Проведення фінансових операцій в особливих зонах

З метою прискорення процесу формування ринкових струк­тур, надання пільг для розвитку окремих галузей і територій в Україні створено спеціальні (вільні) економічні зони. При про­веденні фінансових операцій резидентами України враховуєть­ся також і те, що в окремих країнах або територіях запрова­джено особливі зони інвестиційної діяльності, які мають піль­гові режими оподаткування й організації діяльності іноземних підприємств. Вони одержали назву офшорних зон. Спеціальні (вільні) економічні й офшорні зони відіграють важливу роль у проведенні фінансових операцій резидентів і нерезидентів України.

Спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ) — це частина території України, на якій законодавством установлено спе­ціальний правовий режим економічної діяльності. Для цього а СЕЗ приймається особливий порядок застосування законо­давства України. Зокрема, на території СЕЗ установлюються пільгові умови проведення фінансово-господарської діяльно­сті суб'єктів господарювання. До них належать митні пільги, сприятливіші умови проведення валютно-фінансових розра­хунків, податкові пільги та ін. Особливі умови створюються для забезпечення діяльності як національних, так і іноземних юридичних і фізичних осіб. СЕЗ створюється відповідно до рі­шень Верховної Ради України за ініціативою Президента Укра­їни, Кабінету Міністрів України, місцевих рад або місцевих державних адміністрацій. В окремих випадках СЕЗ створю­ються за указами Президента України.

Основними цілями створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій, нарощування експорту товарів та послуг, збіль­шення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції, використання нових технологій, впровадження ринкових ме­тодів господарювання, сприяння розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресур­сів та прискорення соціально-економічного розвитку України. Умови для досягнення таких цілей створюються як в межах СЕЗ, так і в межах територій пріоритетного розвитку (ТПР). СЕЗ і ТПР можуть бути різних функціональних типів: зов­нішньоторговельні, торгово-виробничі, науково-технічні, ту­ристично-рекреаційні та ін. Передбачається також створення комплексних СЕЗ, які виконують різні функції.

При створенні СЕЗ і ТПР враховуються економіко-геогра-фічні умови, наявність транспортних мереж і комунікацій, ре­сурсний потенціал території, забезпечення об'єктами виробни­чої та соціальної інфраструктури, екологічні умови та ін. В Україні створено 12 СЕЗ і 9 ТПР. Зокрема, це такі СЕЗ як "Си­ваш", "Славутич", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Яворів", "Трускавець", "Ковель", "Миколаїв", "Порт Крим", "Порто-франко", "Рені". ТПР створено на території Донецької, Закар­патської, Сумської, Житомирської, Чернігівської, Луганської, Волинської областей, в АР Крим і в м. Харкові.

Управління соціально-економічним розвитком територій, на яких створено СЕЗ і ТПР, здійснюють органи господарсько­го розвитку (адміністрації зон). Вони формуються місцевими органами влади і місцевими державними адміністраціями. Ад­міністрація зони є юридичною особою. Вона може бути створе­на місцевою владою або її повноваження передаються уже на­явній структурі. До функцій адміністрації зони, зокрема, на­лежать: розробка і реалізація стратегії розвитку зони, укладання угод з інвесторами, забезпечення залучення фінансових ресурсів у зону, організація підготовки та перепідготовки кад­рів, будівництво об'єктів виробничої та невиробничої інфра­структури, укладання угод оренди земельних ділянок і об'єктів інфраструктури та ін.

Особливості організації СЕЗ щодо проведення фінансових операцій розглянемо на матеріалах СЕЗ "Миколаїв". Цю зону створено у межах земельних ділянок і акваторій, на яких роз­ташовані державна холдінгова компанія "Чорноморський суд­нобудівний завод", СП "Дамен Шип'ярд Океан", державне під­приємство "Суднобудівний завод імені 61-го комунара", а та­кож прилеглих територій, що належать Миколаївській місь­краді. До пільг, що впроваджено в зоні, належать:

- звільнення від ввізного мита строком на п'ять років;

- встановлення нульової ставки ПДВ строком на п'ять років;

- звільнення на три роки від оподаткування прибутку;

- оподаткування прибутку за ставкою, що дорівнює поло­вині, діючою в наступні три роки;

- звільнення від оподаткування тієї частини прибутку під­приємств суднобудівної промисловості, яка спрямовується на розвиток виробництва протягом десяти років, починаючи з четвертого року реалізації інвестиційного проекту;

- повне звільнення на період реалізації проекту від сплати земельного податку;

- відміна вимоги обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті СЕЗ.

При проведенні фінансових операцій в Україні треба також враховувати, що в багатьох країнах встановлюються пільгові умови в офшорних зонах. Річ у тім, що при проведенні жорсткої монетарної, фіскальної та кредитної політики приватний капітал намагається знайти сприятливіші умови інвестування в інших державах. Певну роль в цьому напрямі відіграє і зрос­тання тіньового капіталу, обсяги якого в Україні оцінюються я межах 30 % від офіційного товарообігу. З метою залучення капіталу шляхом створення для нього більш сприятливих ре» жимів і створюються офшорні зони, перші з яких почали діяти в другій половині XX ст. А в останні роки їх кількість помітно зросла.

