Основні принципи загартовування

Місце розташування у шкірі нервових рецепторів.ЯЯку роль вони відіграють?

Рецептори шкіри. Організм контактує з навколишнім се­редовищем за допомогою рецепторів. Рецептори поділяються на два типи: зовнішні, або екстерорецептори, які локалізуються на поверхні тіла — в шкірі, слизових оболонках рота, носа, в органах зору, слуху та ін.; внутрішні, або інтерорецептори, які лежать в оболонках внутрішніх органів. Як зовнішні, так і внутрішні рецеп­тори є початковою ланкою центральної нервової системи, яка, отримавши сигнал, відповідним чином реагує на нього.

Екстерорецептори розміщені на поверхні тіла в шкірі, вони поді­ляються на дві групи. До першої групи належать контактні рецеп­тори: больові, температурні, дотику, тиску, тепла, холоду. З цими рецепторами подразник стикається безпосередньо. До другої групи належать просторові рецептори-, органи зору, слуху та нюху, за до­помогою яких сприймаються подразнення з простору, тобто з пев­ної відстані.

Інтерорецептори також поділяються на дві групи: на пропріоре- цептори й вісцерорецептори. До пропріорецепторів належать рецеп­тори м’язів, сухожилків, фасцій і суглобових сумок, а також рецеп­тори присінково-завиткового апарата. Вісцерорецептори містяться у внутрішніх органах. Шкірні рецептори являють собою нервові за­кінчення, які утворюють густі сітки під епідермісом. Вважають, що нервові закінчення, вільні від мієліну, є рецепторами больового відчуття. Рецептори дотику — дотикові меніски (тільця Мейссне- ра), що містяться в сосочках шкіри у вигляді спірального волокон­ця. Дотиковими рецепторами служать і волосяні мішечки. Тиск сприймають пластичні тільця (тільця Фатера—Пачіні), які склада­ються з зовнішньої та внутрішньої капсул, де містяться кінцеві розгалуження нерва. Холод сприймають колби Краузе, побудовані з капсули, всередині якої міститься корзинчасте сплетення нервів. Тепло сприймають тільця Руффіні, вони нагадують веретеноподіб­не сплетення, яке лежить під епідермісом

Загартовування організму. Під загартовуванням розу­міють комплекс процедур (заходів), які підвищують опірність організму до впливів несприятливих умов (фак­торів) середовища. Загартовування захищає від простуд­них захворювань, поліпшує кровообіг, обмін речовин, підви­щує тонус нервової системи, поліпшує розумову і фізичну працездатність. Загалом загартовування має оздоровче значення. Проте порушення режиму загартовування мо­жуть супроводжуватись погіршенням самопочуття, пра­цездатності, апетиту, сну тощо. За цих умов потрібна по­рада лікаря. Під час гострих захворювань та загострення хронічних загартовування протипоказане. Гігієнічні ви­моги до загартовування: врахування індивідуальних особ­ливостей організму, регулярність, поступовість нарощуван­ня тривалості й сили процедур, контроль.

Найбільш сприятливе загартування за допомогою по­вітря, повітряних ванн. Починати його слід з 20—30 хв перебування в оголеному або напівоголеному вигляді в провітрюваному приміщенні, а потім на відкритому повітрі, в затінку, за температури повітря 15—20 °С. Щодня три­валість процедур треба збільшувати на 10 хв, доводячи її до двох годин. Поступово можна переходити до нижчої температури — 10—15 °С за тривалості перебування 15— 20 хв. Під час процедур слід обов’язково робити активні рухи. Холодні повітряні ванни (+14 °С і нижче) дозволя­ються загартованим людям.

Інтенсивнішого загартовування досягають, використову­ючи водні процедури, головним чином за рахунок темпе­ратури води. Починають з температури води 33—34 °С і повітря 17—20 °С. Через кожні 3—4 дні температуру води знижують на 1°, доводячи її до 18—20 °С і нижче. Чим холодніша вода, тим меншою має бути тривалість проце­дур. Під час їх проведення не повинно виникати неприємних відчуттів. З місцевих водних процедур найбільш дос­тупні обмивання до пояса, ножні ванни. Процедури вико­нують у вигляді обтирань, обливання, душу, купання. Почи­нають обтирання до пояса, потім переходять на ноги.

Обливання виконують з будь-якого посуду водою з тем­пературою приблизно ЗО °С, яку потім знижують. Після обливання тіло слід розтерти сухим рушником.^

Душ починають з температури води ЗО—35 С трива­лістю 1 хв. У міру зниження температури води тривалість процедури збільшують до 2 хв.

Купання у відкритих водоймах є найсприятливішим для загартування. Починати його слід за температури води 18—20 °С один-два рази на день упродовж 1—5 хв. З ча­сом тривалість і частоту купань нарощують, але у воді не слід перебувати більш як 15 хв за одне занурення. Перер­ва між купаннями має становити 3—4 год.

Загартовування сонцем слід проводити з великою обереж­ністю, особливо міським жителям. У середній смузі й на пів­ночі нашої країни його починають з 5—10 хв перебування на еонці в оголеному вигляді. На півдні сонячні ванни почи­нають у затінку. Щодня їх тривалість збільшують на 5 10 хв і в міру набуття легкого загару доводять до 2-3 год.

Тільки дотримання цих вимог допоможе уникнути сонячно­го удару, перегрівання організму і дасть бажаний ефект.

Розглянуті та інші способи загартовування слід поєдну­вати з фізичними тренуваннями: заняттями фізкульту­рою і спортом, що створює надійну тренованість людини, її опірність до несприятливих факторів середовища, підви­щує її біологічні резерви.

Дата добавления: 2015-05-24