Туристичні ресурси Закарпаття 2 страница

В області налічується 92 природно-заповідні території та об'єкти, в тому числі заповідник Дунайські плавні, який лежить у пониззі Кілійського гирла Дунаю, займає частину островів і акваторії Чорного моря. Пам'ятками природи є Михайлівський яр і Одеські катакомби. Наукову і естетич­ну цінність має флористична колекція ботанічного саду Одеського університету.

В північно-західній частині чорноморського узбережжя розташований скелястий острів Зміїний площею 1,5 км², на якому були давні грецькі поселення

Сприятливі кліматичні умови, тепле море, численні пляжі (довжина Чорноморського узбережжя — більше 300 км), значні запаси лікувальних грязей, джерела мінеральних водобумовлюють розвиток рекреаційного господарства. В об­ласті функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз, Куяльницький (Куяльник), Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Малодолинське (Холодна Балка), Хаджибейський (Хаджибей), Чорноморка, Сергіївка.

Одним із найвідоміших і найстаріших курортів, що функціонує на основі лікувальних грязей, є Куяльник. За своїм лікувальним впливом Куяльницький лиман порівню­ється з відомими близькосхідними курортами Мертвого мо­ря. Перший лікувальний заклад — «теплі ванни» — був ство­рений тут у 1833 р. за ініціативою військового лікаря Е. Андрієвського, який використовував грязі для лікування поранених. У 1892 р. засновано найбільшу на той час у Росії грязьову лікарню, яка функціонує й дотепер.

Нині в Куяльнику три 15-поверхові санаторні корпуси на 3000 місць, курортна поліклініка, грязьова лікарня, куль­турний і торговельний центр. Тут лікують захворювання органів опорно-рухового апарату, центральної і пери­ферійної нервової системи, гінекологічні хвороби. Місцеві мінеральні води використовуються для лікування захворю­вань шлунку, печінки, жовчного міхура, кишечника, регу­лювання обмінних процесів.

Найстаріший в Україні дитячий оздоровчий центр зна­ходиться в Лузанівці. Він заснований у 1923 р. в колишнь­ому маєтку Лузанових для порятунку дітей Одещини, що страждали від голоду, і мав назву «Сонячні табори». Ініціатори його створення — Всесвітня єврейська конфе­ренція допомоги, фонд Нансена і Червоний хрест. У 1935 р. збудовано капітальні кам'яні приміщення. Тут було створе­но хорошу медичну базу, яка згодом дозволила перепрофілювати цей дитячий курорт на один із найкращих у країні дитячих туберкульозних санаторіїв. Після реорганізації са­наторію в 1956 р. на його базі було створено республікансь­кий піонерський табір «Молода гвардія» (з 1992 р. — дитя­чий центр «Молода гвардія»).

В 60 км від Одеси на піщаній косі, яку з одного боку омиває солоне Чорне море, а з іншого — прісноводний Дністровський лиман, розташований кліматичний курорт Кароліно-Бугаз.

В області є 44 готелі, один мотель, два кемпінги. В Одесі розміщені комфортабельні готелі — «Чорне море», «Лондонська», «Красна», «Вікторія», «Одеса». В Ізмаїлі туристів приймає готель «Дунай», у Білгород-Дністровсько­му — «Русь». Діють також кемпінг «Дельфін» і готельний комплекс «Турист» в Одесі, кемпінг «Кароліно» в с. Зато­ка, туристичний комплекс «Південний» у с. Сергіївка, тур­база «Чорноморський дельфін» у с. Фонтанка.

В області є один заповідник. Тут функціонують також 3 музеї з 7 філіалами і відділами, в тому числі перший в Україні музей (створений у 1825 р.) — музей старожитностей в Одесі.

На державному обліку перебуває 7,4 тисяч пам'яток, з яких 1440 — пам'ятки містобудування і архітектури. Пере­важна більшість пам'яток зосереджена в Одесі.

