Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вона ділиться на: індивідуальну та ринкову. 2 страница




Розвиток приватної власності в умовах змішаної економічної системи гармонійно доповнюється поширенням колективної форми власності та модифікується внаслідок підприємницьких дій самої держави. Результатом цього є різноманітність форм власності й господарювання, притаманна сучасним розвиненим економікам. Однак між способами виникнення приватного і державного секторів сучасної економіки існує глибока відмінність: приватний сектор справедливо асоціюється з первинними основами ринкового господарства, тоді як для державної власності еволюційний шлях розвитку не характерний.

 

35. Поняття та суть національного доходу

Національний дохід це весь дохід зароблений у продовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у власній крахні чи за кордоном

Нд=ВНП – амортизація – непрямі податки

Непрямі податки: податок у продажу,ПДВ,ліцензійні платежі, мито, акційний збір.

НД можна розглядати як показник того, скільки коштує сус-тво отримання обсягу націон.. в-ва.

НД поділяється на:

1)Фонд споживання – це та частина НД,яка забезпечує задоволення матер.. і культурних потреб людей і сус-ва загал.

2)Фонд нагромадження – це та част.. НД, яка забезпеч.. розвиток в-ва.

НД випускає:

1)у натур.. речовій формі (предмет.. споживання, засоби в-ва які викор.. для розширення в-ва і створ.. резервів)

2)у вартісній формі (новост.. вартість, що включ.. в-сть необхід.. продукту)

36. Економічний зміст і типи зростання

Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування. Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору походження терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток». Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення об-сягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.

 

 

 

32. Відтворення сусп. продукту

Відтворення – це безперервне повторення процесу виробництва.

Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства.

Політична економія досліджує відтворення як економічне яке відбувається на окремих підприємствах, окремих господарствах, різних галузях, регіонах і взагалі у всьому суспільстві.

Економічне відтворення суспільства включає такі моменти:

- відтворення суспільного продукту та його конкретних форм

- відтворення людського ресурсу як особистого фактора виробництва та його зайнятості

- відтворення основного оборотного капіталу суспільства

- відтворення національного багатства

- відтворення споживання

- відтворення економічних відносин

Засоби виробництва і людський фактор являють собою продуктивні сили суспільства, тому дослідження відтворення і продуктивних сил як матеріальна база всієї економічної системи суспільства.

Види економічного відтворення: розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.

Просте відтворення – це відтворення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах (заміна зношених фондів новими)

Розширене – це відтворення суспільно виробництва в зростаючих розмірах. Передбачає збільшення основних фондів. Підприємці намагаючись отримати максимальний прибуток значну частину коштів спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі і виробництва.

Просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки.

Складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу людського ресурсу і продукту яке було в наявності в попередній період.

 

37. Економічний цикл та його фази

Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки — розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом. Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза — це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають. Відбувається зниження попиту на товари і виникнення надлишку їх пропонування. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і зростання безробіття.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте, і не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним.

Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Створюються нові підприємства, зростають ціни і процентні ставки.

Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, збільшується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, стрімко зростають ціни й процентні ставки, курси акцій та інших цінних паперів, активізується комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Першопричиною нової періодичної кризи є скорочення сукупного попиту, і знову все повертається на «круги своя»: починається спад виробництва, зниження зайнятості, зменшення доходів, скорочення витрат тощо.

 

 

38. Міжнародні економічні відносини та співробітництво

Одним з головних факторів, що впливають сьогодні на рівень світового прогресу та розвиток економіки всіх країн, є міжнародне економічне співробітництво. Активний розвиток міжнародних економічних зв'язків не тільки сприяє економічному зростанню держав світового співтовариства, але й дозволяє підтримувати і зміцнювати мирні взаємовідносини, знімати міжнародну напруженість, створювати систему міжнародної економічної безпеки. Іншими словами, міжнародне економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру на землі. Одним з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти підписання багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми спостереження і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин. Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція ООН з торгівлі та розвитку. Велике значення має діяльність Центру міжнародної торгівлі, Європейське економічне співтовариство. Важливе місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин займає ГАТТ.

