Мовою документів

Із Декларації двадцяти шести держав про боротьбу з агресорами 1 січня 1942 р.
"Уряди, що підписали цю Декларацій... заявляють: 1) Кожний Уряд зобов'язаться використати всі свої ресурси, воєнні чн економічні, проти тих членів Троїстого пакту і тих, що приєдналися до нього, з якими цей Уряд перебуває у стані війни.

2) Кожний Уряд зобов'язується співробітничати з іншими Урядами, які підписали цю Декларацію, і не укладати сепаратного перемир'я або миру з ворогами.

До наведеної вище Декларації можуть приєднатися інші нації", які надають або можуть надавати матеріальну допомогу і сприяти боротьбі за перемогу над гітлеризмом".

Надалі до декларації приєдналося ще чимало країн. У декларації проголошувалося, що повна перемога над агресорами необхідна для захисту життя, свободи і незалежності народів. Важливими дипломатичними документами, що покріпили антигітлерівську коаліцію, були радяисько-британський договір "Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та "її спільників у Європі та про співробітництво після війни" від 26 травня 1942 р., а також радянсько-америкзнська угода "Про принципи, застосовувані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії" від 11 червня 1943 р.

У цілому антигітлерівська коаліція зміцнювалася не тільки офіційними угодами, а й глибокою та взаємною симпатією народів країн, що боролися проти гітлеризму.

4. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті
Смоленська битва. У литші-вересні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися бої величезного масштабу. На західному напрямі німецька група армій "Центр" 10 липня розпочала наступ на Смоленськ. їй протистояли головні сили Західного фронту (командувач С. Тимошенко), які не встигли організувати тривку оборону і значно поступалися агресорові в силах і засобах; потужні танкові угруповання німців форсували Дніпро і 16 липня захопили Смоленськ. Але контрудари Червоної армії під Оршею, Вітебськом, Великими Луками і Смоленськом змусили нацистів уперше в перебігу другої світової війни перейти до оборони, групу армій "Центр" було зупинено на підходах до Москви. Під час Смоленської битви з'єднанням, що найбільше відзначилися, вперше в Червоній армії було присвоєно найменування гвардійських.

Оборона Києва. 7 липня розпочалася героїчна оборона столиці України Києва, що тривала 72 дні.

Захищали місто частини Південно-ЗахІдного фронту під командуванням генерал-полковника М. Кирпоноса. Незважаючи на героїчний опір захисників, німецькі війська захопили Київ.

10 вересня танкові з'єднання Гудеріана вже були в Чернігові. 15 вересня німецькі танкові частини з'єдналися в районі Лохвиці на Полтавщині. За запізнілим наказом Ставки радянські війська намагалися вийти зоточення. Під час бойових дій загинув М. Кирпо нос із частиною свого штабу, інші потрапили в полон.

Оборона Одеси. Під Одесою, де спільно з німецькими військами вели наступ 18 румунських дивізій, окупантів було зупинено. Це велике місто, важливий промисловий центр і порт захищала окрема Приморська армія, підтримувана Чорноморським флотом. Оборона Одеси тривала з 5 серпня по 16 жовтня 1941 р.! Оборона Севастополя. У другій половині жовтня 1941 р. гітлерівці прорвалися до Криму, але їхня спроба відразу оволодіти Севастополем успіху не мала. Оборона Севастополя тривала 250 днів — Із 30 жовтня 194І р. по 1 липня 1942 р., скувавши значні сили противника. Обороною Севастополя командував генерал І. Петров.

