ПЕРЕДМОВА. Фізичний компонент розглядається у тісному зв’язку з предметами природничого напряму і є важливою складовою процесу формування наукового стилю мислення

Фізичний компонент розглядається у тісному зв’язку з предметами природничого напряму і є важливою складовою процесу формування наукового стилю мислення, наукового світогляду та науково-природничої картини світу. Оскільки фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальнi закономiрностi перебiгу природних явищ, тому саме даний курс фізики закладає основи свiторозумiння на рiзних рiвнях пiзнання природи i дає загальне обґрунтування природничо-наукової картини свiту. Сучасна фiзика, крiм наукового, має важливе соцiокультурне значення. Вона стала невiд’ємною складовою культури високотехноло­гiчного iнформацiйного суспiльства. Фундаментальний характер фiзичного знання як фiлософiї науки i методологiї природознав­ства, теоретичної основи сучасної технiки i виробничих технологiй визначає освiтнє, свiтоглядне та виховне значення курсу фiзики як навчального предмета. Завдяки цьому в структурi освiтньої галузi вiн вiдiграє роль базового компонента природничо-наукової освiти i належить до iнварiантної складової загальноосвiтньої пiдготовки студентів у ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації.

Однiєю з найважливiших дiлянок роботи в системi навчання фiзики є розв’язування фiзичних задач. Задачi рiзних типiв можна ефективно використовувати на всiх етапах засвоєння фiзичного знання: для розвитку iнтересу, творчих здiб­ностей i мотивацiї студентів до навчання фiзики, пiд час постановки проблеми, що потребує розв’язання, в процесi формування нових знань, вироблення практичних умiнь, з метою повторення, закрiплення, систематизацiї та узагальнення засвоєного матерiалу, контролю якостi засвоєння навчального матерiалу чи дiагностування навчальних досягнень студентів тощо. В умовах особистiсно орiєнтованого навчання важливо здiйснити вiдповiдний добiр фiзичних задач, який би враховував пiзнавальнi можливостi й нахили студентів, рiвень їхньої готовностi до такої дiяльностi, розвивав би їхнi здiбностi вiдповiдно до освiтнiх потреб.

Розділ 1. МЕХАНІКА (6 год.)

Тема 1: Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість руху. Закон додавання швидкостей (2 год.).

Мета: Сформулювати поняття рівномірного прямолінійного руху та його застосування до розв’язку задач. Розглянути закон додавання швидкостей.

План

1. Швидкість прямолінійного рівномірного руху.

2. Закон додавання переміщень і швидкостей.

Література:

1. Дмитрієва В. В. Фізика.-К.:Техніка, 2008.-648 с.

2.Барахтар В.Г, Божинова Ф.Я. Фізика.-Х.:Ранок, 2010.-256 с.

3.http://www.youtube.com/watch?v=s8Ck8Sp_pP8&feature=endscreen

Найпростіший вид руху — прямолінійний рівномірний рух. Прямолінійним рівномірним рухом називають рух, під час якого тіло за будь-які рівні проміжки часу здійснює однакові переміщення. Прямолінійним рівномірним рухом є, наприклад, рух автомобіля по прямому шосе, коли спідометр «застигає» на одному показанні, скажімо «60 км/год». Швидкість прямолінійного рівномірного руху дорівнює відношенню переміщення тіла до проміжку часу, за який відбулося це переміщення:

За одиницю швидкості у Міжнародній системі одиниць фізичних величин беруть швидкість такого рівномірного прямолінійного руху, при якому тіло з 1 с переміщується на 1 м.

[V][1] = 1 м/ 1 с.

Цією одиницею швидкості є метр за секунду. Разом із тим на практиці використовують й інші одиниці швидкості, зокрема – .

Як зазначалося, основною задачею механіки є визначення положення тіла у просторі в будь-який момент часу. А це означає – знайти координати тіла або їх зміну з часом. У механіці таке рівняння називається рівнянням руху.

x – x_o = V_x t, звідки шукана координата х дорівнюватиме:

х = x_o + V_x t.

Основні випадки графіка руху представлені на рисунку. Якщо тіло рухається вздовж обраної осі, то графік руху є зростаючим, якщо ж проти обраної осі – то спадним.

На практиці рівномірний прямолінійний рух зустрічається порівняно рідко. Рівномірно і прямолінійно тіла рухаються лише на невеликих ділянках траєкторії. Для характеристики нерівномірного руху вводять поняття середньої та миттєвої швидкостей. Зупинимося спочатку на понятті середньої швидкості. Під час опису середньої швидкості користуються двома значеннями:

1) як середньої швидкості переміщення; тоді:

Середньою швидкістю переміщення називають векторну величину, яка визначається відношенням переміщення до інтервалу часу, впродовж якого відбулося це переміщення.

Особливістю механічного руху є його неперервність: ні координати тіла, ні його швидкість не можуть змінюватися стрибками. Це означає, що у кожній точці траєкторії і в кожний момент часу швидкість матиме певне значення. Цю швидкість називають миттєвою.

Дата добавления: 2015-05-23