Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок

Найбільше забруднення малих річок спричиняє житлово-комунальне господарство і промислові підприємства. В серед­ньому місто з мільйонним населенням споживає за добу близь­ко 625 тис. т води, 2 тис. т продуктів харчування, 9,5 тис. т пального. При цьому у навколишнє середовище викидається без належної очистки і обробки до 500 тис. т рідких, 2 тис. т твердих і 950 т газоподібних відходів. Усі вони забруднюють навколишнє середовище. Але найбільшого негативного впливу зазнають річкові системи, до яких у великих містах часто надходять забруднені стоки. їх обсяг часто перевищує обсяг природного стоку. Населення великих міст зростає з такою швидкістю, що комунальне господарство не встигає забезпечу­вати будівництво очисних споруд потрібної потужності.

Не набула достатніх масштабів і переробка твердих відходів шляхом високо- або низькотемпературного нагрівання (піро- лізу) без доступу кисню. Такий же стан і з переробкою відходів великих міст методом компостування. Тому сміттєзвалища є характерною ознакою пейзажів приміських зон. Під час дощів або танення снігу з них стікають потоки брудних вод, які потрап­ляють до річкових систем або інфільтруються в ґрунтові води.

Одним з найбільших забруднювачів довкілля є паливно-енергетичний комплекс, до якого належить вугільна, нафто­переробна промисловість, електроенергетика, виробництво і транспортування нафти і газу. Досить лише нагадати, що при видобутку вугілля в Донецькій і Луганській областях на поверхню виносяться мільйони тон порожньої породи. Одночасно відкачуються великі об'єми високомінералізованих шахтних вод, які забруднюють поверхневі і ґрунтові води різними солями. Серйозною залишається проблема мінералі­зованої води на підприємствах, що забезпечують видобуток залізної руди біля Кривого Рогу. Ступінь мінералізації таких вод у 10 разів перевищує мінералізацію морської води. Потрап­ляючи з поверхневим і ґрунтовим стоком у річки, вони навіть змінюють клас води.

Стічні води промислових підприємств, що переповнюють ставки-відстійники, несуть постійну загрозу забруднення ґрунтових вод важкими металами і радіонуклідами.

З цього можна зробити висновки, що водозбірна площа річкових систем постійно знаходиться під впливом рідких, газоподібних і твердих відходів. Промислові підприємства зосереджені у великих містах. Саме вони, поряд із комунально - побутовими підприємствами, визначають ступінь навантажен­ня на водотоки міських конгломератів.

Практично у кожному великому місті України протікає одна, а то і більше малих річок. Так, у Києві до таких річок належать Либідь, Сирець, Віта, Нивка, у Чернігові — Стрижень. у Харкові — Лопань, у Львові — Полтва.

Саме на прикладі р. Полтва і розглянемо вплив великого міста на екосистему однієї з малих річок. Для міста Львова характерний концентричний тип забудови. Із збільшенням розмірів міста не лише змінювались його соціальні, економічні та гідрокліматичні умови, але й розміри та стан водозбірної площі. Місто, в якому зараз проживає понад 800 тис. жителів (б 500 осіб на 1 км² площі), засноване в 1256 р. на правому березі Полтви. В кінці XIV ст. його площа становила 31 га, 98,7 % якої займали зелені насадження. До 1932 р. площа міста зросла у 71 раз, і воно повністю охопило територію природного водозбору річки або 2 200 га. Подальше розростан­ня міста призвело до того, що водозбарна площа перетворилась у збірник промислового, комунально-побутового і просто міського (внаслідок змиву з вулиць) бруду.

До 1990 р. площа міста Львова досягла 10 572 га. На цій території формувався водний стік не тільки Полтви, але і рік Вережиці, Маруньки, Зубри і Малечковичі. Внаслідок колек­торного перекидання стічних вод з водозбірної площі цих річок загальна площа водозбору зросла у 4,8 рази, а Полтва стала у 2,8 рази повноводнішою. Її русло місцями випрямлене і про­ходить у штучних водоводах. Береги захищені земляними валами висотою до 3 м. По всій довжині річки — від витоків і до впадіння у Західний Буг (60 км) — фактично немає типової річкової рос­линності. Річка більше нагадує стічний канал, ніж природний водоток. Її ширина у верхів'ї від 3 до 12 м, а з наближенням до гирла русло розширюється до 13—15 м (місцями до 20 м).

Рівень води та її глибина залежить як від атмосферних опадів, так і від скидання відпрацьованих комунально-побутових та промислових стоків. При середній глибині від 0,3 до 0,7 м (ближче до гирла 1—2 м) рівень води під час J весняної повені може зростати на 1,5—2,0 м.

Відмічаються і високі літні повені, які пов'язані з атмосфер­ними опадами. Під час літніх дощів рівень води в річці інколи піднімається до відмітки 2—3 м. Саме цим зумовлена необхід­ність будівництва дамб як засобу попередження розливів води і затоплення брудною водою приміських територій. Свідченням ступеню забруднення може служити навіть колір води, який зміню­ється від землисто-сірого до коричнювато-чорного. При цьому каламутність міняється у межах від 12,0 до 115,0 мг/дм³.

