Ремесло

Важливе місце в господарському житті давньоруського суспільства належало ремеслу. У Київській Русі най­поширенішими його видами були залізообробне, гончарне, ювелірне, ткацьке виробництва, всього ж існувало понад 60 видів ремесел. Найбільших успіхів давньоруське ремесло досягло в металургії та обробці заліза. За даними археологічних досліджень, асортимент виробів із заліза цього періоду налічує до 150 назв.

Виникає склоробство, виготовляють смальту, віконне скло, посуд, прикраси.

Поважною справою було гончарство. Навчилися виробляти кераміку вкриту поливою.

Розвивалися ремесла по обробці кістки, каменю, виготовлення цегли і вапна, ткацьке, кравецьке, шевське, обробка шкур та ін.

3.5 Торгівля.

Розквіту Київської Русі сприяло й те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів. Одним із найдавніших і освоєних був «грецький» шлях («із варяг в греки»), що через Дніпро зв’язував Прибалтику та Причорномор’я. «Шовковий» шлях, який пролягав через Наддніпрянщину, з’єднував Центральну Європу з Середньою Азією та Китаєм. «Соляний» та «залізний» були сполучною ланкою між Кавказом та Прикарпаттям.

Активні торговельні відносини та операції сприяли становленню в Давньоруській державі грошової системи. Перші монети на території України, головним чином, римські, з’явилися в II—ПІ ст. 3і зростанням обсягу торгівлі з’являється нова лічильна одиниця-гривня, гривні являли собою зливки срібла різної форми та ваги.

У добу піднесення князівств інтенсивно розгортається процес урбанізації. З розвитком ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста, що стають економічними, політичними, адміністративними та культурними центрами. Літописи повідомляють, що в IX—X ст. існувало понад 20 міст (Київ, Чернігів, Білгород, Вишгород, Смоленськ, Новгород та ін.). У XI ст. згадується ще 32 міста. Напередодні монгольської навали на Русі налічувалося понад 300 «градів», з яких майже 100 були справжніми містами.

3.6 Гроші.

Спершу на руських землях ходили арабські та візантійські монети.

Володимир Великий почав карбувати срібники і златники. Від середини 11 століття з’являються гривні. Використовують вагове срібло. Наряду з ними існують шкіряні гроші- шкірки білки та куниці.

3.7 Етнічний розвиток Київської Русі.

Російські історики — М. Карамзін, С. Соловйов, В. Ключевський. висвітлювали історію Київської Русі як перший період існування Російської держави, праукраїнці та прабілоруси зображалися не як окремі етнічні утворення, а лише як гілки єдиного російського народу.

М. Грушевський заклав підвалини нового підходу до вирішення проблеми етнічного складу Київської Русі. У своїх працях він обстоював ідею безперервності та нерозривності українського історичного процесу і дійшов висновку, що український народ на своїх історичних землях існує з IV ст. н. е. спершу під назвою антів, потім полян, а згодом русів. Київська держава, право, культура були витвором однієї народності — українсько-руської, а Володимиро - Московська держава не була ні спадкоємицею, ані наступницею Київської Русі, вона виросла на своєму корені і є наслідком енергії та активності народності «великоруської» (ро­сійської).

Основою радянської історичної науки становила ідея про те, що російський, український та білоруський народи походять від єдиного кореня — давньоруської народності.

Зі здобуттям Україною незалежності питання про етнічне походження українського народу не знайшло свого однозначного рішення і досі залишається відкритим.

3.8 Хрещення Русі.

Драматичні події, пов’язані із запровадженням нової релігії, що відбулися протягом трьох років (988-990) літописцем спресовані в один — 988. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть. Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:

1.Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин.

2.Православ’я стало надійним грунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.

3.Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету держави.

4.Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави

5.Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

3.9 Розвиток культури Київської Русі.

Писемність. Освіта.

Ще у дохристиянський період східні слов’яни мали свою писемність. Місцеве населення користувалося абеткою із 27 літер, з яких 23 відповідали грецькому алфавіту, а 4 (Б, Ж, Ш, Щ) мали слов’янське походження

Десятинна церква, у самому центрі київського дитинця переконливо свідчить про те, що ще в дохристиянський період слов’яни мали високий рівень ремесла, певну його спеціалізацію, які давали змогу створювати монументальні споруди. Існування власної писемності та освіти є основною ознакою цивілізованості народу.

Вже за часів Володимира та Ярослава Мудрого шкільна освіта була важливою сферою загальнодержавної та церковної політики. Центрами освіти в обох князівствах були монастирі.

Накопиченню знань, обміну інформацією, розвитку шкільництва сприяло заснування при храмах, монастирях та князівських дворах бібліотек. Найвідомішими були книгозбірні Ярослава Мудрого, його правнука Миколи-Святоші. Вершиною історичної думки в межах літописної традиції вважається «Повість минулих літ», створена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р.

До нас дійшло майже 1500 літописних списків, що є невичерпним джерелом історичних знань. Це» Реймське Євангеліє» найдревніша книга, «Остромирове Євангеліє» 1056 – 1057 рр.,«Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, перша давньоруська енциклопедія «Ізборник Святослава» (1073) та «Ізборнік» 1076 р., «Мстиславове Євангеліє» 1115 р., «Слово про Ігорів похід», Київський літопис, Галицько – Волинський літопис та ін.

У роки князювання Ярослава Мудрого з’являється перше писане зведення законів Київської Русі — “ Руська правда " (1016 р.) Поява писаного кодифікованого права сприяла розбудові та зміцненню Давньоруської держави.

Розвиток літератури.

Усна народна творчість –казки, колядки, прислів’я, перекази, пісні, билини. В Київських билинах прославляється Володимир, мужність богатирів. В Галицько – Волинському князівстві билини про князя Романа, Михайла Козарина та ін.

Оригінальна література – «Повість минулих літ» (12 ст.) Нестора літописьця, продовження її «Київський літопис», «Галицько – Волинський літопис»,

«Повчання «Володимира Мономаха (1096 р.), «Слово о полку Ігоревім»(1187 р.)

Архітектура.

Значного поширення набуває на Русі монументальна культова архітектура: Десятинна церкві в Києві (X ст.), Спасо-Преображенський собор в Чернігові (1031—1036). Софійський собор в Києві (1037 р.) Успенський собор Печерського монастиря (1073 – 1078 рр.), Святомихайлівський Золотоверхий собор.

У перебудованому вигляді із пам’яток цього періоду до нас дійшли церкви Кирилівська (1146), Василівська (1183) у Києві; Борисоглібський собор (1128) у Чернігові, церква св. Пантелеймона (1200), Успенський собор (середин 12 ст.) у Галичі, Успенський собор у Володимері.

Переконливим свідченням форсованого розвитку культури є динамічне зростання кількості давньоруських міст.Великі міста складалися переважно з трьох частин. Перша – дитинець (фортеця укріплена стінами, валами, ровом). Друга частина - окольний город (поділ). Тут мешкали ремісники, купці. Він теж оточений укріпленнями.Поза міських укріплень були сторони або кінці.

Дата добавления: 2015-05-23