Засоби наочності класифікуються за такимиознаками 5 страница

85 В чому Ви вбачаєте специфіку тематичного і поурочного планування. Які основні вимоги до сучасного уроку?

Тематичне і поурочне планування доцільно планувати з всебічного вчення навчального матеріалу, яке включає аналізи: понятійний (компонентний), логічний, психологічний, дидактичний, а також аналіз виховного значення навчального матеріалу.Складаючи тематичні і поурочні плани треба: * Чітко визначати тему, мету.* План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети.* Чітко вказати форми і методи індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями.* Особливу увагу при плануванні треба приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань* Повинні бути сформульовані питання, які пропонуються учням на різних етапах роботи на уроці.* Поурочні плани повинні передбачати всі елементи структури обраного типу уроку (урок засвоєння нових знань; урок формувань умінь та навичок; урок засвоєння умінь та навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки знань, навичок і умінь; комбінований урок).

Основні вимоги до уроку• відповідність змісту навчання навчальному плану та програмі;• чіткість формулювання теми, мети та завдань уроку, мотивації навчальної діяльності учнів;• вибір і реалізація навчального матеріалу відповідно до теми та завдань уроку;• вибір методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують реалізацію змісту навчального матеріалу та досягнення мети уроку;диференціація та індивідуалізація навчання на уроці; реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків; інтеграція навчання;інтенсифікація навчання; демократизація навчання;гуманізація навчання;гуманітаризація навчання;національна спрямованість навчання;упровадження ефективних технологій навчання;контроль і корекція знань, умінь і навичок учнів у навчальному процесі

86 Доведіть доцільність використання в навчальній роботі семінарів і практикумів. Крім уроку, який є провідною організаційною формою навчання, використовують позаурочні форми: семінари, практикуми.

Семінарські заняття Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями, добирає літературу. Семінарська форма занять є дуже ефективною, адже вона передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, читати додаткову літературу. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень - наявність невідомого іншим учням матеріалу. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, характеризує виступи. Практикум. Практичні заняття розширюють уявлення учнів про явища навколишнього світу, у них формуються уміння вияв­ляти об'єктивні зв'язки та взаємозумовленість явищ. Важливою умовою проведення практикуму є глибокі знання, міцні навички й уміння. Тому йому передують уроки повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу, а саме семінарські заняття. Головна мета практикуму полягає у практичному застосуванні сформованих раніше вмінь і навичок, узагальненні й систематизації теоретичних знань, засвоєнні елементарних методів дослідницької роботи. Водночас, лабораторні і практичні роботи повинні бути дослідницькими, спрямованими на формування в учнів критичного мислення, уміння здійснювати перевірку наукової достовірності певних закономірностей і положень. Участь у практи­кумах відкриває великі можливості для прояву і розвитку індивіду­альних інтересів та нахилів учнів.

87 Мета домашньої роботи школярів, види і вимоги до організаціі домашніх завдань Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи. Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.
Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку. пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного. конструктивно-варіативного та творчого характеру.Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання

88. Охарактеризуйте основні види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване. Залежно від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, специфіки побудови змісту навчального матеріалу, домінантних методів і засобів навчання розрізняють пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване навчання.Пояснювально-ілюстративне навчанняЦей вид називають традиційним. Основними його методами є розповідь, пояснення в поєднанні з демонструванням наочності. Діяльність учнів зводиться до сприймання, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є основним критерієм ефективності. Пояснювально- ілюстративне навчання економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує дітям розуміння складної навчальної інформації, забезпечує ефективне управління пізнавальною діяльністю школярів. Водночас воно має істотні недоліки: знання пропонують у готовому вигляді; учні "звільняються" від необхідності самостійно і продуктивно мислити; недостатні можливості індивідуалізації і диференціації навчального процесу та ін.Проблемне навчанняВоно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного навчання ґрунтується на чітких алгоритмах, що містять послідовність взаємопов'язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка спричинює відчуття розумового утруднення; аналіз проблемної ситуації, пошук нових елементів знань різними способами (висунення гіпотез); розв'язування проблеми і перевірка одержаних результатів, зіставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація та узагальнення здобутих знань і вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед його недоліків - значні затрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів.Програмоване навчання