Якість води у річці Полтва визначається не біологічними процесами самозабруднення і самоочищення, як це відбувається у природних водотоках з помірним антропогенним забруднен­ням, а виключно кількістю і якісним складом стічних вод, які надходять у річку. Їх об'єм значно перевищує природні водоформуючі можливості річки. І зараз можна говорити не про розбавлення стічних вод у природних, а навпаки — при­родних у стічних водах. За своїми гідрохімічними показни­ками вода належить до класу гідрокарбонатних вод групи кальцію. За більшістю показників вона виходить за межі оціночної бази не тільки систем екологічної оцінки природних вод, але і вимог щодо технічного водопостачання.

У воді значно підвищений вміст сульфатів (182—355 мг/дм³), гідрокарбонатів, амонію, нітритів. Загальний вміст заліза при середній твердості води 6,85—7,65 моль/дм³ часто піднімається до 15,0 моль/дм³, а вміст розчинених органічних і мінеральних речовин коливається від 220 до 1 175 мг/дм³. В той же час вміст кисню у воді настільки знижений, що потре­бує застосування досить чутливих приладів для його визначен­ня. За даними гідробіологічних досліджень, які проводились спів­робітниками Львівського національного університету ім. І. Франка, його концентрація змінювалась протягом літнього сезону від 0,17 до 2,94 мг/дм³, а в інформаційних звітах Львівського державного управління охорони навколишнього середовища відмічається, що його вміст не завжди навіть виявляється. Дуже низький рівень кисню у воді за відсутності достатньої кількості фотосинтезуючих організмів ще більше поглиблює негативну екологічну ситуацію в цій міській річці.

Не сприяє покращанню екологічної обстановки і структура природних ландшафтів на позаміських ділянках річки. Більша частина земель її басейну розорана, а решта зайнята болотами (8 %) та озерами (1 %).

За ступенем забруднення органічними речовинами та інши­ми показниками Полтва належить до полісапробних водойм. Нагадаємо, що полісапробними вважають водойми, в яких майже повністю відсутній вільний кисень, у воді наявні біл­ки, що не розклалися, значна кількість сірководню, діоксиду вуглецю, а біохімічні процеси мають відновлювальний характер. Крім того, показник біохімічної потреби у кисні (БСК₅) досягає 40 мг 0₉/дм³. Усім цим показникам відповідає якість води у річці Полтві.

Для особливо забруднених водойм застосовується запропоно­вана Гуднайтом Уітлі біологічна індикація за бентосними організмами. Згідно з цією методикою вважається, що ріка знахо­диться в доброму стані, якщо олігохет менше 60 % від загальної кількості всіх бентонтів, задовільному стані — якщо їх 60—80 %, а у сильно забрудненому — якщо олігохет більше 80 %.

За цими показниками Полтва належить до сильно забруд­нених річок, бо кількість олігохет у верхів'ї досягає 99,9 %, а у гирлі 94,5 % загальної кількості бентосних організмів. Така якість води підтверджена методом біотестування донних відкладень із застосуванням тест-об'єкта Daphnia magna. Гос­тра токсичність витяжок з донних відкладень характерна прак­тично для всієї акваторії ріки від очисних споруд до гирла. При перебуванні рачків у такому середовищі протягом 96 годин залишалось у живих лише 57—70 %, а при більш тривалому перебуванні у такій воді вони майже всі гинули.

Як свідчать гідробіологічні дослідження, на всіх ділянках ріки дуже нечисленний видовий склад зоопланктону. Фактич­но лише у місці впадіння річки у Західний Буг виявляються коловертки, чисельність яких досягала 8,6 тис. екз./м³. Такий низький рівень чисельності зоопланктону можна пояснити лише високим ступенем забруднення води, наявністю у ній токсичних речовин, про що свідчать результати біотестування.

Серед безхребетних переважають бентосні організми, для яких висока насиченість донних ґрунтів органічними речови­нами не є лімітуючим фактором для їх масового розвитку. Так, чисельність олігохет-тубіфіцид досягає 230 тис. екз./м², а їх біомаса — 350 г/м². На ділянці річки поблизу її впадіння у Західний Буг, де переважають глинисті та піщані ґрунти, чисельність тубіфіцид та інших видів олігохет становить близь­ко 400 екз./м², а біомаса лише 0,93 г/м².

Проблема збереження природних якостей Полтви, як і інших річок, що протікають через територію міста, сьогодні турбує громадськість і адміністративні органи нашої країни. Серед заходів, що можуть позитивно вплинути на її вирішення, найперше значення має економне витрачання прісних вод на всіх етапах промислових, комунально-побутових технологіч­них процесів, впровадження менш водоємних і енергоємних виробництв, а також ефективних методів очищення води.

Вихід України на європейські і світові ринки потребує орієн­тації на сучасні стандарти «зелених» технологій і екологічного менеджменту. Мова йде, перш за все, про необхідність прове­дення екологічної інвентаризації або перевірки (аудитування) кожного галузевого підприємства, кожного водокористувача і водозабруднювача з тим, щоб визначити пріоритети у впро­вадженні водоохоронних заходів. Екологічний аудит може виконати роль багатоцільового управлінського заходу не тільки для вибору ефективних методів очищення, але й для за­ощаджування інвестиційних коштів.

Дата добавления: 2015-05-24