Постнекласична» наука

Для постнекласичної науки в цілому характерна ситуація єднання (але без втрати «обличчя») фізики, хімії, біології.

Таке єднання існує на всіх рівнях – предметному, методологічному, термінологічному і понятійному.

При цьому живе і неживе в Природі втрачає свою «несумісність».

Можна сказати, що найпростіші системи – це фізичні, більш складні – хімічні і незрівнянно складні – біологічні.

Нові підходи в постнекласичній науці з самого початку не замикалися на фізичних процесах.

Найбільш обґрунтоване і переконливе залучення законів нерівноважної термодинаміки до пояснень не тільки механізмів функціонування, але навіть походження та еволюції живого (у вигляді відкритих само- організуючих термодинамічних систем), було здійснено І.Пригожиним (1960-1970), а ще раніше Л.фон Берталанфі (1932), а потім У.Ешбі (1966) (автором терміна «самоорганізуюча система»), Е.Шредінгером (1974).

Фізичні ідеї та поняття для пояснення біологічних явищ використовував Г.Хакен, якому належить сам термін «синергетика» (від грець. synergia – спільна дія). В свою чергу, біологія ретранслювала еволюційні концепції на все природознавство в цілому.

В контексті різних і навіть суперечливих концепцій можна говорити про нову наукову картину світу, створювану «постнекласичною» наукою.

Процес її побудови ще не завершений, але основні контури очевидні.

Основу «постнекласичної» науки складає термодинаміка нерівноважних, нелінійних відкритих систем (синергетика), ідея універсального еволюціонізма і теорія систем.

Вихідні філософські ідеї нової науки такі:

- єдність світу заключається в тому, що на всіх рівнях організації діють загальні закони;

- системне бачення в противагу механістичному розумінню світу;

- синтез детермінізму, багатоваріантності і випадковості;

- відмова від концепції редукціонізму: находження ізоморфних законів в різних сферах.

Ці ідеї базуються на таких основних положеннях:

- випадкове і необхідне – рівноправні партнери у Всесвіті;

- вірогідна самоорганізація нерівноважної відкритої системи, тобто самовільний перехід до упорядкованого стану, який супроводжується перерозподілом матерії в часі і просторі;

- явища самоорганізації включають інформаційні процеси – генерацію та еволюцію цінної інформації;

- підхід до дослідження організму як до відкритої системи;

- основні форми кооперативної поведінки, властиві живим організмам, мають свої аналогії серед неорганічних систем.

Всі високі технології, які визначають обличчя науково-технічної цивілізації кінця ХХ століття, народилися у формі фундаментальних досліджень, як правило, комплексного, міждисциплінарного характеру.

Природа єдина, а поділ на науки умовний. Ми все ще достатньо віддалені від розуміння механізмів живої природи, і заклик древніх «Пізнай самого себе» не тільки залишається актуальним сьогодні, але і сміливо може бути адресований майбутнім поколінням вчених.

Дата добавления: 2015-05-23