Бої за Ленінград. Спроба 'німців відразу захопити місто зазнала краху. Ворога було зупинено в середині липня 1941 р. Фінська армія з півночі вийшла на старий кордон між Фінляидіею та СРСР і фактично припинила бойові дії. Наступ на Ленінград стримували радянські війська, які вели бої у Прибалтиці та захищали півострів Ганко. Лише наприкінці серпня — на початку вересня нацисти відновили наступ на місто. 8 вересня ворог захопив Шліссельбург, блокувавши Ленінград із суходолу. Розпочалася блокада Ленінграда, яка тривала 900 днів. Протягом 611 днів місто постійно бомбардували та обстрілювали з важкої артилерії. У жовтні 1941 р. німці спромоглися захопити Тихвін, що значно ускладнило ситуацію навколо Ленінграда і в самому місті. У грудні 1941 р. радянські війська вибили ворога з Тихвіна, що забезпечило зв'язок між містом і країною через Ладозьке озеро. Цією "дорогою життя" з міста було евакуйовано і врятовано від голодної смерті 550 тис. осіб.

Підсумки початкового етапу. За перші п'ять місяців війни Німеччина та Ті союзники окупували Прибалтику, Білорусь, Молдову, майже всю Україну, в тому числі частину Донбасу і Криму, а також західні області Росії. Територія, захоплена ворогом, становила понад 55 млн кв. км. До війни на ній проживало 74,5 млн душ. До кінця літа 1941 р. в німецький полон, за даними начальника генерального штабу вермахту Ф. Гальдера, потрапило близько 4 мли солдатів і офіцерів Червоної армії. Там опинилися цілі з'єднання. Навіть штаб Південно-Західного фронту був знищений ворогом.

Головною причиною тих величезних втрат, яких зазнав Радянський Союз у перший рік війни, були грубі помилки н прора-хунки політичного та військового командування, особливо И. Сталіна.

Однак, незважаючи на тимчасові поразки СРСР, гітлерівський задум "блискавичної війки" провалився.

Прикордонні бої, оборона Києва, Одеси, Севастополя, битви за Ленінград, Смоленськ зірвалк плани, розроблені німецькими генералами. На жодному з трьох головних стратегічних напрямків гітлерівська армада не зуміла досягти поставлених цілей.

Московська битва. Наступ ворожих військ на Москву розпочався ЗО вересня 1941,р. Так почалась операція '"Тайфун". Танковими ударами ворог прорвав оборону радянських військ і підійшов до Вязьми, захопив м. Орел і оточив радянські частини в районі Вязьми. 5 жовтня Державний комітет оборони ухвалив рішення про захист Москви. 19 жовтня,у Москві було запроваджено стан облоги. Командувачем оборони Москви було призначено Г. Жукова.

15 листопада 1941 р. розпочався новий наступ німців на Москву, Після кровопролитних боїв вони наблизилися на відстань 25-30 км до міста. Німецькі офіцери, дивлячись у біноклі, бачили Кремль і готували парадну форму до параду на Красній площі. Одначе 5-6 грудня 1941 р'. радянські війська перейшли в контрнаступ, унаслідок якого було визволено Калінін, Калугу, Клин. В грудня Гітлер видав директиву про перехід до оборони. 13 грудня московське радіо повідомило про поразку ворога. Контрнаступ радянських військ тривав до квітня 1942 р. Загалом німецькі частини було відкинуто на 100-250 км від Москви; повністю визволено Московську, Тульську області, частково — Ка-лінінську,,Смоленську, Орловську, Курську.

Перемога Червоної армії під Москвою мала велике стратегічне значення.

5. Напад Японії на Перл-Гарбор і початок бойових дій на Тихому океані
Японія, підписавши Троїстий пакт, дістала від Німеччини та Італії санкцію на перетворення на "зону процвітання Японії" всієї Євразії на схід від 70° довготи.

Задум японського командування полягав у тому, щоби раптовим ударом розгромити Тихоокеанський флот США, здобути панування на морі та в повітрі, а після цього висадити десанти на Філіппінах, у Бірмі, Малайзії, Індонезії. 7 грудня 1941 р. Японія підступно атакувала 350 літаками американську військово-морську базу Перл-Гарбор. Того дня американці втратили 19 військових кораблів. 272 літаки і понад 3 тис. вояків. 8 грудня США і Велика Британія оголосили війну Японії.

