. Протягом 1992–1993 рр. Україна вступила в безпосередні дипломатичні зв’язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін., приєдналася до паризької «Хартії для нової Європи», стала членом НБСЄ, багатьох міжнародних організацій, зокрема Світового банку, Міжнародного Валютного Фонду. Україна виступає проти перетворення СНД на нове державне утворення і заперечує надання СНД статусу суб’єкта міжнародного права. У жовтні 1993 р. Верховна Рада затвердила воєнну доктрину, в якій проголошувалося, що Україна не бачить у сусідніх країнах супротивників, а її Збройні сили призначені лише для гарантування національної безпеки. Підписання 14 січня 1994 р тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. 3–7 березня український президент відвідав США, де підписав заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. Першою з-поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєдналася до програми співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру». 23 березня 1994 р. Президент Л. Кравчук підписав у Брюсселі договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом.

Дата добавления: 2015-05-23