Офшорна зона (юрисдикція) — це країна або окрема тери­торія країни, де для певних типів іноземних компаній встанов­лено пільги з оподаткування, зменшені або зовсім відсутні ви­моги до бухгалтерського обліку і аудиту, частково або повністю відмінені митні і торговельні обмеження. Органи державного управління, які створюють такі зони, намагаються залучити додатковий капітал на свою територію з метою підвищити рі­вень зайнятості, одержати доходи, підвищити попит на товари та послуги та ін. Досягається це за рахунок скорочення оподат­кування, зменшення вимог до заснування фірми, скорочення юридичних та фінансових обмежень їх діяльності. Залучення капіталу за таких умов одержало розвиток в таких державах, як Кіпр, Мальта, Мен, Коста-Рика, Багамські, Віргінські та Бермудські острови та ін. Далі до них приєдналися держави та окремі території у складі держав: Ірландія, Бахрейн, Андорра, Ліхтенштейн, Ліберія, Сінгапур, Інгушетія та ін.

Офшорна компанія — це компанія, зареєстрована в юрис­дикції з низьким рівнем оподаткування за умов здійснення фіксованої оплати зборів у період заснування. Умовою надання пільг для компанії є те, що її власниками мають бути іноземні особи, а прибутки створюються за межами зони. Найчастіше офшорний бізнес одержує розвиток в банківській справі, стра­хуванні, торгівлі, будівництві, наданні транспортних послуг, інвестиційній діяльності, проведенні операцій з цінними папе­рами та ін. Основними організаційними формами підприємств в офшорних зонах є офшорна компанія з обмеженою відпові­дальністю, офшорний філіал і офшорне партнерство.

Важливим для іноземного інвестора є те, що в зоні забезпе­чується конфіденційність діяльності власників компанії. Під час її заснування акціонерами часто записують не справжніх інвесторів, а юристів, які її реєструють, і трастові компанії. Відповідальними особами компанії стають номінальні дирек­тори, які не здійснюють контроль і управління, а виконують накази реальних власників. Обмеження в одержанні інформа­ції про справжніх власників офшорної компанії практично не дає можливостей (за виключенням проведення спеціального розслідування, узгодженого з міжнародними судовими устано­вами) визначити коло пов'язаних осіб.

Перевагами офшорних компаній з погляду підприємниць­кої діяльності є:

- анонімність і конфіденційність під час проведення фі­нансових операцій;

- відсутність оподаткування або наявність його за низьки­ми ставками;

- послаблення контролю за проведенням валютних опе­рацій;

- одержання прибутків у твердій валюті та ін.

За принципами оподаткування офшорні зони поділяються на три групи:

1. з фіксованою платою і відсутністю оподаткування;

2. з наявністю оподаткування за низькими ставками;

3. змішані системи, які охоплюють як фіксовані виплати, так і оподаткування доходів офшорних компаній.

Наприклад, на Кіпрі ставка податку на прибуток становить 4,25 %. Передбачено пільги з оподаткування доходів співробіт­ників компанії, якщо вони є іноземними особами. Залежно від строків проживання на Кіпрі ставка податку становить від 0 до 50 % від ставки на доходи кіпріотів.

Розглянемо приклад використання офшорних компаній з метою зменшення оподаткування прибутку підприємств при проведенні експортних операцій.

Нехай українська фірма А експортує товар іноземній компа­нії Б. Вартість товару для експортера становить 100 дол. США, а продаж його здійснюється за 120 дол. США. В такому разі отримують прибуток у 20 дол. США. Він підлягає оподатку­ванню у 25 %, і українська фірма має сплатити податок у сумі 5 дол. США. З метою зменшення податку на прибуток власни­ки фірми А створюють офшорну компанію В. Продаж товару здійснюється безпосередньо не покупцю, а компанії В, але за ціною в 101 дол. США. Далі компанія В продає товар покуп­цеві (Б) за ціною 120 дол. США. Тоді дохід в сумі 19 дол. США залишається в розпорядженні офшорної компанії і не підля­гає оподаткуванню. Податок на прибуток становить лише 0,25 дол. США.

Подібні схеми використовуються також при проведенні операцій з імпорту, торгівлі цінними паперами, здійсненні будівельно-монтажних робіт, лізингових операцій та ін. Подат­кове планування, яке проводиться при цьому, має враховувати всі фактори, що впливають на такі процеси. До них, зокрема, належать: оподаткування доходів в Україні, митне і валютне регулювання, пільги, які надаються офшорним компаніям у відповідних зонах, можливості використання доходів офшорних компаній реальними власниками, витрати на переведення коштів з однієї країни в іншу, забезпечення конфіденційності проведення операцій та ін. Разом з тим державні органи управ­ління намагаються запровадити заходи, спрямовані на змен­шення вивозу доходів резидентів з України.

Дата добавления: 2015-05-23