11 грудня Німеччина й Італія заявили про свій намір воювати зі Сполученими Штатами. Отже, на кінець 1941 р. всі великі держави були втягнуті у другу світову війну.

У той час японські війська здійснили широкий наступ у Пів-денно-Східній Азії. До травня 1942 р. було загарбано Малайю, Бірму, острівні Індонезію та Філіппіни. Японія оволоділа також англійськими військово-морськимн базами — Сінгапуром і Гонконгом, окупувала численні острови в Тихому океані (належали Великій Британії та США), вдерлась у Східну Індію. Таким чином, було загарбано величезну територію площею 3,8 млн км3з населенням 150 млн душ.

Чим можна пояснити такі значні успіхи Японії?

· Японія значно краще була підготовлена до війни, її стратеги "передбачали дедалі більшу роль авіації в морських битвах, японський флот мав повну перевагу в авіаносцях.

· Суходільні війська Японії добре взаємодіяли з флотом та авіацією, були краще підготовлені до дій у тропіках, вирізнялися більшою маневреністю, витривалістю й рухомістю.

· США не мали значної суходільної армії, армія і флот Британії були пов'язані воєнними діями в Європі та Африці.

· Японія вела свої наступальні дії під гаслами "Азія для азійців", "Визволення від білого імперіалізму" і досягла не тільки розуміння азійських народів, а й часто — співпраці з урядами ряду країн Азії.

Але невдовзі ситуація змінилася. США і Велика Британія поквапом перекидали свої сили з Атлантики до Тихого океану, до того ж вони мали значно більший економічний потенціал, ніж Японія. Хижацька експлуатація завойованих територій неминуче викликала відсіч місцевого населення. Війна в Азії та на Тихому океані набула тривалого характеру.

6. Війна в Північній Африці
Воєнні дії розгорталися не лише в Європі й на Далекому Сході, а й на півночі Африки. У 1940—1941 рр. італійські фашисти мали намір створити імперію в Африці та обернути Середземне море на "внутрішнє море" Італії. У серпні вони захопили Британське Сомалі, частину території Кенії та Судану, в середині вересня вдерлися з Лівії до Єгипту, намагаючись підійти до Суеца. Проте незабаром їх було зупинено, а в грудні розбито англійськими військами. У січні—травні 1941 р. англійські війська визволили від італійців Британське Сомалі, Кенію, Судак, Ефіопію та інші країни.

На початку 1941 р. до Північної Африки на допомогу італійським військам прибув німецький танковий корпус на чолі з генералом Е. Роммелем. Розгорілися запеклі бої. Внаслідок операції "Крусейдер" британські війська визволили від агресорів майже всю Кіренаїку. але невдовзі втратили її. Ініціативою заволоділи держави Троїстого союзу. У червні 1942 р. німецько-італійське командування здійснило наступальну операцію під кодовим найменуванням "Тезей", метою якої було оволодіння Тобруком і вихід на єгипетський кордон. Після кровопролитних боїв 19 червня 1942 р. Тобрук було оточено, і вже наступного дня німецькі танкові частини за підтримки авіації розпочали його штурм. 21 червня гарнізон капітулював, до полону потрапило 33 тис. англійських солдатів та офіцерів. Подолавши за час наступу майже 600 км, німецько-італійсь-кі війська здобули великі трофеї та завдали значних втрат британській армії, шо сягнули 80 тис. вояків.

Англійці закріпилися на заздалегідь підготовлених оборонних рубежах біля Ель-Аламейна У зв'язку з успішним просуванням німецько-італійських війок Гітлер і Муссоліні відмовилися від наміченої операції "Геркулес", яка мала на меті: загарбання Мальти, і вирішили продовжити^наступ, "щоби відторгнути Єгипет від Англії".

