Ф-ла капіталістичних витрат

Ф-ла вар.тов

Розрізн. Суспільні витрати і витрати п-ства.

Сусп. витрати – це сукупність матер. Витрат уречевленої праці та витрат живої праці, що характеризує вартість в-цтва товару для суспільства.

Витрати п-ства – це сукупність матер. витрат уречевленої праці та витрат частки живої праці, тобто капіталу, що формує вартість в-цтва товару для п-ства.

Витрати сусп. перевищують витрати підприємства на величину вартості додаткового продукту.

Витрати в-цтва – це грошовий вираз тих затрат п-ства, які показують у що обходиться для нього створення відповідн. продукції (товарів, послуг)

До таких витрат належать:

- витрати на оплату праці;

- витрати на придбання та утримання виробн. будівель, машин, обладнання;

- витрати на оплату природних ресурсів;(землі, води, кор.коп)

- витрати на оплату енергоносіїв (нафта,газ,вугілля)

- предмети праці.

Витрат. в-цтва, як екон. категорія досліджув. багатьма вченими. Істотний внесок зробив Карл Маркс(в III томі капіталу). Він розгл. капіталістичні витрати в-цтва, як затрати капіталіста –підприємця на з/п, матеріали, сировину, паливо, амортиз. Засоби в-цтва.

W=C+V+M

C- вартість спожитих зас. в-цтва

V- вартість необхідного продукту.

M- вартість додаткового продукту.

K=C+V

З усіх сукупних затрат Маркс виокремлював витрати на в-цтво товарів. Він також аналізував і витрати пов’язані з в-цтвом товару – це витрати обігу, які поділяються на чисті (пов’язані з купівлею-продажем) та додаткові затрати.

Сучасна екон. теорія значно поглибила вивчення аналізу витрат в-цтва, що знайшло своє відображення і в навч. л-рі.

Під пон. витрати в-цтва вони розуміють екон. витрати, які вкл. усі платежі власникам ресурсів для відповідного виробничого процесу. Одним з ел. витрат є нормальн. прибуток підприємця, що розгл. як винагорода за виконувані ним ф-ії.

При розробці теорії витрат представники західної економічної думки виділяють 2 концепції:

1.Концепція альтернативних витрат в-цтва.

2. Відносної обмеженості застосованих ресурсів, згідно з якою вартість товару вимірюється к-стю отриманої від нього граничної користі. Під альтернативним використ. ресурсів розуміється (напр. можливість в-цтва з деревини буд. мат. або меблів)

Найбільш поширене визначення алтерн. витрат таке: вартість отриманої будь-якої речі, повинне вимір. тим, від чого ми відмовляємось, щоб мати цю річ.

Під витратами в-цтва короткострок. періодів розум. ресурси (сировина, паливо,енергія) к-сть яких може бути змінено досить легко і оперативно.

В коротко строк. періоді в осн витратах в-цтва виділять постійні та змінні.

Постійні витрати – це витрати,які залиш. незмінними незалежно від к-сті виготовл. продукції.(електроенергія,оплата праці, оренда прим та ін..)

Змінні витрати перебувають в прямій залежності від обсягу в-цтва - це затрати на купівлю пред. праці і роб. сили.

Сума постійних і змінних витрат на кожному конкр рівні в-цтва становить валові витрати.

Не рівномірна зміна валових витрат призводить до того, що в міру зростання обсягу в-цтва змінюються і витрати на од. продукції або сер. витрати,які дорівн відношенню валових витрат до к-сті виготовл. проду

18. Виникнення, суть та функції грошей

Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь – який ін. товар, тобто є загальн. еквівалентом.

Види грошей: (форми грошей):

- Повноцінні гроші- гроші у яких номінована вартість відповідає реальній вартості матеріалу з якого вони зроблені.(Металеві гроші – мідні, срібні, золоті.)

- Неповноцінні - гроші. які набувають своєї вартості виключно в обігу. при цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовленні. (банкноти, білонна монета, депозитні гроші)

-Паперові гроші – представники неповноцінних грошей, які з’явилися як замінник золотих монет. Їх сутність полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для погашення бюджетних витрат.

- Кредитні горші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.

- Депозитні гроші- неповноцінні знаки вартості, але на відмінну від готівкових, не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

- Електронні гроші – абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг.

Ф- ції грошей:

1) Міра вартості (ф-ція полягає в тому, що гроші служать еквівалентом вартості всіх товарів. Це відбувається тому, що у товарі та грошах втілена уречевлена людська праця, а за допомогою грошей порівнюється їх вартість. Вартість товару виражену в грошах називають ціною.)

2) Засіб обсягу (продаж товару за гроші дає можливість товаровиробнику купувати ін.. товар. В цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем та покупцем. Гроші служать посередником при обміні.)

3)Засіб утворення скарбів (якщо виробник продає свій товар, а на витрачені гроші нічого не купує, то він збирає гроші з обігу і утворює скарб. Утворювати скарб можуть лише повноцінні гроші та предмети розкоші. Гроші виступають як резерв багатства.)

