Теорія очікування Бем-Баверка

Історична школа Німеччини: Рошер, Гільдебранд, Шмоллер, Бюхер.

Засновником німецької історичної школи був Вільгельм Георг Фрідріх І Рошер — провідний німецький економіст, професор Лейпцизького університету, автор праць "Програма лекцій з історичного методу" (1854), "Історія І англійської політичної економії XVI—XVII століть" (1851), "Система політичної економії" (1854—1894), "Історія національної політичної економії" (1874) І та ін.

Стверджував, що не існує єдиної політичної І економії та універсальних законів господарського І розвитку всіх націй, оскільки генезис господарського життя кожної країни є специфічним, залежним від її геополітичного становища, конкретно-історичних та І природних умов, традицій і звичаїв, розвинутості політичних інститутів тощо.

Критикуючи методологію класичної школи, вчений звертав увагу на те, що окремі індивіди керуються у своїх вчинках не лише прагненням економічної вигоди, але і суспільними інтересами, сімейними турботами, почуттям національної єдності тощо.

Б. Гільдебранд у «Політичній економії сучасного і майбутнього» стверджує, що політична економія – наука про закони економічного розвитку нації. Тут ми стикаємося з різночитанням. Якщо у Рошера «принципи» то у Гільдебранда «закони розвитку», а це вже більш широке тлумачення. Але залишається головне – закони національні, а не планетарні. Важливим представником цієї школи був К. Кніс, автор праці «Політична економія, розглянута з історичної точки зору» (1853), який піддав сумніву існування і природних законів в ім’я свободи, і законів розвитку Гільдебранда. Це теоретичне сум’яття у поглядах засновників школи намагалась зняти молода історична школа. Хоча і без успіху. Але при інших рівних умовах «історична школа була одним з найбільших інтелектуальних досягнень Німеччини XIX століття». Історичний метод у політекономії входить і сьогодні до її методологічного арсеналу.

Р.Шмоллер, К.Бюхер виступали передусім проти марксизму, поширювалися із надзвичайною швидкістю серед німецького пролетаріату. У цьому полягала головна відмінність нової історичної школи від старої, що протистояла у першій половині в XIX ст. класичної школі, і утопічному соціалізму.

Бюхер розробив періодизацію економічної історії людства, яка включала три види господарств:

> замкнуте домашнє господарство (без обміну);

> міське господарство (виробництво для зовнішнього споживача);

> народне господарство (товари проходять кілька етапів, перш ніж потрапити до споживача).

Центральна ідея теорії очікування — виникнення прибутку (процента) на капітал — була коротко викладена О. Бем-Баверком. Однак цілісна теорія очікування О. Бем-Баверка, викладена в книзі "Позитивна теорія капіталу", попри її суб'єктивізм, містить чимало гострих положень. Під їх впливом, як висловився Дж. Хікс у книзі "Вартість і капітал", кожен, "хто займається вивченням капіталу, рано чи пізно стає жертвою теорії Бем-Баверка, але потім більшість дослідників врешті-решт відмовляються від цієї теорії, навіть якщо її нічим замінити". Ця теорія приваблює формальною ідеєю відмови від думки про походження процента на капітал завдяки продуктивності останнього. За версією її автора, робітники, на відміну від капіталістів, недооцінюють майбутнє, не бажаючи очікувати плодів своєї праці. Капіталісти, навпаки, віддають перевагу "непрямим" перед "прямими" методами виробництва, які потребують порівняно більше часу. На цьому відрізку приріст сукупного продукту від дії "первинних" факторів виробництва зменшується. Тому, вважав Бем-Баверк, чим більше "капіталізована" економіка, тим нижча норма приросту продукції, і відповідно — норма процента, оскільки її визначення розглядається ним як результат обміну праці на продукти споживання.

Отже, Бем-Баверк, відкидаючи "теорію утримання" Н. Сеніора, подібно до К. Маркса визнає виникнення "додаткової вартості" у процесі перенесення капіталом своєї вартості на продукт, але, на відміну від нього, звертається до уявлюваної ним причини "самозростання вартості", а саме — до часу, протягом якого обертається капітал. Більше того, на відміну від Маркса, О. Бем-Баверк твердить, що процент на капітал є загальноекономічною категорією, яка виникає не тільки при капіталізмі, але й там і тоді, де має місце обмін товарів поточного і майбутнього споживання. Але О. Бем-Баверк залишається вірним суб'єктивізму, заявляючи про існування трьох незалежних "причин", з яких люди виражають готовність купити блага саме сьогодні, через що в остаточному підсумку й утворюється процент на капітал. Він пов'язує це з постійним існуванням у суспільстві малозабезпечених людей, одні з яких сподіваються на збагачення, а інші — ні.

Дата добавления: 2015-05-23