Лише у жовтні-листопаді 1942 р. після, висадження в Північній Африці відбувся корінний перелам на користь союзників:, англійці здобули перемогу під Ель-Аламейном, англо-америкак-ські війська висадилися в Алжирі й Марокко, а потім розпочали наступ на Туніс. 12 травня 1943 р. після тривалих боїв італо-німецькі війська капітулювали. Вся Північна Африка опинилася під контролем Великої Британії та США.

1. Сталінградська битва, її наслідки та значення
Після поразок радянських військ навесні 1942 р. противник повністю перехопив стратегічну ініціативу і розпочав великомасштабний наступ на півдні. 23 серпня німецькі війська, прорвавши радянську оборону, вийшли до р. Волги. З 12 вересня бої точилися вже у самому Сталінграді. Оборону міста здійснювали частини 62-ї (командувач генерал В.Чуйков), 64-ї (командувач генерал М. Шумилов) армій. Оборонний період у перебігу Ста-лінградської битви тривав до 18 листопада 1942 р. Ворог так і не спромігся взяти місто. І головна причина цього — героїзм і патріотизм радянських воїнів. Коли точилися бої за місто, генштаб розпочав готування наступальної операції під Сталінградом.

Операція "Уран" складалася з двох основних етапів: на першому передбачалося прорвати оборону противника, створити міцне зовнішнє кільце оточення; на другому — знищити оточеного противника, якщо він не прийме ультиматуму про здачу. Для здійснення операції залучалися сили трьох фронтів: Південно-Західного (генерал М. Ватутін), Донського (генерал К. Рокоссовський), Сталінградського (генерал А. Єременко). Наступальна операція радянських військ під Сталінградом тривала з 19 листопада 1942 р. по 2 лютого 1943 р. Війська Червоної армії, з'єднавшись у районі с. Совстського, оточили 330-тисячне угруповання ворога на чолі з генерал-фельдмаршалом фон Паулюсом. Оточеним було висунуто ультиматум про здачу, якого вони відхилили. Спроба німецького командування організувати деблокащю оточених військ групою армій "Дон" під командуванням Манштейна виявилася безуспішною. 10 січня 1943 р. було розпочато операцію зі знищення оточеного угруповання ворога. Оточені частини було розколото на північну й південну групи і до 2 лютого повністю ліквідовано. Генерал-фельдмаршал Паулюс потрапив у полон із частиною свого штабу. Велика битва на Волзі завершилася перемогою радянських військ, у лавах яких громили ворога представникивсіх національностей СРСР. Ворог у цій битві втратив 1,5 млн вояків. У Німеччині було оголошено триденний траур. Наступ лід Сталінградом переріс у загальний стратегічний наступ радянських військ, який тривав до кінця березня 1943 р.

Противника було відкинуто на 600—700 км, і він змушений був перевести на радянсько-німецький фронт частини із заходу. Хоча в напруженій боротьбі радянським військам довелося інову залишити Харків і Бєлгород, повернути втрачену стратегічну ініціативу німцям уже не судилося.

Отож, Сталінградська битва 17 липня 1942 р. — 2 лютого 1943 р. започаткувала докорінний злам у перебігу другої світової війни.

Значення цієї битви полягало також у тому, що:

· Збройні сили СРСР захопили стратегічну ініціативу і не втрачали її до повного розгрому нацистської Німеччини;

· Сталінградська битва створила сприятливі умови для розгортання наступу всіх фронтів на південно-західному напрямі, сприяла успішним діям радянських військ під Ленінградом, на Кавказі, на інших ділянках фронту;

· розгром румунських та італійських армій зініціював внутрішньополітичну кризу в цих країнах;

· перемога під Сталінградом активізувала рух Опору у країнах Європи;

· Туреччина, та Японія не наважилися розпочинати воєнні дії проти СРСР;

· зріс міжнародний авторитет СРСР, зміцніла антигітлерівська коаліція.