Основним його принципом е передавання змісту навчального матеріалу невеликими логічно завершеними частинами. Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з програмованого посібника або дисплея комп'ютера. Основна мета програмованого навчання - удосконалити управління навчальним процесом.Застосування цього виду забезпечує контроль за кожним кроком учня на шляху пізнання, що уможливлює своєчасне надання допомоги, підтримання інтересу.Позитивним у програмованому навчанні є виокремлення основного, істотного в навчальному матеріалі; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань; логічна послідовність у засвоєнні знань; можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати самоконтроль; змога індивідуалізувати навчання. До вад програмованого навчання належать такі: алгоритмізація навчальної діяльності, що обмежує комунікацію між її учасниками; дроблення змісту навчального матеріалу, яке утруднює сприйняття і засвоєння його цілісності, зниження розвивального і виховного потенціалу навчання, що гальмує розвиток творчої активності учнів.

89 Виховання- процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей

Для того, щоб надбання культури були прийняті особистістю, недостатньо того, щобученьусвідомлювавїхнеобхідність. Цінністьнабуваєспонукальноїсили мотиву діяльностілишетоді, коли вона стала об'єктом потреби особистості, тобто за умовиспрацюваннямеханізмуінтериоризації (від лат. interior - внутрішній). Інтериоризація - процеспереведеннякультурнихцінностей у внутрішнійсвітособистості. У випадку, коли цінність - потреба стала моментом внутрішньогоіснування,вихованецьможечіткосформулюватицілівласноїдіяльності, знайтиефективнізасобиїхреалізації, здійснитисвоєчасний контроль, оцінку і коректуваннясвоїхдій.Становленняособистісного в дитиніпередбачаєзасвоєння нею системисуспільнихвартостей. Зцією метою педагог організовує, відбираєоб'єктикультури, надаєїмцільовоїспрямованості, створюючитим самим виховнесередовище, яке розгортає перед учнемспосібжиття і дозволяєприродновходити в контекст сучасноїкультури.

Проникнення в глибинутієїчиіншоїцінностівідбувається за допомогоювідповіднихвидівдіяльностіучня. Так, пізнання, освоєння, засвоєння, присвоєнняособистістюкультурноїцінності "працьовитість" реалізується шляхом виконанняпродуктивноїпраці, сільськогосподарськогодослідництва, підприємницькоїдіяльностітощо; "національнасвідомість" - шляхом вивченнярідноїмови, свогородоводу, історіїБатьківщини, краєзнавства, національних ремесел та ін.Відношення, якістворюються у виховномусередовищі, називаютьвиховними. Виховнівідношеннядозволяютьвідчути, зрозуміти, оцінитизв'язоквласного "я" і вартостікультури, осмислитиїї (надатисмисл), суб'єктивізувати, внести в природу і соціумсвоєсуб'єктивне начало.

Багаточисленнідослідженняпоказують, що "переведення у внутрішній план" загальнолюдськихцінностейвиробленнявласнихцінніснихорієнтаційнеможливілише на рівніусвідомлення (когнітивному). У цьомупроцесіактивну роль відіграютьемоції. Соціальніцінностісприймаютьсяпередусімпочуттями. За допомогоюсвідомості вони осмислюються. Поєднанняпочуття і смислу в цінностяхвизначаєспособиповедінки, діяльностілюдини.

Інтериоризаціявартостейкультуривимагає в усіхвипадкахурахуваннядіалектичноїєдностікогнітивного і чуттєвого, раціонального і практичного, соціального таіндивідуального вособистості.

