Методи навчання за джерелом знань

Методи навчання за джерелом знань

Поділ методів за зовнішніми проявами їх форм, тобто за дже­релами інформації, яку засвоюють учні, є найбільш поширений і зрозумілий. На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні, які наведено на рис. 2.21.

Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в своїй уяві певного образу. Інколи цей метод називають "малювання словом". Метод розповіді використовують на всіх рівнях навчання, але найчастіше — у молодших класах на уроках читання, природознавства, образо­творчого мистецтва тощо.

Пояснення — вербальний метод навчання, за допомогою якого учитель розкриває сутність певного явища, закону, процесу. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду учнів. Наприклад: пояснення сутності граматичних категорій іменника, спадковості, обміну речовин і т. ін.

Бесіда передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомо­гою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворен­ня уже наявних. З погляду на це виділяють два види бесід: евристичну і репродуктивну. Наприклад, учитель на основі ви­вченого учнями матеріалу про закони гідростатики має намір підвести їх до розуміння основ кораблебудування, зокрема дії підводного човна. Або: учні прочитали біографію Т.Г. Шевчен­ка, учитель ставить запитання з метою з'ясування того, як учні засвоїли інформацію з цієї теми. За місцем у навчальному про­цесі виділяють такі види бесід: вступна, поточна і підсумкова. Лекція — це метод навчання, за допомогою якого учитель у словесній формі розкриває сутність ряду явищ, наукових по­нять, процесів, які знаходяться між собою в логічному зв'язку, об'єднані загальною темою.

Лекціявикористовується, як пра­вило, в старших класах і вищих навчальних закладах. Окрім навчальних лекцій, які використовуються в навчальних закла­дах, є публічні лекції.

Окреме місце у навчальному процесі посідає інструктаж. Він передбачає розкриття норм поведінки, особливостей викори­стання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпе­ки напередодні використаня їх у процесі виконання навчаль­них операцій. Це важливий етап у підході до оволодіння мето­дами самостійної пізнавальної діяльності. Важливо, щоб учні розуміли не лише що треба робити, але і як це роботи.

Чільне місце у групі словесних методів посідає метод роботи з книгою. Приналежність його до цієї групи дещо умовна. Учні повинні розуміти, що основне джерело отримання наукової інформації — не вчитель, а книга. Тому так важливо навчити учнів методам і засобам самостійної роботи з книгою: читан­ню, переказу, виписуванню, складанню плану, рецензуванню, конспектуванню, складанню таблиць, схем та ін.

Неможливо говорити про ефективність навчання без широ­кого використання наочних методів. Наочні методи передбачають, передусім, використання демон­страції та ілюстрації. Слід зауважити, що ці методи можуть використовуватися як прийоми щодо реалізації вимог інших методів.

Демонстрація — це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів в їх натуральному вигляді, динаміці.

Ілюстрація — метод навчання, який передбачає показ пред­метів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, ма­люнки, схеми, графіки та ін.).

Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному і виробничому середовищі без втручання у ці явища і процеси.

Усі методи цієї групи тісно взаємопов'язані. Використання у навчальному процесі тих чи інших методів зумовлено різни­ми факторами: психологічними особливостями учнів певного віку, дидактичними цілями, рівнем матеріального забезпечен­ня навчальних закладів.

Практичні методи навчання спрямовані на досягнення за­вершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють форму­ванню умінь і навичок, логічного завершення ланки пізнаваль­ного процесу відповідно конкретної теми, розділу.

Лабораторний метод передбачає організацію навчальної ро­боти з використанням спеціального обладнання та за визначе­ною технологією для отримання нових знань або перевірки пев­них наукових гіпотез на рівні досліджень.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у розв'язанні практичних завдань. Наприклад, виготов­лення моделі певного пристрою на уроках трудового навчання. У шкільній практиці значне місце посідають вправи. Впра­ва — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, бага­торазове повторення учнями повних дій чи операцій з метою формування умінь та навичок.

У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ: письмові, графічні, технічні та ін. Щодо навчаль­ної мети виділяють такі різновиди вправ: підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, за інструкцією, за завданням без докладних вказівок), творчі. Вибір системи вправ зумовлюється дидактичними зав­даннями, особливостями фізичного і психічного розвитку дітей певного віку. Варто уникати застосування одноманітних вправ механічного характеру, оскільки вони швидко стомлюють учнів і не сприяють підтриманню їхніх навчальних інтересів. Різно­манітність вправ, їх творчий характер, навіть ігрова спрямо­ваність позитивно впливають на підтримання інтересу до на­вчальної діяльності. Кількість вправ має бути достатньою і умі­ло розподіленою в часі, щоб вміння і навички були стійкими.

Дата добавления: 2015-05-23