Наступ радянських військ у листопаді 1942 р. — січні 1943 р

2. Розгром німецьких військ на Орловсько-Курській дузі
Після поразки у Стапікградській битві та під час зимового наступу Червоної армії гітлерівське командування, плануючи річку кампанію 1943 р., вирішило проаест» великий наступ на радянсько-німецькому фронті з метою повернення втраченої стратегічної ініціативи. Для наступу противник обрав Курський виступ, що утворився внаслідок знмово-весняного наступу радянських військ. Тут німці зосередили до 50 дивізій, до 10 тис. гармат і мінометів, майже 2,7 тис. танків, понад 2 тис. літаків. Крім того, до флангів ударних угруповувань прилягало майже 20 дивізій. Операція дістала, кодову назву "Цитадель". Під час підготування операції радянське командування, проаналізувавши всі дані розвідки, визначило, що наступ гітлерівців розпочнеться вранці 5 липня. Війська було приведено у повну бойову готовність.

Наступ головних сил на орловському напрямі розпочався о 5-й годині 30 хвилин 5 липня. Гітлерівському командуванню не пощастило використати фактор раптовості. На ділянці Воронезькою фронту німецькі війська підійшли до невеликого с. Прохорівка, де відбулася найбільша танкова битва другої світової війни: водночас у зустрічному бою з обох сторін брало участь до 1200 танків, самохідних і штурмових гармат.

З 12 липня змінився характер битви. Тепер наступали радянські війська, німецькі частини переходили до оборони. 5 серпня 1943 р. було визволено міста Орел і Бєлгород, а 25 серпня — Харків. Курська битва знаменувала завершення докорінного зламу в перебігу Другої світової війки. Гітлерівське командування зазнало фіаско в своїй спробі повернути втрачену стратегічну ініціативу, німецькі війська змушені були перейти до оборони. У серпні 1943 р. контрнаступ радянських військ переріс у загальний наступ від м. Великі Луки до берегів Чорного моря — наступали 8 фронтів на лінії фронту 2000 км. Ворог змушений був відходити за могутній водний рубіж;— Дніпро. Тут німецьке командування створило "Східний вал", якого було наказано утримувати до останньої людини. Внаслідок героїчного форсування Дніпра радянські війська визволили Запоріжжя (14 жовтня), Дніпропетровськ (25 жовтня), а 6 листопада —столицю України Київ.

Червона армія стрімко рушила до західних кордонів країни.

3. Висадження англо-американськнх військ на Сицилії
Після успішної операції в Африці Рузвельт і Черчилль зустрілися в січні 1943 р. в Марокко, в м. Касабланка, для узгодження подальших дій. Замість висадження у Франції Черчилль запропонував використати оволодіння Північною Африкою для того, щоб завдати удару "по вразливому підбрюшшю держав осі", тобто для операцій в Італії та на Балканах.

Плани Черчилля передбачали просування Італійським півостровом, здійснення висадження у Греції та Югославії, досягнення вступу 'до війни Туреччини, а після цього вступ до Чехії, Австрії, Угорщини.

Хоча Рузвельт не був прихильником "Балканського варіанта", Черчилль зумів домогтися вигідного для нього проміжного рішення: здійснити після оволодіння Північною Африкою висадження на Сицилії, тобто на території Італії.

Здійснивши необхідні підготування, англо-американське командування розпочало вторгнення до Італії. 10 липня 1943 р. під час битви на Курській дузі, коли всі основні сили гітлерівської Німеччини були прикуті до радянсько-німецького фронту, англо-американські війська, що базувались у Північній Африці, здійснили висадження на Сицилії. Італійський гарнізон не чинив серйозного опору. За два тижні союзники оволоділи Сицилією.