Одеса розташована на місці давнього та­тарського поселення Хаджибея (Качибея), що вперше згадується в 1415 р., — хоча перші по­селення на території сучасного міста виникли приблизно 5 тис. років тому. В давніх лоціях (XII—XIV ст.), на морських картах 1311 р. зустрічається назва стоянки генуезьких суден Джінестра.

В 1794 р. царським указом започатковано будівництво портового міста для військових і торгівельних цілей. Уже на початку XIX ст. одеський порт вийшов на третє місце в Росії за вантажним оборотом (після Петербурга і Риги), а за обсягом вивезення вантажів — на друге (після Петер­бурга).

В 1819-1859 рр. Одеса була зоною порто-франко, тобто містом, у межах якого дозволявся вільний безмитний про­даж і зберігання іноземних товарів. Цим місто значною мірою зобов'язане своєму першому градоначальнику фран­цузькому емігрантові А. Рішельє.

Місто швидко розвивалось, відповідним темпом зроста­ла чисельність його населення: якщо в 1803 р. тут прожи­вало 9 тис. чол., у 1861 р. — 100 тис., то в 1897 — 404 тис. чол. За цим показником Одеса вийшла на четверте місце після Петербурга, Москви, Варшави.

Найвиразнішим архітектурним ансамблем міста є При­морський бульвар, — парадний морський фасад міста. Його забудова в цілому сформувалась у першій половині XIX ст. Тут споруджено пам'ятник А. Рішельє роботи скульптора І. Мартоса.

В 1833 р. споруджено будинок градоначальника графа Завадовського, який у середині XIX ст., після відповідного пе­репланування, було перетворено на готель «Петербурзький».

Палац генерал-губернатора Новоросії графа М. Воронцова (1824-1834 рр.) являє собою комплекс споруд, який включає палац, бельведер, стайні.

У 1837 рр. ансамбль було доповнено будівлею Старої біржі, де сьогодні міститься міськрада.

В 1837-1842 рр. побудовані знамениті Приморські сходи.

Міській музей і бібліотека, що є найстарішими в Ук­раїні, розмістилися в будівлі, спорудженій у 1883 р. (нині Археологічний музей НАН України).

В ансамбль Приморського бульвару входять також го­тель «Лондонський», Присутствені місця, палац Шидловського, житлові будинки.

Однією з найкрасивіших у світі вважається будівля міського театру опери і балету (1884-1887 рр.), зведена за проектом віденських архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера.

В будинку Нової біржі (1894-1899 рр.) сьогодні містить­ся Одеська філармонія.

Одеса є батьківщиною відомих письменників І.Бабеля, Ю. Олеші, К. Паустовського, В. Катаєва, І. Ільфа, Є. Петро­ва та ін. В кінці XIX ст. в місті створено Одеське літератур­но-артистичне товариство, яке з 1898 р. містилося в палаці Гагаріна. Тут бували відомі поети, письменники, актори, ху­дожники: І. Бунін, В. Катаєв, О. Толстой, Е. Багрицький та ін. Тут уперше було влаштовано виставку творів В. Кандинського. З 1977 р. в цьому приміщенні діє Одеський літе­ратурний музей, колекція якого налічує близько 40 тис. ек­спонатів. Його філіал — музей-квартира О. Пушкіна. В 1823-1824 рр. у місті побував О.С. Пушкін.

В 1899 р. відкрито Одеський художній музей, де пред­ставлені роботи Д. Левицького, В. Тропініна, І. Айвазовського, І. Рєпіна, О. Саврасова, І. Крамського, М. Врубеля, В. Сєрова, М. Реріха, В. Кандинського, К. Сомова та ін.

Серед експонатів Одеського музею західного і східного мистецтва (створений у 1923 р.) - давньогрецька кераміка, римське скло. Широко представлене західноєвропейське ми­стецтво - твори видатних майстрів Італії, Голландії, Франції, Фландрії. Серед експонатів - полотна М. Караваджо. Колекція східного мистецтва репрезентує декоративно-вжиткове мистецтво Китаю, Японії, Індії, Монголії, Тібету.