 

Задача1
на виробництво 1 пари взуття витрачають 20 годин суспільно-необхідного робочого часу. На виготовлення 1 кг цвяхів - 5 годин, на виготов. 1 кг мяса - 2 години. 1 кг солі - 0.05 годин. У яких мінових вартостях можна виразити 1 пару взуття?
1 пара взуття - 20 годин.
цвяхів-20:5=4
1 кг мяса-2 годин
мяса-20:2=10(м)
1 кг солі - 0.05 годин
сіль-20:0.05=4.00 кг солі.
В-дь: мінові вартості 1 пари взуття становлять:
мясо-10 кг
цвяхи-4 кг
сіль-400 кг

Задача 2

ціна золота(31.1 золотих) складає 573.2 + х$. Ціна телевізора - 840 + x$. Виразити ціну телевізора взолоті.
Ц- 840: 373.2 +31.1 = 69.9 золотих

задача 3
ювелір витрачає на виробн товару 400+х$: 10 +х годин праці. яку вартість створить за цей час каменяр. яка його складність?

праці в 2 рази менше ніж у ювеліра.
Вартість праці каменяра - 400:2 =200 $

задача 4
на ринку за одну вівцю дають 5+х мішків зерна. як зміниться мінова вартість вівці, якщо продукт праці землер. зросте в 2 рази, а тваринництво в 2.5 рази?
1 вівця-5 мішків зерна
2.5=2.5 вівці - 5 2- 10 зерна
і вівця = 10:2.5 = 4 мішків зерна

задача 5
на підприємстві за 10 год роботи вироблять 10+х виробів вартістю 100 грн. скільки буде коштувати вся партія виробів, якщо а) продукт праці зросте в 2 рази
б) продукт праці зросте в 4 рази
1. вартість одиниць вробу
W1 = 100 грн:10 виробів = 10 грн на 1 виріб
2. а) визначити обсяг виробленої продукції
а= 10*2 = 20 (штук виробів)
вартість всієї продукц не зміниться
б) визн вартість одиниць виробу
W=100:20 = 5 грн од.
а) ФІП - > вартість 1 прод не зміниться-> Q (стрілка вверх)--->вартість всієї продукц зрост
визн обсяг виробн продукції
Q=10 виробів *4 = 40 (штук)
б) визн вартість всієї продукції
W=100*4 =400 грн.
W1 прод+ 100:40 = 2.5 грн од.

задача 6
на підприємстві за робочий день вироблять 50+х одиниць товару А. Вартість одиниці товару А = 2+х грн. Визначити як зміниться обсяг виробництва, вартість одиниць продукції та всього обсягу, якщо: а) продуктивність праці зросте на 60 % б) інтенсивність праці зменшиться в 2 рази
1.а=50 од - V1= 2 грн.Визначаэмо вартысть всього товару V=50*2=100
а) - визнач обсяг загальний
а=50*0.06= 50+ 30=80 (одиниць товару)
б) визнач вартість одиниці прод
V=100: 80 од =1.25
3. а) визнач обсяг виробництвапродук
а:50:2 = 25 одиниць
б) визнач загальну вартість товару 100:2 = 50 грн
в) визнач вартість 1-ці продукції
V1 = V:Q = 50: 25 = 2 грн/од

Задача 7

Людина володіє машиною вартістю 8 тиc $, але бажає придбати новішу модель,що коштує 9 тис $. Стару можна продати за 7. Визначте втрати в результаті прийняття альтернативного рішення не продавати стару машину.

В результ прийн альтернативного рішення – це втрати, які з’являються, якщо буде упущена найкраща угода. Отже, залишивши в себе стару машину, людина втрачає можливість отримати 9 тис $.

