Гілка В

Ця редакція, вперше докладно описана єп. Макарієм, названа цим дослідником Феодосіївською на підставі того, що її автор чи переписувач кілька разів називає себе у тексті Феодосієм. На жаль, у пізніший час ця дуже цікава пам'ятка безпідставно обійдена дослідниками. І, по суті, лише єп. Макарій постарався (в міру відомих на той час матеріалів) дати більш чи менш розгорнутий аналіз цієї редакції \110, столб. 137-144\. Так, О. О. Шахматов обмежився стислою поміткою, що вона є поєднанням редакції А1 з низкою літописних статей, взятих, переважно, з Софійського временника \225, с. 48\, а Д. Абрамович, не вдаючись в аргументацію, вважав її зробленою для богослужбових цілей \1, с. 59-66\. Проте, дана редакція цікава уже тим, шо е першим в історії поєднанням суто патерикових печерських статей із літописними та суто печерських - із загальнокиївськими (далі ми ще говоритимемо про такі редакції XVII ст.~ Paterikon та ред. Йосипа Тризни).

Місце складання редакції нам точно не відоме. Л. О. Ольшевська віднесла її, як і Арсеніївську, до тверських. На доказ цієї версії, на її думку, свідчила наявність у редакції житія св. Михаїла Тверського \135, с. 6\. Проте, як зазначала Є. Л. Конявська, в досліджених попередньою дослідницею списках такого житія нема. Мабуть, вона переплутала житіє Михаїла Тверського і Михаїла Чернігівського \88, с. 6\. Наразі, в тексті Феодосіївської редакції не виявлено ніякої інформації, котра б стосувалася некиївських святих (крім Михаїла Чернігівського, який, до того ж, був і київським князем, а в тексті названий просто "князем Руським"). Тому більш вірогідна його поява в Києві. Ім'я автора — "Феодосій" мало б з деякою мірою вірогідності вказувати на Києво-Печерську лавру, хоча, зрозуміло, останнє твердження доказовості не має.

Важливою особливістю редакції є розмонтування тексту творів на складові (менші навіть, ніж "слова" в публікованій нами КасіянІвській II редакції) і розміщення їх у хронологічному (згідно з власними обрахунками автора) порядку так, що фрагменти з різних творів Симона і Полікарпа та літописних статей виявилися переплутаними.

Житіє прп. Феодосія, хвала йому, оповідь про перенесення мощей до Феодосіївської редакції не потрапили. Оскільки автор не міг не бути знайомий з ними (житіє було добре відоме в Києві, а оповідь про перенесення мощей навіть містилася у використаному автором літописі), залишається припустити, що він свідомо не вніс до Патерика цих творів, можливо тому, що вони вже були використані у відомому йому спеціальному "Феодосіївському збірнику", про який вже мовилося вище.

Феодосіївська редакція створена до Касіянівських. Найбільш ранній відомий її список відносять до поч. XV ст. \110, с. 137\, найвірогідніше, до першої його чверті \162, с. 93\.

Досліджуючи цей список (Новг. Соф. бібліотеки № 1365 (578)), Р. Поп відзначав, що "значительное количество чтений, находящихся в Кассиановских редакциях, но не представленных в Арсениевской редакции, обнаруживается также в Феодосиевской редакции, и потому не может быть приписано руке редактора 1460 года. Естественно отнести их к деятельности редактора, работавшего над текстом в начале XV в., точнеє, между 1406 и нач. второй четверти XV в. Язык Феодосиевской редакции представляет собою переходной этап между языком Арсениевской и первой Кассиановской редакции" \162, с. 94-95\. Той самий Р. Поп вважав, що мова цього списre має бути близькою до мови самого Симона \162, с. 98; див. також: 27, с. 156-157\.

Дата добавления: 2015-05-23