Хто виступає платниками ПДВ в Україні?

Які основні переваги та недоліки ПДВ?

Яка історія виникнення податку на додану вартість?

Система ПДВ вперше була запропонована в Німеччині у 1919 році Вільгельмом фон Сименсом. Тоді цей податок мав назву „облагороджений податок з обігу” або „облагороджений обіговий податок”. Теоретичне обґрунтування ПДВ було висунуте також деякими французькими професорами. Сучасна схема цього пода­тку була розроблена і описана в 1954 р, французьким економістом М.Лоре.

Слід зазначити, що процес поширення цього податку був досить тривалим. Піонером у зміні структури податків на споживання стала 1954 році Франція, яка замінила податок з обороту на ПДВ. Але на початку 1967 р, 15 країн ОЕСР ще стягували різні види податку з продажу, а 8 - багатофазний податок з обороту.

В Україні ПДВ був запроваджений Декретом Кабінету Міністрів України „Про податок на добавлену вартість” від 26 грудня 1992 року № 14-92. До Декрету вносилися численні зміни та доповнення і на сьогодні ПДВ регламентується Законом України „Про податок на додану вартість від 03.04.97 р. № 168/97-ВР”.

Що входить в зміст показника „додана вартість”?

Для кращого розуміння сутності цього податку слід визначити зміст показника додана вартість. Вартість продукції складається з вартості про­міжної продукції та доданої вартості. Перша частина являє собою вартість, ство­рену на попередньому етапі. Вона не є результатом діяльності підприємства і включає вартість товарів і послуг, які спожиті в певному періоді з метою вироб­ництва іншої продукції і послуг. Від­повідно до методології, яка діє в Україні, показник доданої вартості включає валовий прибуток, заробітну плату з нарахуваннями та інші витрати на виробницт­во, не пов’язані з розрахунками за матеріальні та енергетичні ресурси, послуги. При обчисленні доданої вартості можна від повної вартості (виручки від реалізації) віднімати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого харак­теру (цей метод застосовується в Україні) або складати елементи доданої вартос­ті.

Основними перевагами ПДВ є:

ü висока фіскальна ефективність;

ü широка база оподаткування;

ü забезпечує надійність та стабільність бюджету від цього податку;

ü універсальні ставки полегшують обчислення податку для його платників та здійснення контролю ДПА;

ü стягнення ПДВ на всіх етапах руху товару, робіт і послуг дає рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності.

Недоліком ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін.

Платниками податку на додану вартість в Україні являються фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, котрі не являються суб’єктами підприємницької діяльності, але здійснюють господарську і комерційну діяльність незалежно від форми власності та господарювання. (див. Рис. 10.9.)

Головним обмеженням, котре дозволяє виключати суб’єктів підприємницької діяльності із числа платників податку на додану вартість є обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначимо, що не всі юридичні особи являються платниками податку. Так, для прикладу, різноманітні бюджетні установи, благодійні фонди тощо не являються платниками ПДВ до тих пір доки не розпочнуть займатися комерційною діяльністю, або в їх структурі не виникнуть відповідні виробничі підрозділи.

Дата добавления: 2015-05-24