Соціологія і індивідуальна психологія

Тепер звернемося до соціальних наук і до наук про дух і запитаємо себе: чи не вивчають вони процеси людського взаимо-действия? Тут в першу чергу встає питання про відношення со-циологии до психології - індивідуальної і колективної.

Виходячи з того факту, що взаємодія людей по своїй при-роде є передусім взаємодія психічна - обмін чув-ствами, ідеями, вольовими імпульсами, - багато соціологів, при-надлежащие до так званої "психологічної школи"*, зробили два головні висновки: 1) соціологія повинне спиратися на психоло-гию, 2) соціологія є не що інше, як колективна психологія.

* * "Психологічна школа" в соціології виникла у кінці XIX - початку XX ст. представники цієї школи (Л. Ф. Уорд, Ф. Гиддингс, У. Мак-Даугалл, ™". Лацарус та ін.) прагнули пояснити усі громадські явища і процеси Психічними процесами і явищами, що відбуваються у свідомості індивіда Або суспільства. - Прим. коментатора.

Чи Вірні ці положення? Звернемося спочатку до індивідуальної психології. Запитаємо себе: чи вивчає вона явища людського вза-имодействия? Відповідь доведеться дати негативний. Об'єкти социо-логии і індивідуальній психології різні. Остання не вивчає явища интерментальные, міжлюдські, а представляє дисцип-лину, що досліджує склад, будову і процеси індивідуальної психіки або свідомості. Я досить точно виражу свою думку, якщо скажу, що між психологією і соціологією дано те ж відношення, яке існує в біології між анатомією, морфологією і физи-ологией організмів - з одного боку, і екологією (фіто- і зоо-социологией) - з іншою. Як перші дисципліни вивчають явища, дані у межах організму, а не міжорганічні стосунки, так і психологія має своїм предметом явища, що знаходяться в преде-лах індивідуальної психіки, а не міжпсихічні або интермен-тальные процеси. Подібно до анатомії, психологія "анатомує" індивідуальну психіку, розкладаючи її на елементи - волю, интел-лект, почуття-емоції, подібно до фізіології, вона вивчає процеси, дані в межах індивідуальної душі, нарешті, подібно морфо-логии і систематиці, вона дає класифікацію "психологічних ти-пов" (типи характерів, типи психологічних темпераментів і т. д.), але її компетенція не виходить за межі індивідуальної душі або свідомості. Міжпсихічні процеси спілкування, взаємні акції і реакції людей її не цікавлять. Вони стоять поза її царством, як поза царством анатомії, фізіології, морфології і систематики коштують який-логічні явища, що вивчаються фіто- і зоо-социологией.

Конкретний приклад пояснить вказану відмінність. "Соціальний факт, - говорить Dupreel, - не можна звести до чисто психічному і не можна пояснити його однією психологією. Покажемо це на прикладах: божевілля (lafolie) є факт психологічний і біологічний; він цікавить також і соціальне життя. Психолог вивчає состоя-ние свідомості божевільної, він порівнює його із станами созна-ния більше нормальними. Він займається також діями сумасшед-шего, але він цікавиться ними лише постільки, поскільки ці дії суть показники психічного стану. Біолог також вивчає состо-яние органів і цікавиться актами божевільного, але лише постоль-ку, оскільки вони є симптоматичними показниками.

Усе міняється, як тільки божевілля починає вивчатися з точ-ки зору соціологічної. Що саме відбувається в душі і в тілі божевільного, для соціолога не важливо: не в цьому для нього головне питання. Те, що для нього важливе, це - з одного боку, природа симптомів, згідно з якими суспільство визнає цього чело-века божевільним, з іншої - це наслідки божевілля. Якщо божевільний в буйному божевіллі ламає меблі, психіатрові не важливі ні величина збитку, заподіяного цими актами, ні почуття і дії, які цей факт викличе у власника розбитих меблів. І назад, розумовий стан божевільного важливий для суспільства, а отже, і для соціолога лише унаслідок наслідків, кото-рые з ним пов'язані. Божевілля з точки зору соціологічної представляється певним видом розумових станів, неизбеж-но або потенційно пов'язаних з певними актами, найчастіше збитковими для суспільства або осіб, близьких до божевільного" 22.

Таке основна відмінність між точками зору або об'єкт-мі психології і соціології.

Цю відмінність не можуть не визнати і видні представники "психологічної школи" в соціології. "Охоче погоджуюся, - говорить Тард, - що звичайна психологія не здатна розплутати клубок соціальних фактів" 23.

Звідси його прагнення створити "интерментальную" або взаим-ную психологію, яка, по його думці, і повинна стати основ-ной частиною соціології. "Я розумію, - говорить він, - не "обыч-ную психологію", до якої можна відноситися із заслуженою нею зневагою, але те, що я дозволю собі назвати в подальшому викладі "взаємною психологією" (interpsychologie).. Между-психология або между-логика являються, по суті, елементарною соціологією, яка одна тільки і може пояснити соціологію складну або соціологію в тісному значенні слова" 24. Під об'єкт-мі останньої - соціології в тісному значенні слова - він розуміє певний вид міжпсихічних стосунків. "Не усі между-психические стосунки суть громадські явища, - говорить він. - Для того, щоб бути громадськими явищами, ці отно-шения повинні полягати в дії одного "я" на інше або на інші або припускати таку дію" 25.

Як видно звідси, интерпсихология, або соціологія, Тарда - наука абсолютно відмінна від "звичайної" або індивідуальної психології. Об'єкти, завдання, зміст і характер їх совер-шенно различны26.

Сказаного вистачає, щоб визнати, що області явищ, що вивчаються психологією і соціологією (чи интерпсихологией Тар-да), абсолютно різні і не дають анінайменшої основи для їх змішення або ототожнення. "При накладенні один на одного" вони не співпадають і не покриваються взаимно27.

Дата добавления: 2015-05-23