Засоби наочності класифікуються за такимиознаками 4 страница

71 Визначте мету формування екологічної культури школярів,обґрунтуйте умови досягнення цієї мети. Мета виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.Екологічне виховання має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою.Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи.Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в дітей екологічної культури. Створення зв’язку з традиційним народним виховання любові до природи.

72 Розкрийте роль методичної роботи в сучасній школі,охарактеризуйте основні форми її організації. Метою методичної роботи в школі є підвищення професійної компетентності та методичної майстерності вчителя, що, в свою чергу, спонукає кожного з них до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу творчими знахідками; дає можливість молодому вчителю вчитися педагогічній майстерності у старших і більш досвідчених колег; забезпечує підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.Індивідуальна форма методичної роботи у школі. Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостій­ній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності.Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого по­лягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності.Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективнос­ті навчально-виховного процесу, створюють власні мето­дичні системи.Колективні форми методичної роботи у школі. Метою колективних форм методичної роботи є підвищення май­стерності всіх учителів у процесі цілеспрямовано сплано­ваних і реалізованих заходів. Однією з найпоширеніших колективних форм методичної роботи у школі є відкриті уроки, завданням яких є впровадження у практику вчите­лів передового педагогічного досвіду і надбань педагогіч­ної науки. Під час аналізу й обговорення їх необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість і доброзичливість критичних за­уважень, поєднання аналізу уроку з практичними ре­комендаціями, підсумовування його кваліфікованими спе­ціалістами.

73 Визначте основні суперечності виховного процесу.Внутрішні суперечності -суперечність між зростаючими соціальне значущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують його вчинки та дії, спрямовані на їх розв'язання. Ця суперечність супроводжує виховання особистості,суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця. Зовнішні суперечності: невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Нерідко батьки не дотримуються вимог, які висуває до їх дітей школа, внаслідок чого порушується єдність вимог,зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів навколишнього світу. Серед таких негативних чинників, — вуличні підліткові групи,неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка,суперечність, породжена тим, що окремі учні, які мають досвід негативної поведінки, постійно конфліктують з педагогами, однокласниками, батьками.

74 Розкрийте сутність системи професійної орієнтації школярів в сучасній школі. Що таке економічна культура школярів,які основні завдання формування економічної культури. Система:Професійне просвітництво – ознайомлення школярів з різними видами праці всуспільстві, різноманітністю професій, тенденціями їх розвитку, а також потребами країни в цілому і конкретного регіону в кадрах, шляхами одержанняпрофесії, особливостями працевлаштування і т.д. Попередня професійна діагностика – виявлення професійно значущих властивостей (здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій, індивідуальних типологічних особливостей, професійних намірів). Професійна консультація допомагає у виборі професії, що відповідає індивідуально-психологічним особливостям школяра, коригує професійнийвибір, вказує на протипоказання. Професійна консультація виступає як центральна ланка впливу на процес професійного самовизначення школяра. Профорієнтація молоді за своєю суттю є не тільки і не стільки проблемою педагогічної. Її правильніше називати суспільною проблемою, на вирішення якої зусиль одних педагогів явно недостатньо. Сутність профорієнтації як суспільної проблеми проявляється в необхідності подолання протиріччя між об'єктивно існуючими потребами суспільства в збалансованій структурі кадрів і неадекватно цього склалися суб'єктивними професійними спрямуваннями молоді. Тобто за своїм призначенням система профорієнтації повинна зробити істотний вплив на раціональний розподіл трудових ресурсів, вибір життєвого шляху молоддю, адаптацію її до професії. "Система профорієнтації на сучасному етапі її розвитку покликана забезпечити координацію дій державних органів, школи, сім'ї, органів професійно-технічної, середньої спеціальної, вищої освіти та інших соціальних інститутів, що беруть участь в її здійсненні, безперервне і своєчасне вирішення наукових та організаційних питань, пов'язаних з профорієнтацією, комплексне проектування впливів профорієнтаційного характеру на особистість школяра з урахуванням соціально-економічного прогнозу ". Економічна культура – це комплекс уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізовуються в економічній сфері суспільства й пов’язані з економічною діяльністю.
Економічна культура є підсистемою загальної національної культури й тісно по’язана з іншими її складовими: політичною культурою, правовою, моральною, релігійною та іншими. Економічна культура є багатовимірним явищем, яке складається як із раціональних, так й ірраціональних компонентів. Вона містить такі базові елементи, як економічні цінності й норми, сформовані та поширені в певному суспільстві економічні стереотипи й міфологеми, ідеї, концепції та переконання, економічні традиції, а також установки та орієнтації людей щодо існуючої економічної системи в цілому, певних важливих “правил гри” і принципів взаємовідносин індивіда та економічних інститутів.Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці;виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

