Метод наук зокрема

РОЗДІЛ ХХ

2. Наука, або знання речей, будучи не чим іншим, як внутрішнім спогляданням речей, зумовлюється такими ж елементами, як і зовнішнє спостереження або споглядання, а саме – оком, об’єктом і світлом. Тільки при наявності таких елементів утворюється зір. Оком внутрішнього зору є розум або розумові здібності, об’єктом, – усі речі, які є поза і в інтелекті, світлом – належна увага. Але, як у зовнішньому зорі потрібний ще й певний спосіб, щоб бачити речі такими, які вони є, так і тут потрібний певний метод, при якому речі так уявлялися б уму, щоб він сприймав і осягав їх вірно і легко.

3. Загалом, отже, юнакові, який бажає проникнути в таємниці наук, необхідно додержуватися 4 умов:

1) він повинен мати чисте духовне око;

2) перед ним повинні бути поставлені об’єкти;

3) повинна бути в наявності увага і потім

4) те, що підлягає спостереженню, повинне бути представлене одно за одним у належному порядку, – і він усе буде засвоювати вірно і легко.

4. Ні від кого не залежить, які в нас природні обдарування. … Але в нашій владі не дозволяти цим нашим зерцалам вкриватися пилом і помрачати свій блиск. А пилом цим є зайві, некорисні, пусті розумові заняття.

5. Щоб дзеркало добре відбивало предмети, треба насамперед, щоб предмети мали достатню щільність і ясність і були в області зовнішніх чуттів. …

6. Тому нехай буде для учнів золотим правилом: все, що тільки можна, давати для сприймання чуттями, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, те що підлягає смаку – смаком, доступне дотикові – через дотик. Коли які-небудь предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома чуттями…

7. Для цього є потрійна підстава. По-перше, початок пізнань необхідно, завжди випливає з відчуттів (адже немає нічого в умі, чого раніше не було б у відчуттях). А тому слід було б починати навчання не з словесної розмови про речі, а з реального спостереження над ними. І тільки після ознайомлення з самою річчю нехай іде про неї мова, що з’ясовує справу всебічніше.

8. По-друге, істина і точність знання також залежать не від чого іншого, як від свідчення відчуттів. Адже, речі насамперед і безпосередньо відбиваються у відчуттях, а потім тільки, з допомогою відчуттів – в умі. … Нікого не можна примусити повірити чужому свідченню всупереч досвідові власного його відчуття. Отже, чим більше знання спирається на відчуття, тим воно певніше. Тому, коли ми бажаємо прищепити учням істинне й тверде знання речей, взагалі треба навчати всього через особисте спостереження і чуттєвий доказ.

9. По-третє, тому що відчуття є найнадійніший провідник пам’яті, вказане чуттєве наочне сприймання всього приводить до того, що якби хто-небудь цим шляхом засвоїв, то він буде знати це твердо. Коли я хоч раз покуштував цукру, хоч раз бачив верблюда, хоч раз чув співи солов’я, хоч раз був у Римі і оглянув його, то, звичайно, все це міцно закріплюється в пам’яті і не може бути забуте. … Звідси відомий вислів П л а в т а: „Краще один свідок-самовидець, ніж десять тих, що переказують за чутками” …

10. Якщо іноді немає в наявності речей, то можна замість них користуватися копіями, або зображеннями, виготовленими для навчання.

Так, ботаніки, зоографи, геометри, геодезисти і геометри з користю додають до своїх описів малюнки. Подібно до цього слід було б робити так у фізиці та інших предметах. [Коменський пропонує модель скелету людини із муляжами внутрішніх органів.] … Такого роду наочні приладдя (саме зображення речей, яких не можна подати в натурі) треба було б приготувати з усіх галузей знання, щоб у школах вони були під рукою.

12. …Далі треба сказати про світло, при відсутності якого даремно будеш підносити предмети до очей. Це світло вчення є увага. Через яку учень сприймає все відкритим розумом, який ніби жадає знання.

13. Треба тепер знайти спосіб або метод подавати предмети чуттям так, щоб від них складалося міцне враження. Принципи цього способу прекрасно можна запозичити із зовнішнього зору. Щоб бачити що-небудь правильно, необхідно: 1) поставити відповідний предмет перед очима, 2) але не далеко, а на належній віддалі, 3) і при тому не збоку, а прямо перед очима, 4) лицева сторона предмета повинна бути не відвернена або перевернена, а обернена прямо до очей, 5) так, щоб спочатку можна було оглянути предмет у цілому, 6) а потім оглянути кожну частину окремо, 7) і при тому по порядку від початку до кінця, 8) і спинятися на кожній частині доти, 9) поки все не буде побачене правильно....

Застосування до мистецтва навчання наук 9 правил:

Правило І. 15. Всього, що треба знати, треба навчати.

Правило ІІ. 16. Все, чого навчаєш, треба подавати учням як таку річ, що дійсно існує і дає певну користь.

Правило ІІІ. 17. Всього, чого навчаєш, треба навчати просто, а не манівцями.

Правило ІV. 18. Всього, чого навчаєш, треба навчати так, як воно є і відбувається, тобто через вивчення причинних зв’язків. …розкрити причини походження речі – це значить дати справжнє значення речі згідно з відомим положенням: знати – це значить розуміти річ через пізнання причин; причина є путівниця ума.

Правило V. 19. Все, що підлягає вивченню, нехай спочатку подається в загальному вигляді, а потім частинами. Піддавати річ загальному вивченню – це значить з’ясувати суть всієї речі і її видові ознаки. Суть з’ясовується через питання: що? яке? чому?

Правило VІ. 20. Частини речі повинно розглянути всі, навіть менш значні, не пропускаючи жодної, беручи на увагу порядок, положення і зв’язок, в якому вони перебувають з іншими частинами.

Правило VІІ. 21. Все треба вивчати послідовно, зосереджуючи увагу в кожний даний момент лише на чому-небудь одному.

Правило VІІІ. 22. На кожній речі треба спинятися доти, поки вона не буде зрозумілою. Досягти цього, як ми вказали в Х основоположенні розділу ХVІІІ, можна тільки через затверджування, запитування, повторення до повного засвоєння.

Правило ІХ. 23. Відмінності між речами треба розрізняти добре, щоб розуміння всього було чітким. Глибока істина лежить у загальновідомому вислові: „Хто добре розрізняє, той добре навчає”.

Дата добавления: 2015-05-24