Гуманістичнафункціявихованняполягає у тому, щобстворитиумови, за якихособистістьзможе максимально реалізувати весь свійпотенціалздібностей у сучаснійсоціокуль-турнійситуації. Виховання, з одного боку, розширюєкордонижиттєтворчостіособистості, з іншого - закладає в особистістьвнутрішнімеханізмиіндивідуальногорозвитку - само-актуалізації, самореалізації.

Потреба в самореалізації, на думку одного з основоположниківгуманістичноїпсихології А. Маслоу, займаєособливемісцесередінших потреб особистості (фізіологічних, потреб у безпеці, любові, повазі, самооцінці): людинанамагається максимально реалізувати увесь потенціалвласнихздібностей, щоб "бути тим, ким вона може стати".Прагнення до самореалізації, по суті, є прагнення до самоствердження за рахуноктакихособистіснихфункцій, як рефлексія, колізійність, мотивація, опосередкування, смислотворчість і под.

Людина, на думку К.Роджерса, є суб'єктомвласногожиття. Вона вільна у своємувиборі, прийняттірішень, намагаєтьсявиявлятисамостійність і відповідальність, саморозвива-тися. Уздорової, нормальноїлюдиниціякостізавждиіснують як потенційніможливості.

У спільній діяльності учень займає різні позиції і вступає у різні відношення. Особистість дитини, підкреслює О.М.Леонтьєв, може характеризуватися на кожному віковому етапі лише місцем, яке вона посідає в системі людських відношень.

Розробказмістудіяльностіучнівпередбачаєстворення умов для:

а) внутрішнього плану розвиткуособистості (самості) за допомогоюсамопізнання, саморегуляції, самоорганізації;

б) зовнішнього плану розвиткуособистості (соціумності) за допомогоюадаптації, самоствердження, корекції, щовиявляється в актах самореалізаціїособистості.

Самеці два планиспільноїдіяльностізабезпечуютьреалізацію мети гуманістичноговиховання - створюютьумови для саморозвитку і самореалізаціїособистості у гармоніїіз собою і суспільством.

Таким чином, в особистісностверджувальнихситуаціяхвихованецьформується як суб'єктвласноїдіяльності і поведінки. Вінреалізуєгуманістичнийспосібжиттєдіяльності, тим самим удосконалюючи себе як гуманнуособистість.

Отже, виховання, як процесцінністноговідношенняутворюємеханізмисаморегуляції ісамоактуалізації, щостворюютьновіможливостіформуваннягуманістичноїспрямованостіособистості.

90 За яких умов «Виховання може все» (Гельвецій), а коли «Від всякого виховання друже, спасайся на всіх вітрилах» (Вольтер)

Гельвецій вважав за необхідне сформулювати єдину мету виховання для всіх громадян. Ця мета полягає в прагненні до блага всього суспільства, до найбільшого задоволення і щастя найбільшої кількості громадян. Треба виховувати патріотів, які в змозі об'єднати ідею особистого блага і «благо нації». Гельвецій вважав, що людина формується тільки під впливом середовища і виховання. При цьому поняття «виховання» він трактував дуже широко. Гельвецій заявляв, що «виховання нас робить тим, чим ми є», і навіть більше: «Виховання може все». Як роль виховання, так і середовища він переоцінював, вважаючи, що людина є вихованцем всіх оточуючих його предметів, тих положень, які його ставить випадок, і навіть усіх що відбуваються з ним випадковостей. Таке трактування веде до переоцінки стихійних факторів і не дооцінку організованого виховання в формуванні людини.

Філософ Ф. Вольтер вважав, що людину формує виховання. Однак філософу належить вислів: "Від усякого виховання рятуйся, друже мій, на усіх вітрилах". Звичайно, він ураховував вплив схильності душі, яка залежить від органів тіла. Склад нашої душі, а не наше положення, як стверджував Ф. Вольтер, робить людину щасливою

Дата добавления: 2015-05-24