Історія Білгород-Дністровського налічує понад 2,5 тис. років. У VII ст. до н.е. греки за­снували тут колонію, що мала назву Офіус (пізніше — Тіра, за давньою назвою Дністра). В першій половині І ст. до н.е. поліс входив до складу Понтійської держави Митридата Євпатора.

У III ст. Тіра приходить до занепаду. Вона неодноразо­во зазнавала руйнувань і відбудовувалась. Через цю тери­торію пройшли гуни, авари, болгари та інші кочові племена. У XII—XIII ст. поселення належало Галицькому князівству. На рубежі ХІП-ХІУ ст. генуезькі купці розпочали тут будівництво фортеці. У XV ст. Тіра увійшла до складу Мол­давської держави, де вона була найбільшим містом: на той час її населення досягало 20 тис. чол. Молдавани називали її Четатя-Албе (Біла фортеця). В 1484 р. місто перейшло під владу турків, які перейменували його на Акерман.

На скелястому правому березі Дністровського лиману у східній частині Білгород-Дністровського на місці укріплень IV—V ст. до н.е. височить фортеця.

Турецькою фортецею Ізмаїл у ході росій­сько-турецьких війн неодноразово оволодівали російські війська (в 1770, 1790, 1809 рр.). В її облозі в 1809 р. брав участь офіцер І. Котля­ревський.

В 1856 р. ізмаїльська фортеця була зруйно­вана: залишились тільки фундаменти і мечеть XVI ст., перебудована в XIX ст. на православний храм - Хрестовоздвиженську церкву.

В центральній частині міста зберігся Покровський собор.

Українською Венецією вже на початку XIX ст. назива­ли поселення, розташоване на лівому березі Кілійського гирла — Вилкове, засноване в середині XVIII ст. Вулиці в містечку заміняють протоки і канали, якими місцеві жителі пересуваються на човнах. Через них перекинуті дугоподібні містки загальним числом 76. Прокладені уздовж вулиць-каналів тротуари на високих сваях. Від кожної такої «вулиці» прориті менші канали до кожного двору: рибальство є ос­новним заняттям місцевого населення.

Село Шабо стало заселятися з 1820 р. вихідцями із Швейцарії. За задумом царського уряду, тут мав бути за­снований зразковий осередок виноградарства і виноробства.

Переселенці завезли сюди цінні сорти винограду: кабер­не, совіньйон, рислінг, мускат, шасла та ін. Були виведені і нові сорти, відповідні місцевим кліматичним умовам. Тут і сьогодні культивується понад 70 сортів винограду. Відомі в Україні вина, що виготовляються місцевим винзаводом.

З другої половини XIX ст. Шабо поступово перетво­рюється на курортне містечко. Тут побували Леся Українка, М. Лисенко та ін.

Нащадки колишніх швейцарських колоністів залишили Шабо в 1940 р., після приєднання Бессарабії до Радянсько­го Союзу.

7.2. Миколаївська об­ласть розташована в нижній течії Південного Бугу. На півдні її територія омивається Чорним морем. Площа — 24,5 тис. кв. км (4,1% території країни).

Берегова лінія в межах об­ласті значно розчленована. Глибоко в сушу вдаються Дніпровське-Бузький, Березанський і Тилігульський лима­ни. До області належать острів Березань і Кінбурнська коса. На території області 85 річок, основні з яких — Півден­ний Буг із притоками Інгулом, Кодимою, та ін.

В області 89 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. частина Чорноморського біосферного запо­відника.

Область має значні природні рекреаційні ресурси: спри­ятливий клімат, піщані пляжі уздовж Чорноморського узбе­режжя, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі і ропа морських лиманів. Заклади відпочинку розташовані голо­вним чином у курортних зонах Коблева, Очакова і Мико­лаєва. Найбільші турбази - «Південний Буг» (Миколаїв) та «Очаків» (Очаків). В області 29 готелів, у Миколаєві — «Миколаїв» і»Турист».

