Шимон Конарський

Ши́мон (Шимон-Констант-Юзеф-Ігнаци) Кона́рський (пол. Szymon Konarski; * 22 лютого (5 березня) 1808 — † 15 лютого (27 лютого) 1839) — польський військовик, революціонер, журналіст.

Ш. Конарський висловлював свої революційно-демократичні погляди у статтях «Перехідний стан і остаточне влаштування суспільства», «Злочинство народу внаслідок погано влаштованого суспільства», у прокламації «Голос вопіющого в пустелі». Взимку 1835 р. Ш. Конарський прибув до Кракова, де 11 лютого було створено нову таємну організацію «Союз польського народу», яка поширювалася на 5 провінцій, в т. ч. до складу другої входили Волинь, Поділля, Київщина, а четвертої – Галичина. У грудні 1835 р. Ш. Конарський таємно перейшов російсько-австрійський кордон і відвідав ряд регіонів, зокрема Волинь, Поділля та Київщину. На Правобережжі він виявив низку розрізнених організацій: на Волині – таємне політичне товариство під девізом «Віра, надія і любов» (керівник Каспер Мошковський), у складі якого був і гурток студентів Київського університету Св. Володимира.

11 лютого 1835 р. Ш. Конарський створив «Співдружність польського народу», яка поширилася на 5 провінцій, в т. ч. Литву, Волинь, Поділля і Київщину та Галичину. Статут товариства мав два девізи: «Через народ для народу» і «Свобода, рівність, братерство». У грудні 1835 р. Ш. Конарський побував в Україні, відвідав Волинь, Поділля, Київщину, об’єднав майже всі, що там існували, таємні товариства і гуртки. Головною резиденцією Ш. Конарського стало с. Лісов Луцького пов. на Волині. В цьому краї діяло й таємне товариство під девізом «Віра, надія, любов» на чолі з Каспером Мошковським, учасником польського повстання 1830-1831 рр. У листопаді 1835 р. члени товариства провели з’їзд у Немирові на Поділлі. До цього ж товариства належав і гурток студентів Київського університету. Згодом товариство активізувало конспіративну діяльність і злилося з «Союзом польського народу».

Товариство на чолі з Ш. Конарським мав статут – «Союз польського народу» з двома девізами: «Через народ для народу» і «Свобода, рівність, братерство», що означало орієнтацію на народні маси та ідеї Великої французької революції. Документ визначав два основні напрями боротьби – повалення деспотизму і внутрішні реформи. Програма базувалася на моральних принципах і не передбачала глибоких змін у суспільстві.

Ш. Конарський та його найближчі помічники – Мошковський, Савич, Родзевич – здійснювали конспіративну і пропагандистську діяльність, мали політичний вплив на учнів Немирівської, Вінницької, Житомирської, Клеванської, Ровенської, Київської гімназій та дворянських училищ у повітових місцях, підтримували контакти з емігрантами, насамперед з І. Лелевелем. Одним із найголовніших завдань «Союзу» була підготовка збройного повстання, яке мало одночасно розпочатися в Польщі, литві, Білорусі та Україні. Головною рушійною силою Ш. Конарський вважав шляхту. Але радикальні ідеї відлякували частину поміщиків. 27 травня 1838 р. Ш. Конарський був виданий купцем-провокатором поблизу Вільно, заарештований і засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 лютого 1839 р. До військового суду було віддано 73 учасники «Союзу». У Києві з 6 лютого по 6 березня 1839 р. відбулося шість військово-судових процесів. Діяльність «Союзу» сприяла зближенню прогресивних сил слов’янських народів у боротьбі проти царизму й кріпосництва.

Дата добавления: 2015-05-23