75 Встановіть шляхи реалізації принципу міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів

Згідно цього принципу оволодіння знаннями,уміннями і навичками досягається лише тоді, коли вони добре зрозумілі дитині, зберігаються в пам'яті й можуть відтворюватися у необхідний момент в різних життєвих умовах. Механічне засвоєння матеріалу не свідчить про його міцність. Міцності оволодіння навчальним матеріалом учнями сприяє здійснення ними послідовного циклу навчально-пізнавальних дій, що відображає логіку навчального процесу (первинне сприймання і осмислення матеріалу; подальше більш глибоке осмислення і запам'ятовування матеріалу; застосування знань на практиці, їх повторення і систематизація).

Принцип міцності засвоєння навчальної інформації учнями органічно пов'язаний з реалізацією інших принципів свідомості та активності, систематичності та послідовності, доступності,наочності. Ефективність його здійснення відображається у результатах відстрочених перевірок і оцінювання знань, умінь і навичок учнів, а головним показником є уміння учнів постійно користуватися знаннями.

Важливо також під час організації закріплення матеріалу здійснювати опору на наочно-образну, емоційну пам'ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам'ятовування. Впливає на міцність засвоєння і активність свідомості дітей. Якщо вони засвоювали матеріал механічно, не аналізуючи його, не порівнюючи, не доводили власних міркувань, то і рівень володіння такими знаннями, з точки зору, зокрема, його міцності, буде досить низьким. Тісний зв'язок теорії з практикою – також один із факторів реалізації принципу міцності засвоєння знань, умінь і навичок і одне з найвагоміших корекційних завдань допоміжної школи.

76. Що таке організаційні форми навчання? Розкрийте генезис організаційних форм навчання.

Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі. Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За часів первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними набувала індивідуальний, а згодом індивідуально-груповий характер.
І н д и в і д у а л ь н е навчання полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (наприклад, вивчення матеріалу підручника). Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Його негативними рисами є значні матеріальні витрати, відсутність співпраці в колективі. Сучасним вираженням цієї форми організації навчання є репетиторство і консультування.
І н д и в і д у а л ь н о – г р у п о в а форма навчання передбачає індивідуальну роботу вчителя в групі дітей із 10-15 осіб, рівень підготовки яких не є однаковим. Діти приходять на заняття у різний час. Учитель по черзі опитує кожного учня, пояснює новий матеріал, дає індивідуальні завдання. Вважається, що одним із перших цю форму навчання почав використовувати Я. Штурм у 9-класній Страсбурзькій гімназії (Німеччина).
К л а с н о – у р о ч н а система навчання виникла за часів середньовіччя і набула розповсюдження в братських школах України і Білорусії. Своє подальше теоретичне обґрунтування ця форма навчання знайшла в працях Я.А.Коменського, К.Д.Ушинського. Її сутність полягає в тому, що учні одного віку розподіляються по класах, де заняття з ними проводяться поурочно відповідно наперед складеного розкладу. Усі учні працюють над засвоєнням одного і того ж матеріалу.
Б е л л – л а н к а с т е р с ь к а система взаємного навчання виникла в 1798 р. і отримала назву від прізвищ англійського вчителя Ендрю Белла і священика Джозефа Ланкастера, які одночасно застосовували її в Англії та Індії. Сутність її полягала в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200-300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, а після обіду кращі учні займалися з молодшими, передаючи їм одержані знання.
М а н н г е й м с ь к а форма вибіркового навчання виникла наприкінці ХІХ ст. як спроба реалізувати диференційований підхід. Уперше її використав доктор Йозеф Антон Зіккінгер у м. Мангеймі (Німеччина). Її сутність полягала в тому, що всі учні ділилися на чотири класи: основний клас для дітей із середніми здібностями, допоміжний клас для розумово відсталих дітей клас для малоздібних учнів і клас для обдарованих школярів. Відбір здійснювався на основі спостережень, результатів психометричних обстежень, характеристик учителів та екзаменів. Елементи цієї форми збереглися до теперішнього часу в Англії та США. Її реалізація є можливою за умови наявності в одній паралелі не менше, ніж 4-х класів.
Д а л ь т о н – п л а н уперше застосований у 1905 році у США вчителькою Елен Паркхерст у м. Долтоні (штат Масачусетс). Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. За відсутності уроків навчальні класи поступово перетворювалися на предметні лабораторії. Кожен учень працював самостійно, виконуючи тижневі, місячні завдання, а вчителі консультували і контролювали їх. Елементи цієї системи застосовуються зараз на заочному відділенні.
Б р и г а д н о - л а б о р а т о р н а форма навчання виникла в 20-х рр. ХХ ст. із метою поєднання індивідуальної та групової роботи учнів. Розподілені на невеликі бригади по 5-7 чол., учні виконували спеціально визначені вчителем „робочі завдання” з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, надавала міцних знань і породжувала безвідповідальне ставлення до навчання.
П л а н Т р а м п а виникнув у ХХ ст. у США з ініціативи Ллойда Трампа, який прагнув поєднати у процесі навчання масову, групову та індивідуальну форми роботи. Для цього 40% навчального часу учні проводять у великих групах (100-150 осіб), де читаються лекції з використанням різних технічних засобів; 20% – у малих групах (10-15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчають окремі розділи, відпрацьовують уміння та навички; 40% – працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп’ютерної техніки.
К о м п л е к с н и й метод навчання як форма організації навчального процесу виник на початку ХХ ст. завдяки досліджень швейцарського педагога А. Фер’єра, бельгійського педагога О. Декролі і німецького педагога О. Шульца. Сутність цієї організаційної форми полягає в об’єднанні навчального матеріалу в теми-комплекси. Проте комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук. Такими комплексними програмами в колишньому СРСР були „Праця”, „Природа”, „Суспільство”, але вони не забезпечили міцних систематизованих знань, тому в 30-х рр. ХХ ст. школа і педагогічна наука повернулися до класичної класно-урочної системи.