 

7. Економічні поняття, категорії і закони
Усі поняття, що вивчаються в економічній теорії, можна поділити на загальні та специфічні. Як й інші науки, економічна теорія не може послуговуватися лише специфічними поняттями. Вона активно використовує так звані наскрізні поняття, які вивчаються в багатьох науках, наприклад у курсах філософії, політології, соціології. У процесі наукового пізнання формуються поняття, які є ідеальними образами предметів і явищ світу. Найзагальніші поняття, що відбивають істотні властивості і зв'язки того чи іншого боку реальної дійсності, називають категоріями. Кожна наука має своє коло категорій. Економічні категорії, такі як товар, споживна вартість, мінова вартість, гроші, ціна, капітал, робоча сила, прибуток, заробітна плата, рента, дають можливість досліджувати виробничі відносини. Ці категорії виражають взаємозв'язок економічних явищ, їхню взаємодію. Кожна з них має особливе самостійне значення і займає певне місце у всій системі категорій. З економічними категоріями нерозривно пов'язані економічні закони. В економічній науці є два підходи до визначення і трактування економічних законів. Згідно з класичною методологією, економічні закони виражають сутність, глибокі внутрішні, об'єктивно необхідні зв'язки і відносини. Завдання науки полягає саме в тому, щоб за зовнішніми, поверховими явищами і процесами виявити їхню сутність, внутрішній глибокий взаємозв'язок між ними, встановити причинно-наслідкову взаємозалежність. Інакше кажучи, завдання науки полягає в розкритті законів розвитку економіки та шляхів використання їх у господарській практиці. Економічні закони на відміну від законів природи періодично змінюються, замінюються іншими. Інакше кажучи, закони природи вічні, а економічні закони мають історичний характер. З цього погляду, як правило, розрізняють три групи економічних законів: загальні, тобто закони, що діють протягом усієї людської історії; особливі, тобто закони, що діють у ряді способів виробництва; і нарешті, специфічні економічні закони властиві лише одному способу виробництва. З переходом до нового способу виробництва виникають і діють нові економічні закони, специфічні для цього способу виробництва.
Другий методологічний підхід щодо розуміння економічних законів полягає в необхідності описати і систематизувати факти реальної дійсності, узагальнити досліджувані факти у поведінці індивідів та інституцій у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг. Ці факти, зрозуміло, постійно змінюються, а отже, мають змінюватися принципи і теорії.

 

 


8. Стадії руху сусп. продукту
1.Результатом суспільного виробництва є його продукт праці, або благо. Суспільний продукт характеризується двома властивостями;
1) здатністю задовольнити певні потреби людей;
2) у ньому завжди втілюються затрати суспільної праці
Суспільний продукт у процесі свого руху проходить стадії власне виробництва, розподілу, обміну та споживання. Вони тісно взаємопов'язані, хоча кожна з них відносно відокремлена і має певні особливості.
Насамперед, тісно взаємопов'язані власне виробництво і споживання. Споживання являє собою використання створених матеріальних благ і здійснюється у формі виробничого і особистого.
Виробниче споживання — це споживання засобів виробництва і робочої сичи працівника у процесі створення суспільного продукту. Отже, ця форма споживання здійснюється у процесі виробництва. Тоді ж здійснюється і споживання робочої сили.
Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмет споживання, породжує нове споживання, зумовлює спосіб споживання.
Перед тим як перейти на стадію споживання, суспільний продукт має пройти стадії розподілу і обміну.
Розподіл поширюється на засоби виробництва, робочу силу та предмети споживання.
У процесі розподілу встановлюється частка певного суб'єкта (трудового колективу або окремої особи) в отриманні суспільного продукту. Але щоб одержати саме те, що необхідне для задоволення конкретних потреб суспільства, виробничого підрозділу (колективу) або людини, суспільний продукт має пройти стадію обміну.
Обмін за формою здійснюється у вигляді обміну діяльністю і здібностями, обміну засобами виробництва, обміну предметами споживання. Він опосередковує зв'язок між виробництвом і розподілом з одного боку, та споживанням з іншого. Обмін, як і розподіл, здійснюється в самому виробництві (у вигляді обміну діяльністю та здібностями), і поза ним, як самостійна функція в русі суспільного продукту.
Стадії руху суспільного продукту не існують самі по собі, вони не ізольовані одна від одної, а утворюють частини єдиного цілого, які сполучені між собою прямими і зворотними зв'язками.
Споживання - це завершальна стадія руху суспільного продукту. Якраз у ньому використовується споживна вартість виробленої продукції.
Суспільне виробництво постійно розвивається і в сучасних умовах воно постає у вигляді трьох блоків галузей національної економіки:
1) основне виробництво;
2) виробнича інфраструктура;
3) соціальна інфраструктура.
Основне виробництво — це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва.
Виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в економічній системі в цілому. До її складу входять транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади; спеціалізовані галузі ділових
Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми суспільного багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку людини, примноженні її розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього і культурного рівня.