У Миколаївський області на державний облік взято 3,3 тисячі пам'яток, у тому числі 143 пам'ятки архітектури.

В області діють 3 музеї з 8 відділами та історико-археологічний заповідник «Ольвія», заснований у 1926 р. До йо­го складу входять залишки античного міста-держави Ольвія, а також острів Березань із залишками найдавнішого в Північному Причорномор'ї давньогрецького поселення.

Руїни давньогрецького полісу Ольвія знаходяться непо­далік від місця злиття Південного Бугу з Дніпром, на березі лиману. Від степу його відмежовують дві глибокі балки. За­сноване в середині VI ст. до н.е. вихідцями з Мілету, місто проіснувало близько тисячі років (до IV ст. до н.е.).

Колекція Миколаївського художнього музею ім. В. Верещагіна, створеного в 1914 р., налічує понад 9 тис. експонатів. Тут демонструються твори В. Верещагіна, Ф. Рокотова, В. Боровиковського, В. Тропініна. І. Айвазовського, І. Рєпіна, В. Сурікова, К. Костанді, К. Коровіна, О. Бенуа та ін.

Першими будівлями на місці сучасного міста Миколаїв були кузня і будинок запо­рожців біля паромної переправи через гирло Інгула, а також рибальське поселення і хутір купця Фабра.

В липні 1788 р. за наказом Г. Потьомкіна тут засновано суднобудівну верф, а в наступно­му році розпочато будівництво міста, названого на честь Св. Миколая — покровителя моряків. Уже в 1790 р. на воду було спущено перший корабель, збудований на миколаївськійверфі — фрегат «Святий Миколай». Місто стало головною суднобудівною базою Чорноморського флоту.

З 1794 р. тут розміщувалось командування Чорноморсь­кого флоту і управління портами. Для підготовки морських офіцерів та інженерів у місті відкрито Морське арти­лерійське училище, Морський кадетський корпус (згодом - штурманське училище), училище корабельної архітектури. Моряків готували у школі юнг і навчальному флотському екіпажі. В 1817 р. тут засновано музичну школу, де здійсню­валась підготовка музикантів і співаків для портових ор­кестрів і хорів. Миколаївський флотський оркестр користувався великою популярністю. В 1880-х роках з ним працював відомий композитор М.А. Римський-Корсаков.

Після поразки в Кримській війні значно скоротилося будівництво військових суден. У 1856 році було ліквідова­но Управління головного командира Чорноморського фло­ту. Закрито морські установи і навчальні заклади.

З 1862 р. в Миколаєві діяв торговельний порт, який у кінці ХІХ ст.. вийшов на третє місце за обсягом закордон­них торговельних операцій (після Петербурга і Одеси).

Після припинення 1878 р. дії обмежувальних статей Паризького договору було відновлено будівництво військо­вих кораблів на адміралтейській верфі міста. Серед суден, збудованих у Миколаєві - відомий броненосець «Князь Потьомкін Тавричеський», спущений на воду в 1900 р. Відно­вив свою діяльність також штаб Чорноморського флоту (в 1900 р. він був переведений до Севастополя).

7.3 Херсонська область розташована на півдні України, її площа становить 28,56 тис. кв. км (4,7% території країни).

Херсонщина — єдина з усіх областей України (крім АР Крим), що має вихід до двох морів — Чорного і Азовського. У межах області протікає всього 6 річок довжиною понад 10 км. Головна ріка — Дніпро —перетинає область із північного сходу на південний захід, поділяючись у нижній течії на рукави і утворюючи дніпровські плавні.

На Херсонщині знаходиться найбільший на планеті ли­ман - Дніпровсько-Бузький.

Чорноморське і Азовське узбережжя в межах області простягнеться більше як на 200 кілометрів і має чудові піщані пляжі, розвинену оздоровчу інфраструктуру. За кількістю сонячних днів Херсонщина не поступається Кри­му. Вона є областю з найменшою середньомісячною кіль­кістю опадів (від 300 до 400 мм).