77 Обгрунтуйте необхідність формування естетичної культури учнів. Яка система роботи школи має забезпечити формування основ такої культури.

Естетична культура – це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.Естетична культура містить у собі такі компоненти: естетичні сприймання – здатність виділяти в мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття;естетичні почуття - емоційністани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва; естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, в естетичних переживаннях; естетичн ісмаки-здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позицій естетичнихз нань і ідеалів; естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;художні уміння, здібності в галузі мистецтва.

Естетична культура формується в процесі художньо-естетичного виховання, є його метою. Завдання і зміст художньо-естетичного виховання визначаютьсяо обсягом поняття "Естетична культура": розвиток естетичного сприймання, смаків, почуттів, потреб, знань, ідеалів, вироблення художньо естетичних умінь, творчих здібностей.Естетичне виховання здійснюється комплексом засобів. Велике значення має матеріальна база школи, декоративне оформлення приміщень, благоустрій йпришкільної садиби, оформлення кабінетів і лабораторій, коридорів, інших приміщень. Не випадково у навчально-виховних закладах, якими керував А. С. Макаренко, відвідувачі відзначали безліч квітів, блискучий паркет, дзеркала, білосніжні скатерки в їдальнях, ідеальну чистоту в приміщеннях.

У навчальному процесі естетичному вихованню сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який урок, семінар, лекція має естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова учителя та учнів, і відбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, і акуратність записів і креслень на дошці і в зошитах.

78 .За який умов праця стає по-справжньому виховуючим фактором?

Ушинський відводить велику роль праці, як засобу виховання особистості. У своїй роботі “Праця в її психічному і виховному значенні” він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці.

Вільна праця потрібна людині сама по собі, дая розвитку в ній почутгя людської гідності. Багатство, відсутність праці діють руйнівно не тільки на моральність, але навіть і на щастя суспільства. Виховання повинно прищепити любов і жадобу до серйозної праці, дати звичку до праці, бо справжня серйозна праця завжди важка.

К.Ушинський приділяв великого значення фізичній праці, вважаючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала фізичну і розумову працю. підкреслюючи виховне значення сільськогосподарської праці (особливо в сільських школах).

Він називає такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізичної, так і розумової праці, відповідність віку дітей: самостійний характер праці (все, що датина може робити сама, повинна робити сама), черіування видів праці: праця фізична - не тільки приємний, а й корисний відпочинок після розумової.

Велике значення у фізичному вихованні дітей має, на його думку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології людини. У своїй книзі "Дитячий світ" К.Ушинський дуже цікаво розповідає про будову організму людини, на цікавих прикладах показує роль фізичного загартування У третьому томі «Педагогічної антропологіГ він зробив спробу обгрунтувати мету, зміст та форми фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фізіології людини, медицини, санітарії і гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування.

