Рухи води у Світовому океані

Властивості вод Світового океану

Океанічна вода за своїм складом значно відрізняється від прісної, що й визначає особливості її властивостей. У ній містяться солі, гази, тверді частки органічного та неорганічного походження. Вміст солей характеризує солоність — кількість солей в грамах, розчинених в одному літрі (1000 г) океанічної води. Солоність обчислюють у проміле (%о), тобто тисячних частках. Середня солоність морської води — 35 %о. Це означає, що в 1 літрі вод океану міститься в середньому 35 г солей. Показник солоності поверхневих вод океану залежить від кількості опадів, опріснення водами річок, танення льоду. Найменш солоними є води Балтійського моря (5 %о), а найсолонішими — води Червоного моря (42 %о).

Температура води на поверхні океану неоднакова і залежить від широти місцевості, пори року, морських течій. Найнижчою є температура води у полярних морях (-2 °С), найвищою — у Перській затоці (+37 °С). Середня температура поверхневого шару вод океану становить +17,5 °С. Із глибиною температура води знижується досить швидко до глибини 200 м, від 200 до 1000 м — повільніше. На глибинах понад 1000 м температура становить приблизно +2—3 °С. Середня температура всієї маси води в океані дорівнює +4 °С. Океанічна вода має велику теплоємність: 1 м³ води, охолонувши на 1 °С, може нагріти на 1 °С більше ніж 3300 м³ повітря. Солоність води зумовлює низку особливостей: середня температура замерзання морської води коливається вмежах від -1,1° до -2,2 °С, а температура кипіння становить більше ніж 100 °С.

Поверхня океану безперервно перебуває в русі. На ній виникають хвилі, періодично змінюється рівень води, переміщуються водні маси. Хвилі — коливальні рухи водної поверхні. Причини утворення хвиль різні. Розрізняють вітрові, сейсмічні та припливно-відпливні хвилі.

Основні види руху водних мас

1) Вітрові хвилі (викликані вітром, мають коливальний характер)

2) Сейсмічні хвилі-цунамі (викликані землетрусами на дні океану)

3) Припливно-відпливні хвилі (викликані силою тяжіння Місяця та Сонця)

4) Океанічні течії

а) Приповерхневі (викликані впливом потужних постійних вітрів, мають поступальний характер)

б) Глибинні (глибинна циркуляція) (викликані різницею у щільності води)

Океанічні течії — горизонтальні переміщення водних мас на великі відстані. За походженням найбільш поширеними є вітрові течії, викликані дією потужних постійних і сезонних вітрів. У Світовому океані течії утворюють певну систему, яка зумовлена, насамперед, зональною циркуляцією атмосфери. За температурою розрізняють теплі та холодні течії. Причиною виникнення цього водяного потоку є дія постійних західних вітрів.

Основні океанські течії

Назва океану	Течія
тепла	холодна
Тихий	Північна Пасатна, Південна Пасатна, Міжпасатна протитечія, Куросіо, Північно- Тихоокеанська	Каліфорнійська, Перуанська, Західних вітрів
Атлантичний	Північна Пасатна, Південна Пасатна, Гольфстрім, Північноатлантична, Бразильська	Лабрадорська, Канарська, Бенгельська, Західних вітрів
Індійський	Південна Пасатна, Мусонна, Мозамбіцька	Сомалійська, Західних вітрів
Північний Льодовитий	Норвезька, Шпіцбергенська	Східногренландська

 Води суходолу

До вод суходолу належать річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічнамерзлота, штучні водойми.

Річки

Річка — це природний водний потік, що рухається в заглибленні, створеному його рухом, — руслі. Початок річки називається витоком. Витоком може бути джерело, льодовик, озеро або болото. Місце впадіння річки в море, озеро або інші річки називається гирлом. Річка з притоками утворює річкову систему. На своєму шляху річка за допомогою приток збирає атмосферні опади з певної території, яка називається водозбірним басейном. Найбільший водозбірний басейн має Амазонка — 7180 тис. км², що майже дорівнює площі материка Австралія. Сусідні водозбірні басейни відділені природною межею — вододілом.

Річки живляться поверхневими (дощовими, талими сніговими або льодовиковими) та підземними водами. Залежно від того, яке джерело живлення переважає, розрізняють типи живлення річок: дощове, снігове, льодовикове та підземне. Якщо річка отримує живлення з кількох джерел одночасно, тоді такий тип живлення називають змішаним.

Від того, який спосіб живлення переважає, значною мірою залежить режим річок — закономірна зміна рівня й витрат води. Повінь — тривалий підйом рівня води в річці, викликаний основним джерелом живлення. Після випадання рясних дощів або під час відлиг на річках у будь-яку пору року може статися паводок — раптове короткочасне підвищення рівня води. Період низького рівня води в річці називається меженню.

Особливості характеру річок та напрямок течії залежать від рельєфу місцевості, де вона протікає. За характером течії розрізняють гірські та рівнинні річки. Гірські річки характеризуються значним падінням (перевищенням висот між витоком та гирлом), похилом (відношенням падіння до загальної довжини річки) та швидкістю течії. Рівнинні річки спокійні, з повільною течією, що робить їх зручними для судноплавства.

Важливими характеристиками річок є показники витрати води та річкового стоку. Витрата води — об’єм води, що протікає крізь поперечний переріз річки за одиницю часу (м³/сек). Річковий стік — кількість води, що протікає в руслі за певний період часу. Річковий стік дорівнює витраті води в річці, помноженій на час, за якій він визначається.

Річки, що течуть по поверхні Землі, руйнують гірські породи, переносять продукти руйнування та відкладають їх. Руйнівна робота річок називається річковою ерозією.

Найбільші річки світу

Річка	Материк	Довжина, км
Ніл — Каґера	Африка
Амазонка — Мараньйон	Південна Америка
Янцзи	Євразія
Міссісіпі — Міссурі	Північна Америка
Маккензі	Північна Америка
Єнісей — Анґара	Євразія
Парана	Південна Америка

 ГІДРОСФЕРА

Дата добавления: 2015-05-24