 

13. Натуральне і товарне виробництво: умови виникнення, форми та розвиток

Натуральне виробництво - це така форма господарювання, при якій продукти праці використовуються для задоволення власних
потреб виробника для споживання в середині господарства, що їх виробляє. Це історично перша форма господарювання.
При натуральному господарюванні існує рівність окремих індивідів. Таке господарювання було основою бідності, а не багатства.
Це повязано з такими рисам:
- нерозвиненість суспільного поділу праці;
- відсутність спеціалізації;
- замкненість організаційних економічних звязків;
- обмеженість виробництва і капіталу;
- примітивність техніки та технології виробництва;
- домінування ручної праці;
З розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне.
Товарне виробництво - така форма організації суспільного господарства, за якої економічні відносини між людьми прояв через
ринок і купівлю продаж продукції їх праці.При таких відносинах продуктами праці стають товари. Загальною умовою виникнення
розвитку і функціонування товарного виробництва є суспілний поділ праці.
Розрізняють товарне виробництво:
- просте;
- розвинуте;
Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінності. Загальною рисою простого і розвинутого товарного виробництва є те що
обидві форми в своїй основі мають право власності на засоби виробництва; економічні звязки між виробниками здійснюються у формі обміну
продуктами;
Відмінності:
- при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднуються в одній особі.
- при розвиненому виробниками є наймані працівники, позбавлені засобів виробництва.
- просте товарне виробництво засноване на особистій праці, а розвинене - на найманій, та експлуатації чужої праці.
- продукт праці при простому товарному виробництві належить виробникові, а при розвиненому - власникові засобів виробництва;
- метою простого товарного виробництва є задоволення власних потреб товаровиробника, а метою розвиненого є отримання прибутку;
- просто товарне виробництво має обмежений характер, тобто лише частина вироблених продуктів для обміну;розвинене має пануючий
характер в суспільстві.
На сучасному суспільному розвитку домінуючою формою господарювання є товарне виробництво

15. ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ
Вартість товару - надзвичайно важлива економічна категорія, яка, щоправда, у формі свого зовнішнього прояву - мінової вартості - привертала увагу багатьох учених.
Ця теорія була першою з різноманітних теорій і концепцій вартості. Згідно з нею основу та величину вартості товарів і послуг формують витрати суспільно необхідної праці на їх виробництво. Найґрунтовніше теорія була осмислена К. Марксом, її підтримували А. Сміт та англійський економіст Джон Кейнс. Трудова теорія вартості ввійшла в суперечність з прикладними дослідженнями, практичними реаліями. Наприклад, нерідко ціни не лише відхиляються від вартості, але і формуються навколо «контролюючого стрижня», який відрізняється від неї. Не завжди узгоджується з практикою і положення про єдиний вартісно-створюючий чинник. Згідно з трифакторною концепцією, основою вартості є такі фактори виробництва — земля, капітал, праця. Кожний фактор виробництва створює свою частину вартості: капітал — відсоток, праця — заробітну плату, а земля — ренту.

 

 


18. Виникнення, суть та функції грошей
Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь – який ін. товар, тобто є загальн. еквівалентом.
Види грошей: (форми грошей):
- Повноцінні гроші- гроші у яких номінована вартість відповідає реальній вартості матеріалу з якого вони зроблені.(Металеві гроші – мідні, срібні, золоті.)
- Неповноцінні - гроші. які набувають своєї вартості виключно в обігу. при цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовленні. (банкноти, білонна монета, депозитні гроші)
-Паперові гроші – представники неповноцінних грошей, які з’явилися як замінник золотих монет. Їх сутність полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для погашення бюджетних витрат.
- Кредитні горші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.
- Депозитні гроші- неповноцінні знаки вартості, але на відмінну від готівкових, не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.
- Електронні гроші – абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг.
Ф- ції грошей:
1) Міра вартості (ф-ція полягає в тому, що гроші служать еквівалентом вартості всіх товарів. Це відбувається тому, що у товарі та грошах втілена уречевлена людська праця, а за допомогою грошей порівнюється їх вартість. Вартість товару виражену в грошах називають ціною.)
2) Засіб обсягу (продаж товару за гроші дає можливість товаровиробнику купувати ін.. товар. В цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем та покупцем. Гроші служать посередником при обміні.)
3)Засіб утворення скарбів (якщо виробник продає свій товар, а на витрачені гроші нічого не купує, то він збирає гроші з обігу і утворює скарб. Утворювати скарб можуть лише повноцінні гроші та предмети розкоші. Гроші виступають як резерв багатства.)
4) Засіб платежу(Забезпечує полегшення боргових зобов’язань. Гроші, як засіб платежу відрізняються від грошей як засобу обігу тим, що вони лише завершають купівлю-продаж, а не є посередником при купівлі-продажу.)
5) Світові гроші (гроші в цій функції виступають посередником міжнародного обміну товарами та послугами, як готівкою так і відстрочкою платежу.)