Отже, під гармонійно розвинутою особистістю КУшинськЬй розумів людину. в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

79 Дайте х-ку класно-урочної і кабінетної систем навчання.

Класно-урочна с-ма навч. - — система організації навч. процесу в школі, за якою навчання проводиться в класах з постійним складом учнів за сталим розкладом, а осн. формою навчання є урок. К.-у. с. н. виникла в 16 ст. в братських школах. Теор. основи її розробляли Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський. Така с-ма навч.є основною в сучасних школах.

Ознаки:

1. Комплектування класів у межах єдиного віку та чисельності згідно з Положеннями про загальноосвітню середню школу та інші навчально-виховні заклади.

2. Основною формою організації навчального процесу є урок.

3. До уроків додаються інші форми навчання в класі.

4. Відвідування уроків школярами є обов'язковим.

5. Навчальний рік поділяється на семестри, між якими є канікули.

Кабінетна с-ма навч. - організація навчальних занять у загальноосвітній школі, за якою уроки з усіх предметів проводяться у навчальних кабінетах. Відповідно до діючих положень кабінети обладнано й устатковано навч.-наочними посібниками, л-рою, дидактичним матеріалом, тех. засобами, меблями та пристосуваннями. Кількість кабінетів з кожного предмета створюється залежно від числа визначених навч. планом учбових годин і кількості паралельних класів у школі. В кабінетах проводяться також позакласні і факультативні заняття, виховна робота з учнями. К. с. н. допомагає використанню тех. засобів навчання і створює можливості для комплексного застосування їх, підвищує ефективність навч.-виховного процесу, праці вчителя

80 Визначте завдання і зміст виховання фізичної культури школярів. Ох-те засоби виховання фізичної культури.

Завдання(виховні,освітні,оздорлвчі) і зміст: Фізичне виховання має забезпечувати набуття кожною дитиною знань про здоров'я і засоби його зміцнення, шляхи й методи протидії хворобам, методики досягнення високої працездатності і тривалої творчої активності; сприяти збереженню здоров'я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, пропаганді здорового способу життя, вихованню культури поведінки, зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму.Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь. Засоби фізичного виховання в школі:

—теоретичні відомості (гігієна загальна і фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійних занять фізичними вправами);—заняття гімнастикою (вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку школярів: загально розвиваючі, вправи на формування правильної постави, акробатичні, танцювальні вправи, вправи на розвиток рівноваги, опорні стрибки);—заняття з легкої атлетики (різні види бігу, стрибки в довжину й висоту, метання на дальність);—рухливі ігри (розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання дисциплінованості);—спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м'яч, футбол);—лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.

81 О-те структуру і основні типи навчально-виховних колективів. Для практичної роботи в школі велике значення має питання про структуру колективу та його органів. Досвід показує, що загальношкільний колектив повинен мати не більше 400 - 500 учнів. Крім того, він не має безпосереднього впливу на кожну особистість окремо. Це здійснюється тільки через первинний колектив, тобто такий, у якому вихованці перебувають у постійному діловому та міжособистісному взаємодії.За характером діяльності всі різноманіття первинних колективів можна розділити на три групи: -Організовані на основі різноманітної, в тому числі навчальної, діяльності (класи, загони тощо); -Організовані на основі якогось одного виду діяльності (гуртки, секції, клуби тощо); -Організовані на основі ігрової та інших видів діяльності за місцем проживання. За віковим складом первинні колективи можуть бути одновіковими та різновіковими. Успішне функціонування дитячого колективу вимагає наявності в ньому органів, координуючих і направляючих діяльність на досягнення загальних цілей. Головним органом колективу є збори вихованців. Для вирішення оперативних завдань, як правило, формується актив і обирається староста. У багатьох випадках для організації та здійснення якого-небудь заходу створюються тимчасовіколективні органи (ради, штаби). Об'єднують ядром колективу, його організуючим центром А. С. Макаренко вважав актив. Він є тим здоровим і необхідним у виховному дитячому закладі резервом, який забезпечує спадкоємність поколінь у колективі, зберігає стиль, тон і традиції колективу. До активу входять вихованці За складом колективи бувають:- Гомогенними (однорідними);- Гетерогенними (різнорідними).Ці відмінності можуть стосуватися статі, віку, професії, рівня освіти/Чим більше подібність між членами колективу, тим значніше вплив, який вони роблять один на одного, швидше виробляється почуття спільності. Однак тут гостріше внутрішня конкуренція, вище конфліктність, особливо в чисто жіночих колективах (тому бажано, щоб співвідношення представників різної статі було приблизно однаковим).За характером внутрішніх зв'язків різняться:-Формальні колективи;-Неформальні колективи.У формальних зв'язку пропонуються заздалегідь, у неформальних - складаються спонтанно, самі собою. Виходячи з термінів існування колективи поділяються на:-Тимчасові (призначені для вирішення разової задачі);-Постійні.Відповідно до їх функціями виділяють колективи:-Орієнтовані на досягнення певної мети (персонал організації);-На реалізацію спільного інтересу та спілкування. За розмірами колективи поділяються на:- Малі;- Великі.Великі групи економічніше, особливо при виконанні простих повторюваних операцій, легше можуть знайти вихід з проблеми. Малі колективи включають в себе від двох до п'яти осіб, об'єднаних особистими інтересами, спільністю цілей і норм поведінки.Кожен колектив виробляє систему соціального контролю - сукупність способів впливу на своїх членів через переконання, приписи, заборони, визнання. Система соціального контролю спирається на звички, тобто укорінені способи поведінки в певних ситуаціях;на звичаї - сталі види поведінки, які колектив з моральної точки зору високо оцінює і примушує своїх членів їх визнавати і дотримуватися;на санкції, що представляють собою ту чи іншу реакцію групи на поведінку індивіда в соціально-значущих ситуаціях.

