Основні стратифікаційні в українському суспільстві на сучасному етапі

У сучасних українських умовах більшість соціологів критично оцінюють можливості офіційної статистики адекватно відображати стан економічної стратифікації. Це пов'язано з неефективною організацією статистичного обліку доходів і витрат сімей через труднощі перехідного періоду, що має наслідком викривлення реальної картини доходів населення та їх диференціації. Негативну оцінку викликає і офіційно прийнятий критерій бідності -прожитковий мінімум тощо. Вихід з цієї ситуації можна знайти здійснюючи, так звану соціальну експертизу, шо базується на соціологічних методах отримання інформації. Хоча і тут є багато проблем. Зокрема, в перехідних умовах спостерігається приховування особистих доходів респондентами під час опитування в силу різних причин: від тінізації економіки до небажання розкривати свої доходи при третій особі (інтерв'юерові) тощо. Тобто у вимірюванні об'єктивної економічної стратифікації соціологічними методами теж є труднощі, тому в більшості досліджень об'єктивні показники доповнюються суб'єктивними оцінками матеріального стану. Проте і в суб'єктивних оцінках індивідів спостерігаються розбіжності. Фактично тут можна виділити дві основні групи людей. Перші високо оцінюють своє становище, проте ця оцінка базується на невисоких вимогах до рівня життя; в цих людей нерозвинуті потреби. Другу групу складають так звані "нові бідні" - котрі орієнтуються на західні стандарти життя, але не можуть їх досягнути, тому занижують самооцінку свого матеріального становища в сучасних українських умовах. Також виникають труднощі з визначенням тієї величини доходу, яка б дозволяла віднести індивіда до "багатих", "бідних" чи до "людей з середнім доходом". Використання об'єктивних показників західних суспільств в цьому плані призводить до ще більшої поляризації і без того чітко поляризованого за економічним критерієм українського суспільства.

У ході дослідження з'ясувалося, що самооцінка власного соціального статусу у респондентів найтісніше пов'язана з їхньою самооцінкою особистого економічного становища. Під час опитування респондентам запропонували розмістити себе на 3 2-бальній шкалі самооцінки економічного статусу. Самооцінка соціального статусу визначається самооцінкою матеріальної ситуації, має місце вплив останньої на першу. Як індивіди ідентифікують себе в соціальному просторі, визначається, насамперед, їхніми заробітками й доходами: чим вищі доходи, тим вище ставить себе людина, і навпаки, чим доходи нижчі й нерегулярніші, тим нижче в соціальній ієрархії вона себе розміщує. Соціальне редуковане до економічного, соціальні ідентичності невиразні й уніфіковані.

Отже, уявляючи своє місце у суспільній ієрархії, респонденти насамперед порівнюють його з рівнем забезпеченості, матеріальним статусом (власним чи своєї сім'ї). Між тим, на яку позицію соціальної драбини ставлять себе респонденти, і тим, яким вони вважають рівень власного добробуту, виявлено кореляційний зв'язок. Майже всі, хто вважає себе представником малозабезпеченої верстви, визначають своє місце на нижніх щаблях суспільної ієрархії. Серед тих, хто оцінює рівень власного достатку як середній, спостерігається певне зміщення в бік самоідентифікації із середніми суспільними позиціями. Тобто у громадській думці переважає уявлення про лінійність стратифікаційної моделі сучасного українського суспільства, де єдиною ознакою позиції індивіда у суспільстві виступає складова його економічного статусу — рівень матеріальної забезпеченості.

Аналізуючи матеріальне становище населення України за результатами моніторингу Інституту соціології HAH України 1994-2006 рр., можна сказати, що воно є стабільно низьким. Наприклад, показники житлових умов не характеризуються значною динамікою в бік покращення, а їхні усереднені значення є невисокими. В середньому по Україні припадає 2,6 кімнати на сім'ю, а житлова площа не перевищує 46 кв.м. Більшість сімей володіє типовим для нашого суспільства набором особистого майна, структура якого особливо не змінюється. За 2005 рік лише дещо збільшилася частка людей, що володіють такими предметами тривалого користування як кольоровий телевізор, стерео- і відеоапарагура, комп'ютер тощо.

Аналіз особистих доходів мешканців України теж лає підстави для віднесення більшості до нижчих верств соціальної ієрархії. Середня заробітна плата українців за роки моніторингу коливалась в межах 25-74 долари США, а середньодушовий дохід був ще нижчим - 20-72 долари США. І перший і другий показник завжди був на рівні, а то й нижче рівня офіційно встановленого прожиткового мінімуму Проте загалом рівень реальних доходів на сьогоднішній день зростає [15].

Самооцінка ж людьми свого матеріального статусу була і залишається на досить низькому рівні, що нівелює позитивну динаміку зростання доходів і характеризує рівень життя населення, хоча, на нашу думку, і тут спостерігається ефект розриву між "уявною" та "реальною" приналежністю до страти, оскільки трохи більше половини населення оцінює свій матеріальний статус як середи їй. Негативними тенденціями є те, що дві п'ятих населення вважають себе "бідними", близько 6% вважають себе "убогими", більше 45% вказують, що їхнє матеріальне становище дозволяє купувати лише продукти харчування (для декого з них грошей не вистачає навіть на продукти) Лічені одиниці співвідносять своє становище з категорією "заможні", практично ніхто не вважає себе "багатим".

У цілому категорії "убогий", "бідний", "середній" і "заможний" в масовій свідомості людей досить тісно пов'язані з їхніми власними доходами, Такий висновок можна зробити на оеновіспівставлення відповідей людей на запитання "Як Ви вважаєте, з яким рівнем середньомісячного доходу на одну людину сім'ю можна віднести до "убогої" ("бідної"", "середньої"', "заможної" та "багатої")?". Як "убогу" люди оцінювали сім'ю, чий дохід був приблизно в два рази менше їхнього власного. Визначення рівня доходу "бідної"" сім'ї співвідноситься з рівнем власного доходу респондентів. "Середній" рівень характеризується в свідомості людей доходами, які приблизно в два рази вищі за їхні власні. Ці дані засвідчують, що в масовій свідомості ще немає сформованого адекватного "матеріально-доходного" образу середньої страти, з якою більшість себе ідентифікує. "Заможний" рівень характеризується в свідомості людей доходами, які приблизно в п'ять разів вище за їхні власні. Категорія "багатий" менш стійка в свідомості людей. Тут ширша гама думок і оцінок. їх значення у меншій мірі співвідносяться з власи ими доходами. Мабуть для більшості населення України це швидше міфічна, ніж реальна категорія певного рівня життя [17, с. 109].

Отже, в Україні проводились найрізноманітніші дослідження соціальної структури суспільства за різними методиками. Аналіз цих досліджень дає змогу краще розуміти стратифікаційні процеси в Україні та проектувати нові дослідницькі методики. Основним висновком порівняльного аналізу досліджень, проведених за об'єктивними та суб'єктивними методиками, є те, що в Україні утворився розрив між "уявною" та "реальною" приналежністю до страти, верстви, соціальної групи тощо. Статусні самоідентифікації населення України в цілому не відповідають різню розподілу економічних ресурсів серед нього, тобто, використання суб'єктивних методик для аналізу реальних соціальних структур може дати дещо "викривлену" картину.

Дата добавления: 2015-05-23