Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Бюджет у регулюванні екон. і соц. процесів держави




Використання бюджету як економічного інструменту управління економікою знаходить своє відображення в бюджетному механізмі, який створює держава.

Бюджетний механізм — це сукупність конкретних форм бюджет­них відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі й соціальні процеси. До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносяться:

1) податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, по­пит і пропозицію на них;

2) бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забез­печують розширення виробництва і вдосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

3) фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирів­нювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові, безпроцентні кредити тощо);

4) створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для запобігання диспропорціям у розвитку економіки.

Необхідно також звернути увагу на те, що бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому пере­хід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюд­жетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному ме­ханізмі.

Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансо­ві ресурси. З цією метою у державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів регіонів для фінансування їхнього господарства, соціальної сфери, благоуст­рою, утримання місцевих органів законодавчої та виконавчої влади тощо. Сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіаль­них формувань, яка базується на економічних відносинах і правових нормах, представляє собою бюджетну систему.

У процесі формування і використання коштів окремих видів бюд­жетів, їх збалансування виникають фінансові відносини, регламен­товані законодавством. Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок окремих ланок бюджетної сис­теми, бюджетний процес і бюджетні права органів законодавчої і виконавчої влади — це елементи бюджетного устрою. Бюджетний устрій різних країн залежить від державного устрою, територіально-адміністративного поділу, рівня розвитку економіки та деяких ін­ших специфічних особливостей кожної держави

 

60. Форми орган. страх.фондів. Види страх. Створення резервних страхових фондів, у свою чергу, може здійсн. у 3 формах:

- фонди самострахування;

- централізоване страхове забезпечення;

- колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунт. на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юр. і фіз особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних ресурсів і доходів. Це дорога тому, що кожний суб’єкт повинен витрачати кошти на їх створення в повному обсязі можливих збитків, що зменшує його фінансові можливості. Нераціональн а тому, що вона передбачає в масштабах суспільства вилучення з обігу значних фінансових ресурсів. Більш поширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і встановлено досить високий рівень відповідальності.

Централізоване страхове забезпечення ґрунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд Кабінету Міністрів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призна­чені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу.

Самострахування і централізоване страхове забезпечення можуть здійснюватися в натуральній і грошовій формах. До фінансової системи належать страхові відносини в грошовій формі.

Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Сутність відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Порівняно з самострахуванням воно значно дешевше, оскільки базується на солідарній відповідальності. Витрати юридичних і фізичних осіб на страхування характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Організація страхової справи забезпечує її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів дає високі гарантії відшкодування збитків, з іншого — дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку. Страхування — це система обмінно-перерозпо­дільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

Страхування (галузі)- майнове, особове, соціальне, медичне,відповідальності, ризиківВиди – для фіз. осіб. –життя,працездатність, на автотранспорті

Субєкти страхування:

1. страхувальники – юр. та фіз. особи, які уклали зі страховиками договори страхового захисту своїх майнових інтересів.

2. страховики – страхові компанії, їхня мета забезпечення страхового захисту страхувальникам.

3. перестраховики – страхові компанії, яка приймає ризик перестрахування (цедент)

4. перестрахувальники – компанії, які яка передає ризик іншому страховику

5. страхові посередники – юр та фіз особи, які виступ звязуючою ланкою між страховиком і страхувальником(брокери)

6. професійні оцінювачі страхових ризиків (акртуарії- особи,які здійснюють актуарні розрахунки, з метою визначення страхових тарифів; сюрвейєри – особи, які оцінюють вартість застрахованоггомайна, визначють страхову суму; аварійні комісари – особи, які визначабть розмір збитку при настанні страхового випадку)

Форми страхування: 1. добровільне 2. обовязкове

Види страхування: 1.страхуваня майна 2.---- життя 3.---- відповідальності

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 511; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.