82. Охарактеризуйте сучасну типологію уроків і їхню структуру. Дайте зразок окремих типів уроків.

Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі:комбіновані (змішані) уроки;уроки засвоєння нових знань;уроки формування навичок і вмінь;уроки узагальнення і систематизації знань;уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку. Кожен тип уроку має свою структуру. Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.Ха­рактер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидак­тичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і зако­номірностей навчального процесу.

Комбінований урок: перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; ос­мислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Комбінований урок найпоширеніший у су­часній загальноосвітній школі.

Нестандарт­ний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має не­традиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, фор­мують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подоба­ються учням і викликають у них творчий інтерес.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактич­ною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визна­чається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

83 Які фунціі підручника в навчанні школярів, та які вимоги ставляться до нього? Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики. Ђ
У підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації.Цілі освіти, навчальна програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи).
- підручник повинен розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об´єктів;Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок. Розвивальна функція підручника сприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.
Виховна функція полягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.
Управлінська функція передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.
Дослідницька полягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.

84 Мета і завдання гуманістичного виховання Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О.Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу.
^ Метою гуманістичного виховання є формування гуманістичного світогляду на основі розвитку етичної культури школярів. Це відповідає базовому розумінню культури особистості як гармонії культури знань, умінь і ставлень. Знання й уміння опосередковують ставлення. Ставлення – це реальний дійсний зв’язок, який встановлює людина з об’єктами оточуючої дійсності в своїй свідомості. Це зв’язок особистісного “Я – Я”, “Я – Ти”, “Я – природа”, “Я – суспільство”. Показниками ставлення особистості є її якості. Якості несуть в собі в прихованому стані значиме для людей – цінність. „Щоб бути гуманним,– потрібно знати душу дитини”
ЗМІСТ гуманістичного виховання в сучасних умовах має спрямовуватись на формування системи гуманістичних цінностей у становленні духовного світу особистості з можливостями їх збагачення кожним індивідом.
ЗАВДАННЯ формування гуманістичних цінностей дітей в контексті сучасної етичної культури:
- Засвоєння елементів прикладної етики, ознайомлення з її базовими категоріями і проблемним полем гуманістичних цінностей;
- Вивчення гуманістичної моралі як прогресуючого культурного феномену людства;
- Актуалізація гуманістичних традицій світової, вітчизняної етичної культури, сфер їхніх взаємовпливів на формування внутрішньої системи моральних регуляторів поведінки;
- Оволодіння досвідом гуманного ставлення людини до самої себе, до інших людей, до природи, до суспільства в цілому;
- Оволодіння технологіями проектування і поліпшення власного життя, створення самобутнього особистісного образу;
- Укорінення почуття належності до своєї етно-етичної культури, ідентифікація себе з українським народом;
- Формування внутрішніх моральних регуляторів (совісті, честі, обов’язку, власної гідності, спроможності робити вибір між добром і злом, оцінювати гуманістичними критеріями свої вчинки і поведінку);
- Стимулювання навичок сучасного соціального життя, громадянського миру, національної злагоди.

Дата добавления: 2015-05-24