Тут розташовані два біосферні заповідники, які входять до світової мережі біосферних заповідників (резерватів) - Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-Фейна і Чорноморський.

Перший в Україні природний заповідник — Асканія-Но­ва — є найбільшим серед степових заповідників у Європі і єдиним у цій частині світу резерватом, де збереглися пер­винні степи (близько 1,5 тис. га). Ф.Фальц-Фейном у 1874 р. було споруджено невеликий вольєр для утримання представ­ників місцевої фауни. Зоопарк розростався і був поповнений іншими видами з різних країн світу. В 1887 р. тут було ство­рено ботанічний парк, у якому представлена флора всіх кон­тинентів.

Всього на Херсонщині 69 територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду.

Область має значні можливості розвитку курортної га­лузі і масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжі Дніпровського лиману, Чорного і Азовського морів, хоча використовуються вони незначною мірою. Діють курорти Гола Пристань і Скадовськ, курортна місцевість Арабатська Стрілка. Санаторій «Гопри», розташований на березі цілющого Соляного озера, функціонує на базі озерних сульфідних грязей і хлоридно-натрієвої ропи. Тут зберегла­ся перша грязьова лікарня для лікування захворювань опор-по-рухового апарату, збудована в кінці XIX ст.

На Херсонщині налічується 25 готелів, у тому числі 2 ту­ристські готелі («Лілея» в Херсоні і «Нова Каховка» в Новій Каховці); 2 мотелі, 2 турбази («Чорномор» у смт. Лазурне Скадовського району та ім. Остапа Вишні в с. Кринки Цюрюпинського району).

На Херсонщині на державному обліку перебуває 5,9 тис. пам'яток. З них 143 входять до Державного реєстру національного надбання. Тут діє 3 музеї з 6 філіалами і відділами. Херсонський краєзнавчий музей — один із най­старіших на півдні України, що утворився в 1931 р. об'єднанням археологічного і природно-історичного музеїв.

Колекція Херсонського художнього музею налічує по­над 6 тис. творів живопису, графіки, скульптури і декора­тивно-вжиткового мистецтва, серед яких — роботи О. Шовкуненка, К. Коровіна, М. Врубеля, М. Пимоненка та ін.

У 1778 р. у відповідності з царським ука­зом було закладено місто Херсон, назване на честь давнього Херсонеса. Будівництвом керу­вав один із предків О.С. Пушкіна генерал І. Ганнібал. Херсон був першою базою Чорно­морського флоту. На спорудження фортеці, верфі, судноремонтних май­стерень, складів були витрачені величезні кошти, але не­вдовзі стало зрозуміло, що місце було обрано невдало: мілководний Дніпровський лиман і гирло Дніпра не дозво­ляли підходити великим морським кораблям. Тому після заснування Миколаєва (1783) і Одеси (1794) Херсон посту­пово втратив значення головного порту і головної південної верфі країни. В 1790-х рр. адміралтейство було переведено до Миколаєва. Хоча херсонська суднобудівна верф продов­жувала функціонувати, і тут споруджувались невеликі військові кораблі. В 1806 р. стала до ладу ще одна верф, що спеціалізувалась на будівництві торговельних кораблів. Во­на стала найбільшим підприємством цивільного суднобуду­вання на півдні країни.

В 1900-1902 рр. було поглиблено дніпровське гирло (до 22 футів), прорито канал, який з'єднав порт із морем, і Хер­сону було повернуто значення великого морського порту.

В місті діє готель «Фрегат», кілька турбаз. Турфірми ор­ганізовують одноденні поїздки в сільські місцевості (з обідом і дегустацією вин), подорож до заповідника «Асканія-Нова», прогулянки по Дніпру, відвідання рибальського острова (з обідом із рибних страв), полювання в Гаврилівському мис­ливському господарстві і на островах Бірючий, Джарилгач.

7.4. Запорізька область розташована на південному сході країни. На півдні вона оми­вається водами Азовського моря. Площа - 27,3 тис. кв. км (4% те­риторії країни).