 


24. Монополія її суть та форми
Монополія – це окремі крупні п-ства або об’єднання п-ств, які виробляють значну к-сть продукції певного виду, завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують високі прибутки.
Є 3 форми монополії:
1.Природна – виникає внаслідок об’єктивних причин. По-перше, якщо найвище ефект. галузі забезп лише при наявності одного виробника. По-друге, якщо існують специфічні природні умови.
2.Адміністративна- виникає внаслідок дії, держ органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду д-сті.
3.Економічна – поява якої пояснюється закономірністю екон розвитку.
Розрізняють 5 осн форм монопол об’єднань:
1. Картель – об’єднання декількох п-ств однієї галузі в-цтва, учасники якого зберігають власність на зас в-цтва і виготовл продукт, виробничу та комерц самостійність.
2. Синдикат – об’єднання п-ств однієї галузі, в якому зберіг. в-ча, але втрачається комерційна самостійність. В синдикаті централіз. збут продукт. та закупка сировини.
3. Трест – форма монополії при якій усі об’єднані п-ства втрачають не лише комерційну, але й виробн. самостійність.
4. Концерн – стійке об’єднання п-ств різних галузей промисл., транс., торгівлі для здійсн спільної д-сті. Нині 90% монополій – концерн.
5. Конгломерат – не стійке об’єдн., яке виникає внаслідок поглинання прибуткових п-ств різних галузей, які технологічно між собою не пов’язані.

 

29. ФОРМИ, ВИДИ І МЕТОДИ ДЕРЖ. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Державне регулювання економіки реалізується-в різних формах.
1.Залежно від строкової розмірності розрізняють:
- довгострокове (Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.)
- короткострокове.(це передусім антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит.У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).
Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).
1.За характером впливу на господарські суб'єкти
- пряме (це вплив держави на економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму.)
- непряме (опосередковане;це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів.)
2.Залежно від засобів впливу виділяють
- правові (це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.)
- адміністративні (це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Їхні ознаки: прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд;безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки; обов’язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів.)
- економічні (дають змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами..)
- пропагандистські (це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.)


32.Відтворення сусп. продукту
Відтворення – це безперервне повторення процесу виробництва.
Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства.
Політична економія досліджує відтворення як економічне яке відбувається на окремих підприємствах, окремих господарствах, різних галузях, регіонах і взагалі у всьому суспільстві.
Економічне відтворення суспільства включає такі моменти:
- відтворення суспільного продукту та його конкретних форм
- відтворення людського ресурсу як особистого фактора виробництва та його зайнятості
- відтворення основного оборотного капіталу суспільства
- відтворення національного багатства
- відтворення споживання
- відтворення економічних відносин
Засоби виробництва і людський фактор являють собою продуктивні сили суспільства, тому дослідження відтворення і продуктивних сил як матеріальна база всієї економічної системи суспільства.
Види економічного відтворення: розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.
Просте відтворення – це відтворення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах (заміна зношених фондів новими)
Розширене – це відтворення суспільно виробництва в зростаючих розмірах. Передбачає збільшення основних фондів. Підприємці намагаючись отримати максимальний прибуток значну частину коштів спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі і виробництва.
Просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки.
Складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу людського ресурсу і продукту яке було в наявності в попередній період.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 386; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.042 сек.