Червоно-бурі грунти сухих саван

ГРУНТИ САВАННИХ І КСЕРОФІТНО-ЛІСОВИХ ОБЛАСТЕЙ

Грунти цих областей віддалені від екватора і фор-
муються в умовах посушливого клімату з тривалим сухим сезо-
ном. Поширені на всіх континентах і об’єднані в чотири біоклі-
матичні області: Центрально-Американську, Південно-Американ-
ську, Афро-Азіатську і Австралійську. Основними типами грунтів
цих областей є червоно-бурі, коричнево-червоні і чорні тропічні.

Зони червоно-бурих грунтів чітко виражені в
Африці між 15° і 30° пн. ш. та на півдні на підгірних рівнинах на
захід від Драконових гір. Порівняно невеликі масиви цих грунтів
є в Мексиці, Бразилії, Індії, Південно-Східній Азії та Австралії

Формуються в районах з тривалістю сухого сезону 5—6 міся-
ців і річною сумою опадів 400—800 мм. Середньорічна темпера-
тура 24—28°С. Кілька місяців опадів не буває зовсім, а в сезон
дощів часто бувають зливи. Коефіцієнт зволоження у сезон до-
щів 0,6—0,8, а в сухий — 0,3—0,4.

Тваринний і рослинний світ сухих саван дуже різноманітний,
біологічний кругообіг високоємкий і інтенсивний. Тут висока щі-
льність життя і довгі харчові ланцюги. Загальна біомаса сухих
саван становить 500—1500 ц/га.

Рослинний покрив представлений своєрідною формацією, яку
називають сухою саваною. На широких просторах, вкритих тра-
в’янистою рослинністю, поодиноко ростуть великі дерева: баобаб, акації, чагарники.

Взимку, коли в саванах жарко і сухо, дерева скидають листя, трави висихають. В сезон дощів савана зеленіє, трави виростають
до 1 м і вище.

Біологічна продуктивність природного рослинного покриву до-
сягає 80—100 ц/га, значна частина якого припадає на кореневу
систему. Більша частина біомаси в цей же рік знищується шля-
хом мінералізації і поїдання численними дикими тваринами. На-
земну фітомасу у великій кількості поїдають крупні травоїдні
ссавці: слони, носороги, зебри, жирафи, антилопи, мавпи, за яки-
ми полює велика кількість хижаків — леви, гепарди, гієни, шака-
ли. Крім того, як надземну, так і підземну масу інтенсивно поїда-
ють терміти. Все це призводить до того, що на поверхні грунту не
формується підстилка.

Профіль червоно-бурих грунтів чітко диференційований на го-
ризонти за механічним складом і морфологічними ознаками. Чер-
воно-бурі грунти Індії мають таку будову (див. рис. 28, 3 ):

Горизонт А — гумусний, червонувато-бурий, супіщаний або
суглинковий, брилисто-грудкуватої структури, щільний. Потуж-
ність 15—20 см.

Горизонт В ₁ — перехідний, темно-червонувато-бурий, глинис-
тий, нечітко виражена призматична структура, щільний. Потуж-
ність 25—30 см.

Горизонт В ₂ — перехідний, червонувато-бурий, глинистий, щі-
льний, з призматичною структурою. Потужність 70—80 см.

Горизонт С — грунтоутворююча порода жовтувато-червоного
забарвлення, глинистого механічного складу, містить карбонати.
Червоно-бурі грунти містять 1—2% фульватного гумусу. Ма-
ють невисоку (10—20 мг-єкв на 100 г грунту) ємкість вбирання,
слабкокислу або нейтральну реакцію в гумусному і слабколужну
в перехідних горизонтах.

Дата добавления: 2015-05-24