В області 299 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі частина відділу українського степового заповідника «Кам'яні Моги­ли», розташованого також у Донецькій області. На цій те­риторії ділянки цілинного степу чергуються зі скельними останцями, вік яких становить 1,5 млрд. років. Цю місцевість називають «Альпами в мініатюрі».

Область володіє основними видами рекреаційних ре­сурсів, серед яких - сприятливі кліматичні умови. На узбе­режжі Азовського моря є зручні піщані пляжі. Джерела мінеральних вод і лікувальні грязі зосереджені переважно в морських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (Ве­лике і Красне поблизу Бердянська) і затоках.

В області діє 38 готелів, серед яких — «Хортиця» в Запоріжжі, «Парус» у Бердянську; 38 мотелів, туристські ба­зи «Приморська» і «Горіховий гай»; кемпінг у с. Михайлівка.

В області на державному обліку перебуває 6,8 тис. пам'яток, в тому числі 25 пам'яток архітектури і містобуду­вання. Тут функціонують 3 заповідники, 16 музеїв із 2 відділами.

Національний заповідник «Хортиця» розташований на найбільшому з дніпровських островів (2,7 тис. га), що був заселений з епохи енеоліту. Тут є 129 курганів доби брон­зи і скіфського періоду (скіфи населяли Хортицю в VI— V ст. до н.е.).

Перша письмова згадка про острів міститься в праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (X ст.).

Тут виявлено більше 100 археологічних та історичних пам'яток. Історичні джерела містять свідчення про засну­вання у XVI ст. на острові Мала Хортиця першої Запорозь­кої Січі князем Дмитром Вишневецьким.

Після ліквідації Запорозької Січі Хортиця була подаро­вана Г. Потьомкіну, а в 1789 р. продана німецьким ко­лоністам, які володіли нею до 1916 р. На острові діє музей історії запорозького козацтва. Тут створено кінний етно­графічний театр «Запорозькі козаки», функціонують готель і корчма «Козацьке подвір'я».

Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна мо­гила» розташований на площі 15 га і являє собою унікаль­ну історико-культурну і природну пам'ятку. В гротах і пе­черах комплексу зосереджена велика кількість петрогліфів. На степових ділянках заповідника представлені реліктові та ендемічні рослини.

У складі заповідника функціонує музей «Первісне мис­тецтво» і лапідарій — пагорб «Кам'яна могила», де експо­нується понад 3 тис. зображень, виконаних давньою люди­ною в період між пізнім палеолітом (20-16 тис. років до н.е.) і епохою бронзи, також у більш пізні історичні періоди.

У фондах музею зберігаються кам'яні знаряддя, посуд та інші вжиткові предмети, що репрезентують матеріальну і духовну культуру давніх мешканців Північного Причорно­мор'я. Археологами виявлено підтвердження їх зв'язків із Месопотамією, Шумером, Єгиптом, Грецією.

Бердянськ, заснований у 1827 р., відомий як пристань-порт, здатний одночасно приймати понад 50 кораблів із різних країн. Місто було торговельним центром, у якому налічувалося 200 магазинів-складів і 70 купецьких крамниць. У XIX ст. в місті було 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кав'ярні, казино.

Серед архітектурних пам'яток області — «Замок у сте­пу» в м. Василівна, неподалік від Запоріжжя. Від палацового комплексу середини XIX ст. тут збереглися три флігелі, оглядова вежа, стайня. Східний і північний флігелі збудо­вані у псевдомавританському стилі, західний є зразком неоготики. З 1993 р. тут відкрито музей-заповідник «Садиба Попова» (керівника канцелярії князя Г.Потьомкіна).

Село Преслав, звідки з 1875 р. здійснювалось уп­равління болгарськими поселеннями в Таврії, було названо на честь столиці давньої Болгарії (засноване у 1861 р.).

7.5, Донецька область розташована на південному сході країни. На півдні вона оми­вається водами Азовського моря. Площа - 26,5 тис. кв. км (4,1% території країни), населення — 5395 тис. чол. (10,5% населення країни). За чисельністю населен­ня області належить перше місце в Україні.

