Соціологізм» Е.Дюркгейма

Білет 14

Е.Дюркгейм відомий як видатний представник так званого соціологізму — специфічної соціологічної концепції. Відмітною особливістю даної концепції є її орієнтація на визнання соціальної реальності як дійсності особливого роду та відкидання психологічного редукціонізму, тобто пояснення соціальних явищ на засадах психологізму.

Зародки соціологізму можна простежити вже у працях О.Конта, Г.Спенсера, Л.Гумпловича та інших мислителів. Проте тільки у Дюркгейма вона стає чітко вираженою. В цілому вона була продуктом поширеного наприкінці XIX століття прагнення до позначення своєрідності предмету соціології та звільнення її як науки від крайнощів позитивістського натуралізму. Останній намагався пояснити соціальні явища виключно на основі законів, відкритих природничими науками. На противагу цьому серед суспільствознавців того часу стала визрівати інша точка зору. Вона полягала в тому, що соціологія як самостійна наука не повинна шукати пояснення соціальним явищам поза власним предметом, їхні причини мають відшукуватися у самій соціальній реальності, серед інших соціальних явищ, а тому дана наука може обходитися без підтримки інших дисциплін і навіть у певних випадках сама сприяти їхньому розвиткові. Соціологізм Дюркгейма є комплексом досить строгих положень. Одне з них стосується прагнення чітко розмежувати явища індивідуального і колективного життя. Останнє репрезентує дійсність і як таке становить власний предмет соціології. Саме це робить соціологію самостійною наукою.

Водночас соціологія претендує на роль основної соціальної науки. Принаймні у межах соціологізму проглядається тенденція, відповідно до якої усі інші наукові дисципліни, які займаються тими чи іншими аспектами соціальної дійсності, підпорядковуються соціології. Це обґрунтовується тим, що соціальні явища міцно пов'язані між собою, їх не можна зрозуміти ізольовано одне від одного, це є лише різні виявлення однієї і тієї ж дійсності — соціальної, що, хоча й вивчається всілякими науками, однак як ціле становить предмет тільки соціології. Тим самим соціологія проголошувалась наукою, що має ключ до усіх соціальних явищ. Серед інших рис соціологізму треба вказати на його акти антиеволюціоністську спрямованість. Соціологізм концентрує увагу на сталих і повторюваних зв'язках поміж соціальними явищами, досліджує різноманітні соціальні типи.

2. Поняття «стиль респондента». Підготовка анкети з урахуванням стилю респондента.

Поняття «стиль респондента». Манера поведінки людей під час опитування, схильності і переваги, точність і акуратність, тональність і рівень категоричності висловлювань, інші прояви індивідуальної тактики роботи з анкетою досить різноманітні. Можна одержати зовсім однакові відповіді, продиктовані щодо одного в разі недбалості. З іншого боку,на однаково осмислені питання можуть бути різні відповіді. Однією з причин розбіжності відповідей є стиль респондента - індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в його відповідях на анкетні питання і що не мають безпосереднього відношення до їх змісту.

У соціолога немає можливості врахувати все індивідуальні розбіжності й диференційовано звертатися до кожного респондента: при цьому потрібно було принаймні розробити кожному індивідуальну версію анкети. Але ж соціолога цікавлять не індивідуальні розбіжності в думках і взаєминах, а найбільш загальні тенденції у відповідях, що характеризують певні соціальні групи. У той водночас в анкеті є певні можливості відмінностей у стилі респондента.

Відмова від участі в опитуванні. При кожному опитуванні знайдуться люди які відмовляться відповідати на питання. Вони завдають серйозних збитків репрезентативності відповідей, ускладнюють процедуру опитування. Явно виражена відмова відповідати приводить до того, що між потенційним респондентом і соціологом відношення спілкування не виникають. Знижувати число тих, що відмовляються допомагає ретельна організація всього опиту, і перш за все формулювання мети, оформлення анкети, час і місце опиту, про що йшла мова, зокрема, у зв'язку з обговоренням сприйняття анкетера.

Тенденція до виразу згоди. У масових опитах нерідко наголошується тенденція опитуваних погоджуватися з пропонованими відповідями незалежно від їх змісту і форми або з орієнтацією переважно на форму. Це так називається «так» - тенденція. Вона притаманна всім людей, але у різних того, щоб подолати або врахувати цю тенденцію, в анкеті зазвичай рекомендується застосовувати розгорнені формулювання типу: «Ви більше дотримуєтеся варіанту «А» або більше дотримуєтеся варіанту «Б»?».

Випадковість у відповідях. Неуважність і недбалість респондентів можуть бути викликані як зовнішніми (предмет, засіб, обстановка опитування), так і внутрішніми умовами. Так, коли з анкети в анкету перекочовують таблиці, які дуже багато респондентів залишає незаповненими, отже, є підстави казати у тому, що недбалість стосовно них викликана монотонністю анкети. Якщо ж у відповідях респондентів залишаються незаповненими багато, різні по тематиці і малої форми, і навіть ступеня труднощі питання, то йдеться про особливості самого опитуваного. Участь деяких людей в опитуванні супроводжується настроєм пожартувати, потішитися чи швидко позбутися анкети.

Неявне відхилення від відповідей. Ще однією проявом стилю респондента є неявне відхилення від відповідей, нерішучість, прагнення не висловлювати свою думку. Респонденти хіба що «ховаються» за невизначеними відповідями на кшталт «важко», «важко відповісти».

Ступінь категоричності суджень. Якщо одні респонденти виявляють нерішучість, то інші, навпаки, бувають схильні постійно віддавати перевагу найбільш категоричні висловлювання, вибирати крайні позиції рангових шкал, найбільш полярні оцінки. Відображає міру категоричності суджень темперамент, риси національної вдачі, рівень освіти.

Неправда. Нерідко частина респондентів повідомляє у анкеті явно неправдиві відомості. Найчастіше це викликається цілком природним для нормального людини прагненням показати себе з кращого боку. З іншого боку, анонімність зазвичай знижує, хоча й не виключає цього прагнення. Неправда виникає також під впливом ефекту послужливого респондента: частина опитуваних, вважають себе інтелектуально розвиненими, вважають, що знають, як «треба» відповідати. Захистити відповіді подібного прояви стилю респондента дозволяють головним чином коректні постановки питань і повідомлення про цілі дослідження.

Дата добавления: 2015-05-23