4. Капітуляція Італії
Після зустрічі Гітлера і МуссолінІ 19 липня 1943 р. 24 липня зібралася "велика фашистська рада", яка не скликалася багато років. Муссоліні зробив доповідь про становище в країні та на фронті, про результати зустрічі з Гітлером. Все свідчило про повний крах внутрішньої та зовнішньої політики італійського фашизму. Рада вирішила відправити Муссояіні у відставку і передати командування збройними силами королю. 25 липня диктатора заарештували. Головою уряду і міністром закордонних справ було призначено маршала Італії П. Бадольйо. Повалення Муссолінї відбулося незвичайно легко, його близькі навіть і не намагалися прийти на допомогу. Звістку про падіння диктатора італійський народ зустрів із захопленням.

З вересня 1943 р. лондонське радіо оголосило про капітуляцію Італії, підписання перемир'я з урядом Бадольйо.

Мовою документів

Умови перемир'я з Італією
1. Негайне припинення всіх воєнних дій італійськими збройними силами.

2. Італія докладе всіх зусиль до того, щоби не надати німцям можливостей, які могли й бути використані проти Об'єднаних націй.

3. Італійський уряд повинен гарантувати, шо в разі потреби він використає всі наявні збройні сили для того, щоб забезпечити швидке і точне виконання всіх умов цього перемир'я".

Англо-американські війська за домовленістю з Бадольйо висадилися на півдні Італії. У відповідь німецькі війська, що перебували в Італії, роззброїли італійську армію, окупували Північну і Центральну Італію і перетнули шлях англо-американським військам. Виник Італійський фронт, Що переділив Італію на північ від Неаполя на дві нерівні частини. У Північній та Центральній Італії діяв сформований німецькими окупантами італійський фашистський уряд. Його очолив Муссоліні, визволений німецькими десантниками з полону. Південною частиною Італії, що займала менше третини території, керував уряд Бадольйо, який оголосив війну Німеччині та діяв під контролем ангпо-амернкак-ської військової адміністрації.

Крах фашистського режиму і перехід Італії на бік союзників мали велике політичне значення. Італійська армія вийшла з боротьби. У Південній Італії фашизм зазнав краху, а в Північній і Центральній Італії він тримався лише на німецьких багнетах.

5. Тегеранська конференція, її рішення та значення
Конференція за участю голови Раднаркому СРСР Й. Сталіна, президента США Ф. Рузвельта і прем'ср-міністра Великої Британії В. Черчилля відбувалася в Тегерані з 28 листопада по 1 грудня 1943 р. Тут уперше зустрілися глави урядів трьох провідних держав антигітлерівської коаліції.

У центрі уваги Тегеранської конференції були проблеми подальшого ведення війни, особливо питання про відкриття другого фронту. Від його вирішення залежали'терміни закінчення війни в Європі, а отже, долі мільйонів людей у всьому світі.

Мовою документів
1) Декларації конференції керівників трьох союзних держав — Радянського Союзу, Сполучення Штатів Америки і Великої Британії» Тегерані 28 листопада — І грудня 1943 р.

"Ми, Президент Сполучених Штатів, Прем'єр-міністр Великої Британії і Прем'єр Радянського Союзу, висловлюємо нашу рішучість у тому, що наші країни працюватимуть спільно як під час війни, так і в наступний мирний нас.

Що стосується війни, представники наших військових штабів брали участь у переговорах за круглим столом, і ми погодили наші плани знищення німецьких збройних сил. Ми дійшли повної згоди щодо масштабу і строків операцій, які будуть здійснені зі сходу, заходу і півдня".

На конференції було ухвалено рішення про відкриття другого фронту у травні 1944 р. в Північній Франції (Радянський Союз взяв зобов'язання пов'язати з цим великий наступ Червоної армії). Було досягнуто попередньої домовленості про відновлення польської держави у кордонах по лінії Керзона (тобто визнання приєднання до СРСР західноукраїнських і західнобілоруських земель) із пере-данням їй низки територій на заході. Союзні держави висловили прагнення до повоєнного співробітництва щодо створення ООН. Отже, Тегеранська конференція мала важливе історичне значення.

Дата добавления: 2015-05-23