На території області протікає близько 110 річок. Найбільша з них Сіверський Донець із притоками Казен­ний Торець, Бахмут, Лугань, Кальміус та ін.

В області налічується 70 територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду загальною площею 17,7 тис га, в то­му числі два філіали Українського степового заповідника - «Хомутівський степ» і «Крейдяна флора».

До рекреаційних ресурсів області належать морське уз­бережжя, м'який клімат, лікувальні грязі (слов'янські со­лоні озера Ріпне, Сліпне, Вейсове) Основними рекреаційни­ми центрами тут є Маріуполь, Слов'янськ, Слов'яногірськ. У галереях карстових порожнин і колишніх соляних шахт розмістився унікальний спелеосанаторій м. Соледара.

В області 56 готелів, у тому числі в Донецьку — «Шах­тар», «Турист», турбаза «Слов'яногірська» (м. Слов'яно­гірськ), 2 мотеля, один готельно-офісний центр.

На Донеччині на державному обліку перебуває 4,2 ти­сячі пам'яток, з них — 75 пам'яток належить до архітектур­ної спадщини.

В області діють 19 музеїв із 2 філіалами.

Заснування в 1869 р. міста Донецьк (до 1924 р. - Юзівка, в 1924-1961 рр. - Сталіне) пов'язано з ім'ям Дж. Юза. В 1895 р. на Дон­басі побував О. Купрін, який описав умови праці на цьому заводі в своєму нарисі «Юзівський завод».

Назви деяких міст Донбасу зберігають пам'ять про гірничих інженерів, які розробляли природні багатства краю — П.М. Горлова, Ф.Є. Єнакієва.

Артемівськ (до 1924 р. — Бахмут) - най­старіше поселення на Донбасі. Перша письмова згадка про нього відноситься до 1571 р. В сере­дині XVII ст. тут виявлено значні поклади солі. В 1870 р. стала до ладу перша шахта, де розпочато видобуток кам'яної солі, її промис­лова розробка в районі Бахмута дозволила при­пинити ввезення солі з-за кордону. В тому районі зосеред­жені найбільші у світі соляні поклади.

В 1879 р. в районі Горлівки виявлені ртутні родовища. Невдовзі ртуть не лише перестали вводити з-за кордону, а й почали її експортувати.

У 1951 р. в місті введено в дію завод шампанських вин, що розмістився у старих гірських виробках алебастрового комбінату. Тут, на глибині 70-80 м, в підземних залах і га­лереях, на площі майже 250 тис мі існують оптимальні умо­ви для виготовлення шампанського: відносна вологість ко­ливається в межах 88-98%; температура постійна: і взимку, і влітку вона становить 12-15°С. З 1971 р. Артемівське шампанське експортується в Німеччину, Голандію, Австрію, Швейцарію, Бельгію. Воно здобуло 17 золотих і 16 срібних нагород на найпрестижніших міжнародних виставках.

Назва міста Харцизьк нагадує про козацькі часи: сло­вом «харциз» (у перекладі — розбійник) турки і татари на­зивали козаків.

Місто Слов'яногірськ (до 1964 р. - Банне) розташова­не на півночі Донецької області (історична Слобожанщина). Поблизу нього знаходиться пам'ятка природи — Крейдяні гори (Святі гори, Дивні гори). Цей край хвойних лісів і го­лубих озер називають «донецькою Швейцарією». Про нього з захопленням відгукувались А. Чехов, О. Купрін, І. Рєпін.

На високому правому березі р. Сіверський Донець у 1624 р. засновано монастир. У 1788 р. монастирські угіддя і майно були передані до казни, а обитель закрита. Новий власник цих земель побудував на крейдяній горі палац, на березі мальовничого озера облаштував купальні для гостей (звідси назва — Банне).

В 1844 р. указом Миколи І Святогірський монастир був відновлений. Найдавніша частина монастиря — печерний комплекс — розміщена в товщі гори. В середині XVII ст. на верхній те­расі гори було споруджено муровану Миколаївську церкву. Частина її вівтаря вирубана в скелі.