4) Засіб платежу(Забезпечує полегшення боргових зобов’язань. Гроші, як засіб платежу відрізняються від грошей як засобу обігу тим, що вони лише завершають купівлю-продаж, а не є посередником при купівлі-продажу.)

5) Світові гроші (гроші в цій функції виступають посередником міжнародного обміну товарами та послугами, як готівкою так і відстрочкою платежу.

20. Суть види та функції ринку

Ринок -система товарно-грошових відносин,що виникають між суб’єктами господарювання

Ознаки ринку:

1)вільний доступ будь-якої юридичної особи до будь-якого виду госп діяльності

2)повна економ самостійність учасників госп процесу, мат відповідальність за результати діяльності

3)наявність конкуренції між господарюючими суб’єктами

4)формування економ. Пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції

5)вільні ціни,які формуються під впливом попиту пропорцій та інших факторів

Об’єкти ринку: товар,послуги,робоча сила,цінні папери

Суб’єкти ринку: виробник, споживач, ринкові посередники

Класифікації ринків:

І. За економ призначенням об’єктів ринкових відносин: ринок благ та послуг, ринок засобів виробництва,ринок науково-технічних розробок, ринок цінних паперів, ринок робочої сили

ІІ.За товарними групами:

ринок товарів виробничого призначення, ринок товарів народного споживання та продтоварів

ІІІ. Утворення ринків по просторовій ознаці,де розміщенні: внутрішньо-регіональні,міжрегіональні,світові ринки

VI.По видам суб’єктів ринкових відносин поділяються на:

ринок оптової торгівлі,ринок роздрібної торгівлі, ринок державних закупок с/г продукції

V.З врахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяють на:

легальні і офіційні, нелегальні(тіньові)

VІ.В залежності від умові діяльності суб’єктів господарювання: вільний ринок(З великою кількістю виробників однорідної продукції), монополізований ринок(недовершена конкуренція,жорстокі ціни, на ринку існує незначна кількість виробників), регульований ринок(контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного і адміністративного характеру)

VII. В залежності від об’єкту ринкової діяльності:

1.Ринок покупця(перевищує попит,існує конкуренція продавців), ринок продавця(попит перевищує пропозицію),

2. врівноважений ринок(попит і пропозиція співпадає),

3.дифіцитний ринок(попит перевищує пропозицію),

4.перенасичений ринок(пропозиція вища за попит)

Функції ринку:

- регулююча(забезпечує зв’язки між різними галузями виробництва)

-стимулююча(стимулює суб’єктів ринку до раціонального використання економічних ресурсів)

-розподільна(великий попит на товари формує ринкову ціну,де забезпечується високий рівень норми прибутку,внаслідок чого капітали переливаються в певну сферу діяльності)

-інтегруюча(ринок через систему попиту і пропозиції об’єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів,формуюючи відповідні інституції)

Методи регулювання є:

-державні економічні важелі(кредити,позики,ціни,які встановлює держава)

-адміністративні важелі(держ замовлення,програми,правила укладання госп договорів)

-недержавні важелі(різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту,ціни та інше)

Структура ринку:

1.ринок предметів споживання та послуг

2.ринок засобів виробництва

3.ринок науково-технічних розробок та інформації

4.ринок нерухомості

5.валютний ринок

6.ринок праці

21. Попит і пропозиція та їх взаємодія

Попит(D) – к-сть товару, яку споживачі хочуть і можуть купити в певній к-сті та за певну ціну.

Закон попиту – основна властивість попиту полягає у тому, що при незмінності параметрів зниження ціни веде до зростання попиту. І, навпаки, підвищення цін веде до зменш. величини попиту.

Попит окремого споживача наз. індивід. попитом.

Ринковий попит – це попит, який характер. сукупність обсягів товару на який пред’являється попит при умові, що ціна задовольняє всіх покупц. товару.

Обсяг попиту – це конкретна к-сть блага, яку споживач хоче купити за конкр. ціною.

Чинники, які впливають на попит:

1. Дохід

2. Смаки і уподобання.

3. Ціни на суміжні товари

4. к-сть покупців на ринку

5. очікування споживачів

6. пора року

7. націон традиції

Дохід-вплив доходу на попит дуже суттєвий, збільшення доходу веде до збільш. попиту.

Ціни на сум.тов. – попит може змін. в обох напрямах, залежно від типу тов. при підвищ. ціни на 1 тов. збільш попит на ін., і навпаки.

Смаки і уподобання – сприятливим для даного продук. є заміна споживч. Смаків, викликана рекламою, означатиме що попит зросте, а несприятливі – викличуть зменшення попиту.

Очікування – очікув. споживачів, щодо можливості підвищення цін в майбутньому можу спонукати купувати більше тов.

Пропозиція(S)- к-сть тов, яку виробник бажає та може запропонув. на продаж.

Дата добавления: 2015-05-23