В 1847-1851 рр. було збудовано трапезну, Покровську церкву і дзвіницю, Успенський собор (1859-1868), готель (1877 р.), два корпуси келій (1887 р.), будинок ігумена (1900 р.). В XVII ст. прокладено підземний хід між нижнь­ою і верхньою терасами з нижнім і верхнім павільйонами на обох його кінцях.

Монастирські будівлі були частково зруйновані під час Другої світової війни і відбудовані протягом 1947-1956 рр. Тоді ж на території нижньої частини монастиря споруджено їдальню, адміністративний і спальний корпуси для санаторію, під який ще в 1922 р. було зайнято монастирський комплекс. У 1969 р. розпочато реставрацію монастиря. В 1980 р. його оголошено державним Історико-архітектурним заповідником.

У центральній частині м. Олександрівськ розташована поміщицька садиба (1772-1779 рр.). Архітектурний ком­плекс включає палац і два флігелі, з'єднані з ним галерея­ми, службовий корпус, будинок управителя, чотири флігелі та винний погріб.

Донецька область є батьківщиною багатьох відомих лю­дей: художника А. Куінджі (м. Маріуполь), композитора С. Прокоф'єва (с. Красне), поета В. Сосюри (Дебальцеве), актора і режисера Леоніда Бикова, співака Й. Кобзона (Кра­маторськ).

Серед солістів Донецького театру опери і балету є ар­тисти, що здобули світову славу, як, наприклад, танцівник В. Писарєв.

7.6. Луганська область лежить у басейні Сіверського Дінця в його середній течії. Пло­ща - 26,7 тис. кв. км (4,4% тери­торії країни).

В області близько 120 річок, головна з яких — Сіверський До­нець.

На Луганщині 87 територій та об'єктів природно-за­повідного фонду загальною площею 6,5 тис. га, в тому числі Луганський заповідник із відділами Провальський степ, Стрілецький степ, Станично-Луганський відділ. Серед пам'яток природи також комплексна Айдарська тераса, геологічна тераса Конгресів яр, парки Гостра могила і Дружба.

Найважливішою складовою природних рекреаційних ресурсів є мінеральні води. Основними рекреаційними вуз­лами є Кремінський (озера, ліси), Старобільський та Новоайдарський (ліси і мінеральні джерела).

В області діє 35 готелів, в тому числі «Дружба» і «Ту­рист» у Луганську, «Краснодон» у Краснодоні, а також кемпінг у селищі Бокове-Платове.

В Луганській області на державному обліку перебуває 9,5 тисяч пам'яток, у тому числі 341 пам'ятка архітектури. На Луганщині налічується 14 музеїв із 9 відділами. Лу­ганський краєзнавчий музей заснований у 1920 р. Сьогодні його зібрання налічує близько 250 тис. експонатів. Тут зберігаються унікальні археологічна (близько 60 тис. пред­метів), нумізматична (понад 2 тис.) колекції, велика кількість документальних матеріалів.

Історія Луганська, який став першим ве­ликим металургійним центром на півдні Російської імперії, почалася 1795 р. з заснуван­ня ливарного заводу для забезпечення потреб

Чорноморського флоту. Невдовзі навколо нього виникло селище під назвою «Луганський завод», яке в 1882 р. зли­лося з селом Кам'яний Брід, поклавши початок нинішньо­му Луганську.

В Луганську народився В.Даль, укладач «Толкового словаря живого великорусского языка».

В 1795 р. почала діяти перша шахта Донбасу «Петропавлівська» в районі урочища Лисичий Байрак, або Лисяча Балка. Навколо неї поступово виросло місто Лисичанськ, яке є найдавнішим містом Донбасу.

7.7. Дніпропетровська область розташована в півден­но-східній частині країни, в се­редній і нижній течії Дніпра. Площа — 31,9 тис. кв. км (5,3% території країни).

Дата добавления: 2015-05-23